Може, хтось не усвідомлює, але мова тепер не лише про Львів. І навіть не так про Львів, як про якийсь незрозумілий похід проти адміністративно-територіального устрою нашої держави.
Якщо хтось буде вам розказувати, що це від великої любові до села чи громади – теж не вірте. На жаль, нищити новий терустрій можуть або пройдисвіти, або відверті вороги нашої держави. І на тлі війни із зовнішнім ворогом такі процеси особливо небезпечні. Прикро, що таке починають у Львові.
Коли Окружний адміністративний суд міста Києва пішов проти рішень парламенту та уряду і вирішив, що Малехову не місце у Львівській громаді, я не дуже здивувався. По-перше, цей суд має ще ту репутацію, його планували ліквідовувати в принципі, тому можна очікувати й не на таке дивно-фантастичне рішення. По-друге, напередодні Гряда програла ідентичну справу у суді. Тому так би мовити 1:1.
Утім далі з’являється рішення щодо Дублян – знову ж таки у тому самому Окружному адмінсуді Києва. Це лише перша інстанція, рішення не набуло сили і буде оскаржуватися. Але сам процес наштовхує на думки про якусь диверсію. Хтось цілеспрямовано створює міста (села) – привиди на карті України і в такий спосіб перекреслює всі плюси реформи децентралізації, розхитує підвалини адміністративно-територіального устрою.
А нагадаю, що саме громади стали тими найменшими цеглинками у цій системі. Якщо витягти одну-дві – стіна буде стояти. А якщо таких буде 10-20…100 – все посиплеться. І ця стіна, звісно, – Україна.
Цікаво, що реформа децентралізації відбулась. А от реформа судової влади – ні. І от маємо результат.
То як же так сталося, що суд фактично обрав Малехову і Дублянам долю «привидів» на адміністративній карті України?
У 2020 році Верховна Рада та Кабінет Міністрів створили 1470 спроможних громад, визначили їхні адміністративні центри та межі територій. За результатами цих рішень і було сформовано на виборах органи місцевого самоврядування. Так було поставлено крапку у добровільному процесі формування громад.
Держава не могла більше чекати. На «добровільність» було кілька років – треба було завершувати процес, створювати новий адмінтерустрій. Зрештою, для цього і потрібна державна влада. Щоб приймати вольові рішення, а не тільки, щоб проїдати податки, як нам часто здається.
Це про добровільність, на яку посилаються Малехів і Дубляни. Насправді Верховна Рада дала всі повноваження уряду доформувати громади на свій страх і ризик. Про жодну добровільність тут уже не йшлося. Бо де ж ці громади були раніше?
Далі відбулися вибори – і, віддаючи свій голос у кабінках для голосування, мешканці узаконили свою присутність у Львівській громаді.
Що маємо на сьогодні? Завдяки Окружному адміністративному суду Києва у Малехові і Дублянах формально адміністративне безвладдя. Це село і місто – привиди.
З одного боку, суд виключив їх з Львівської громади, але з іншого – вони не мають своїх органів місцевого самоврядування. І нема механізму їх створення. Минула влада – сільський голова і депутати – ще рік тому втратили свої повноваження. Водночас мешканці не можуть завтра піти на вибори і обрати собі нову владу - юридично це нереально, незаконно.
Зрештою, мешканці Львівської громади, в тому числі Малехова і Дублян, вже обрали собі владу. Обрали на 5 років. Місцеві вибори 2020 року не оскаржені і всі терміни для цього вже закінчені. Тому де-юре ЦВК не має підстав оголосити вибори. Ці підстави їй можуть дати тільки Верховна Рада і Кабмін. Але ж вони вже сказали своє слово, формуючи новий адміністративно-територіальний устрій. Коло замкнулось…
То де логіка такого рішення суду? Мені як юристу вона незрозуміла.
Звичайно, Львівська міська рада продовжить виконувати свої функції на території і Малехова, і Дублян, і в межах своєї громади. Людей не залишимо без світла, газу чи зарплат! Але ця ситуація однозначно не може бути залишена поза увагою компетентних органів, відповідальних за справи нацбезпеки. Будемо звертатися.