«Коли падають дерева»: нове добре українське кіно
Культура

«Коли падають дерева»: нове добре українське кіно

Фільм Марисі Нікітюк стартував у прокаті

Катерина Сліпченко, 13 вересня3190

В український прокат вийшов фільм Марисі Нікітюк «Коли падають дерева». Для режисерки це перший повнометражний фільм. А ще Марися Нікітюк є водночас і авторкою сценарію.

Світова прем’єра фільму відбулась у другій за значенням конкурсній програмі Берлінале, «Панорама». Українська прем’єра відбулась у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю. Саме там виконавиця головної ролі Анастасія Пустовіт отримала нагороду за найкращу жіночу роль. Також фільм розглядався Українським оскарівським комітетом як претендент на «Оскар» від України. Скоро фільм буде показано у секції «Відкриття» на Варшавському міжнародному кінофестивалі, що відбудеться 12-21 жовтня.

«Це моя особиста історія. Багато чого з неї я пережила у дитинстві», - розповіла режисерка після прем’єри фільму.

Марися Нікітюк у Каннах

Створювався фільм в українсько-польсько-македонській копродукції. З українського боку фільм робився за підтримки Держкіно та Solar Media Entertainment. У травні 2016 року сценарій фільму став переможцем церемонії ScripTeast Award, яка проводилась під час Каннського фестивалю.

«Коли падають дерева» - кіно, що водночас розповідає звичні життєві історії та стирає кордони між снами та реальністю. Історія кохання Лариски (Анастасія Пустовіт) та Шрама (Максим Самчик) розгортається на очах у маленької Вітки (Соня Халаімова). Ця історія і романтична, і пристрасна, і трагічна водночас. Крім того дитячий погляд на неї додає їй чистоти сприйняття та безпосередності.

Анастасія Пустовіт отримала нагороду ОМКФ за найкращу жіночу роль

«Я хотіла показати контраст між чистим дитячим сприйняттям та сприйняттям людей, які вже стали дорослими, та дивляться на світ крізь стереотипи та страхи. На пострадянському просторі це особливо гостро відчувається. Люди часто бояться спробувати щось нове, щось, чого хочуть саме вони», - розповіла Марися Нікітюк.

Життя села та маленького провінційного містечка режисерка подає візуально досконалим. Йдеться, звичайно, про форму та манеру зйомки, а не про побутові чи ментальні реалії. Часом Марися Нікітюк так захоплюється цією формою, що це трохи шкодить змісту. Сама вона говорить, що її кіно насамперед про свободу та несвободу, про бажання бути вільними. Насамперед від закостенілих звичаїв та стереотипів.

Соня Халаімова у ролі Вітки

Перевагою фільму є те, що це живе, не застигле у штучній театральності кіно. Візуально дуже гарне.

Варто зауважити, що у Львові, в «Кінопалаці», 15 вересня Марися Нікітюк особисто розповість про свою картину глядачам.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук