Книгу про Львів писав, ходячи підворітнями, – Марек Краєвський

Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація – пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються усі описані події, практично не змінилось відтоді.

Марека Краєвського називають не лише найкращим польським детективістом, але й письменником, який отримує найбільші гонорари від видавництв у Польщі. І це не дивно, адже з-під його пера вийшли детективи, які перекладено понад десятьма мовами і якими зачитуються тисячі людей в усьому світі. Прикметно, що Марек Краєвський пише детективи, які багато хто вважає інтелектуальними. Іншою їх особливістю є те, що події багатьох книг письменника притрушені історією – вони відбуваються у минулому сторіччі. Автор не обійшов увагою і Львова. Театром дій останньої книжки Краєвського «Голова Мінотавра» є саме наше місто у 30-х роках минулого сторіччя. І писав її автор частково теж у Львові, адже мешкав тут на запрошення мерії. Тепер він сподівається, що місцева влада гідно оцінить його вклад у промоцію Львова... Про це та інше Марек Краєвський розповів в інтерв’ю ZAXID.NET.

-  Події вашого нового роману «Голова Мінотавра» відбуваються у Львові 1930-х років. А яким ви побачили сучасний Львів?

-  У 2007 році восени мене запросили до Львова від імені мера, щоб тут на місці я все побачив і написав книжку. Але тоді я не зміг приїхати, бо напередодні у Кракові зламав руку. Натомість рік потому два тижні таки мешкав у Львові. Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація - пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються всі описані події, практично не змінилось відтоді. Адже у Львові залишилися фактично ті ж вулиці, будинки, я можу все це побачити на власні очі, описати кожен будинок так, як хочу. Це дуже комфортна ситуація – коли можу описувати місто, яке бачу насправді. А загалом у Львові я вже втретє, місто мені дуже подобається.

-  Львів для вас був цікавим ще й тим, що з-під Львова походить ваша мати?

-  Так, вона мешкала недалеко від Мостиськ. А мій дідусь працював офіціантом у Львові. Щоправда, я його не пам’ятаю. Зате пам’ятаю дядька мами, якому й присвятив «Голову Мінотавра», адже саме від нього я чув прекрасні оповіді про Львів.

-  Чи зверталися ви при написанні книги за порадами до місцевих фахівців?

-  Писати «Голову Мінотавра» тут мені допомагали прекрасні історики, як от Ілько Лемко, який мене провадив Львовом і розповідав про різні цікаві місця, реалії життя давнього Львова, побут і уклад життя тамтешніх людей. Історики насправді мені дуже допомогли. Ілько Лемко, Петро Радковець, Юрій Винничук - це люди, які дуже люблять своє місто і мають багато інформації про нього, минуле й історію, без них ця книга була б набагато вбогішою.

-  Подейкують, пригоди вашого героя-детектива у Львові матимуть продовження...

-  Можливо, але, як і кожен детективіст, я умію тримати таємниці (сміється).

-  Як ви вибираєте місця, де відбуватиметься та чи та дія вашого детективу? Зокрема, якщо говорити про Львів...

-  Цікаве запитання. Коли я пишу, маю якісь уявлення про те, як і де має статися та чи та сцена моєї повісті. Книгу «Голова Мінотавра» писав, залишаючи подекуди порожні сторінки. Я зазначав собі, що ті чи ті речі треба уточнити чи то в Ілька Лемка, чи в Юрія Винничука... А коли приїжджав до Львова, розпитував – і тоді вже дописував. Крім того, перебуваючи тут, ще ходив містом з диктофоном і фотоапаратом, шукав різні цікаві місця. І бувало, люди дивилися на мене як на божевільного, який ходить по темних місцинах і провулках і чогось шукає. Іноді я бував навіть у таких підворіттях, що аж самому страшно було, здавалося, там справді є щось кримінальне.

-  Як ви взагалі почали писати детективи?

-  Раніше я просто любив їх читати. Аж допоки в одну з поїздок забув узяти хоча б якусь книжку. І в результаті записав на папір історію, яку виношував уже давно. З того все почалося.

-  З ким ви співпрацюєте при написанні книги, щоб отримати інформацію про кримінальний світ, роботу поліцейських?

-  У кримінальних колах знайомств, які б допомагали з інформацією, у мене нема. А взагалі – співпрацюю з одним поліцейським, який може підказати деякі речі.

-  Раніше ви ще й викладали у Вроцлавському університеті, а останні роки, знаю, займаєтесь виключно письменницькою діяльністю. Письменництво стало для вас справжньою роботою?

-  Я викладав у Вроцлавському університеті латинську граматику протягом п’ятнадцяти років і любив цю справу. Зараз мені дуже бракує роботи в університеті. Хоча варто сказати, що студенти не дуже мене любили, бо я був вимогливим викладачем. Маю таку підозру, що дехто полегшено зітхнув, що я звідти пішов. Але, з іншого боку, якщо в групі з двадцяти осіб я у двох людей бачив блиск в очах, то саме цього блиску мені тепер завжди бракуватиме.

Відтоді, як я не викладаю, не мушу усамітнюватися для того, щоб написати нову книгу, за межами Вроцлава. Тепер на написання одного детективу в мене йде півроку. Я пишу по п’ять годин щодня, починаючи з десятої ранку. Інколи, як і кожній людині, мені не хочеться цього робити, але намагаюсь себе дисциплінувати.

-  Чи читаєте детективні історії конкурентів?

-  Ні, зараз я взагалі практично не читаю детективів. Захоплююсь психологією, філософією, читаю книги з фізики, люблю світову літературу. Читаю твори і сучасних польських письменників, однак коментувати улюблених і тих, кого не люблю, не буду, бо це не коректно.

-  Влада Вроцлава оцінила ваш вклад у промоцію цього міста, нині там діє туристичний маршрут шляхами вашого героя. Чи львівські можновладці за промоцію Львова у «Голові Мінотавра» якось пропонували вас відзначити?

-  Так, Бюро промоції Вроцлава опрацювало туристичний маршрут шляхами мого героя комісара Ебергарда Мокка. Він складається з кількох трас, загалом це понад двогодинна екскурсія за мотивами роману. У Львові поки що мені ніякої винагороди за промоцію міста не пропонували, але я маю надію, що колись і тут з’явиться аналогічний маршрут для туристів, тільки вже шляхами комісара Попельського.

Довідка ZAXID.NET

Марек Краєвський (нар. 1966 р.) – найвідоміший автор детективів у Польщі. За освітою – класичний філолог. Його дебютом у письменництві стала книга «Смерть у Бреслау» (1999 р.): перше видання в детективній серії про Ебергарда Мокка, події якої розвиваються у Вроцлаві у першій половині 20 ст. Наступними книгами у детективній серії стали «Кінець світу в Бреслау» (2003 р.), «Привиди в місті Бреслау» (2005 р.) та «Фортеця Бреслау» (2006 р.). Деякі частини детективного циклу було перекладено 11-ма мовами, зокрема англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та івритом. У травні 2009 року світ побачила нова книга автора – «Голова Мінотавра».