Міський голова Львова Андрій Садовий відреагував на закиди польського політика у його сторону, що він розмовляє «бандерівською мовою». Відповідь Андрій Садовий оприлюднив у середу, 14 лютого.
Нагадаємо, віце-спікер польського Сейму, провідний політик Польської селянської партії [PSL] Пйотр Зґожельский [Piotr Zgorzelski] дорікнув меру Львова Андрію Садовому, що той «часто розмовляє бандерівською мовою». Про це польський політик заявив, коментуючи слова Андрія Садового про проросійських провокаторів, які у неділю, 11 лютого, висипали зерно із українських вантажівок на кордоні.
«12 лютого я назвав “ницістю та ганьбою” дії групи польських протестувальників на кордоні, котрі розрізали болгаркою українські ТІРи, щоб зерно, яке ті везли транзитом до Литви, висипалось на дорогу. У відповідь віце-спікер польського Сейму порадив мені “випити склянку води”, але медіа поширили також іншу частину його відповіді – про те, що я вживаю “бандерівську мову”. Це новий термін, якого ми ще не чули від публічних осіб. Особливо дивно почути таке від представника нової урядової коаліції. Мабуть, пан віце-спікер, який є випускником історичного факультету, зміг би розлого пояснити, що, на його думку, означають ці слова», – написав мер Львова.
Андрій Садовий зазначив, що не буде розпочинати із віце-спікером польського Сейму суперечку, зазначивши, що існують інші проблеми. Також мер Львова додав, що поляки чимало допомагають українцям.
«Дорогі польські друзі, дружбу яких ми пізнали у війні: міста-партнери та організації, які підтримали нашу екосистему реабілітації Unbroken, численні волонтери, медики, які евакуйовували наших поранених і продовжують працювати на “нулі”, фахівці, які відновлюють пам’ятки і зберігають нашу спільну культурну спадщину, приватні особи, які прихистили українські родини, польські воїни, які разом відстоюють нашу свободу зі зброєю в руках – з Вами ми завжди говоритимемо однією мовою….», – наголосив Садовий.
Нагадаємо, з листопада 2023 року польські перевізники, а потім і фермери з різною тривалістю блокують пункти пропуску на кордоні з Україною, вимагаючи від своєї влади та влади Європейського союзу кращих умов праці для себе. Зокрема, йшлось про дотації на добрива, компенсації акцизу на пальне, негайна виплата всіх субсидій, повернення дозвільної системи для українських перевізників, заборона імпорту української продукції та інші вимоги, які часто до України не мають жодного стосунку.