Метод Станіславовича

Ще вчора для багатьох столичних вболівальників він був Сєрьожою Ребровим – улюбленим гравцем та гордістю клубу. Сьогодні ж фани і навіть колишні колеги по команді називають його не інакше, як Сергій Станіславович. І недарма - Реброву знадобилося усього півроку біля керма «Динамо», аби продемонструвати величезний потенціал як тренера, а столичному клубу подарувати друге життя.

Звісно, феномен Сергія Реброва перебільшувати не варто, адже за кілька місяців на чолі команди ще ніхто головних трофеїв не вигравав. Однак саме під його керівництвом команда «Динамо» вперше за 2,5 роки знову опинилася на вершині турнірної таблиці чемпіонату України і пішла на перерву зимовим чемпіоном УПЛ. У чому секрет методу Сергія Станіславовича - читайте у матеріалі ZAXID.NET.

Демократія Реброва проти авторитаризму Блохіна

Сергій Ребров очолив київське «Динамо» у квітні 2014 року. Тоді одіозний Олег Блохін, скандали якого приїлися столичним вболівальникам, з неохотою покидав свій пост і навіть намагався відсудити компенсацію у керівництва клубу.

Після звільнення Блохіна і кількамісячної роботи з новим тренером гравці київського «Динамо» один за одним почали зізнаватися, як їм працювалося із зіркою радянського футболу. Зокрема, бразилець Бетао пожалівся на те, що екс-наставник не цурався принижувати гравців. У свою чергу француз Бенуа Тремулінас додав, що не завжди розумів, чого від нього хоче тренер. Олег Блохін спілкувався з гравцями через перекладача, хоча його часто не розуміли й українські футболісти. Екс-гравець «Динамо» Артем Мілевський також зізнався, що з Блохіним було важко працювати в одній команді, і саме тренер став однією з причин, чому гравець покинув клуб.

Застарілі методи роботи, авторитаризм, незнання іноземних мов – Олег Блохін вибудував високу стіну між собою та командою, через яку почути один одного в останні місяці роботи тренера в «Динамо» не вдавалося жодній стороні. Результат не змусив себе довго чекати – «Динамо» опинилося на рекордно низькому для себе четвертому місці УПЛ і керівництву клубу, незважаючи на усі колишні заслуги Блохіна, потрібно було кардинально міняти ситуацію. Так флагманом киян став знаменитий гравець, а тепер молодий тренер, Сергій Ребров.

«Головна заслуга Сергія Реброва в тому, - коментує ZAXID.NET керівник відділу зарубіжного футболу в UA-football Володимир Миленко, - що він психологічно розвантажив команду. Блохін - це ж фактично другий Газзаєв, тобто авторитарний тренер, який звик працювати в форматі «є тільки одне слово і слово це моє». Тільки, на відміну від Газзаєва, Блохін нікого не відкрив із молоді, а крім того, наскільки я зрозумів ту інформацію, яка виходила з Кончі-Заспи, тикав гравцям своїм «Золотим м'ячем». Кому сподобається таке ставлення? От і я думаю, що нікому».

У свою чергу Сергій Ребров провів значний відтинок своєї кар'єри в Європі і, додає Володимир Миленко, вийшов за межі совково-української моделі спілкування тренерів і гравців. Більше того, Ребров спеціально їздив на стажування в розташування дортмундської «Боруссії», яка тоді виступала у фіналі Ліги чемпіонів, аби зрозуміти – як створити успішну команду, не залучаючи найдорожчих гравців планети.

«Ми оцінюємо діяльність Сергія Станіславовича на фоні попередніх «успіхів» «Динамо», - коментує оглядач Football.ua Олександр Кузьменко, - порівнюємо його із попереднім тренером киян, який «обігрував трьох баварців». Але різниця між ними настільки серйозна, що робити цього не варто. Ребров тренер нової формації, який забув, що він колись грав у футбол (хоч це було і не так давно). Він чудово розуміє, що як тренер він ще нічого не здобув і не набрався необхідного досвіду, що він, якщо можна так сказати, зелений тренер, якому ще вчитися і вчитися».

Повірити у своїх

Очоливши «Динамо», Сергій Ребров не лише зумів налагодити стосунки з легіонерами, а й відкрити таланти земляків. За півроку головування Станіславовича у столичному клубі засвітилися імена одразу кількох талановитих українських футболістів. Також Сергій Ребров масово залучає вихованців клубу.

«Ребров дає шанс молодим українцям, і шанс не декларативний, а реальний. Це дуже важливо - і не тільки щодо першої команди, а для розвитку клубу в цілому. Бо що раніше бачили гравці молодіжних команд? Якщо тобі дуже пощастить, то ти, можливо, й опинишся в першій команді. А якщо ні - шуруй по орендах. Сьогодні ж у молоді з'являється реальна надія на те, що вони зможуть дебютувати в УПЛ у складі рідної команди. Тепер головне - робота з тактикою і довіра президента», - додає Володимир Миленко.

Євген Макаренко, Сергій Рибалка, Микита Бурда, Сергій Сидочук, Влад Калитвинцев, Віталій Буяльський - люди, які цього сезону отримали місце в основній обоймі «Динамо».

«Це я мовчу про Артема Кравця, травмованого Дениса  Гармаша, які обов’язково отримають ще не один шанс, - продовжує Олександр Кузьменко. - Ребров довіряє молодим хлопцям і дає їм час, не виганяє із команди за одну-дві помилки. Як починав Андрій Ярмоленко? Газзаєву кожного матчу казали, що він дерев’яний, багато помиляється, тягне ковдру на себе, але тренер його вперто ставив у склад. Тепер те саме із Рибалкою, який у «Словані» був лідером, а в «Динамо» довго не міг знайти себе. Ребров дав йому час і тепер у «Динамо» є незамінний півзахисник. Тепер вже Гармашу потрібно буде поборотись за місце на полі».

Варто також відзначити прогрес Сергія Сидорчука, якого після вдалих ігор за «Динамо», викликали у збірну України, а також Микити Бурди. Прогрес українських гравців за час головування Реброва здивував багатьох – мовляв, наші теж можуть добре грати.

«Я всього лише пояснив свої принципи гри»

Футбольні експерти в один голос відзначають, що «Динамо» почало демонструвати більш агресивний стиль гри. Знайшовши взаєморозуміння з тренером, зрозумівши поставлені перед собою завдання, кияни почали грати у власне задоволення. Як результат – перше місце в групі Ліги Європи і зимове чемпіонство в українській Прем’єр-лізі. Тепер заявами про поновлення київським клубом титулу чемпіона України вже нікого не здивуєш – «Динамо» є куди рости, і позначку «дно», яку останніми роками приписували київському клубу, кияни давно покинули.

Сергій Ребров також робить великий акцент на тактику й стандарти, і будує гру таким чином, щоб кожен футболіст міг оптимально використовувати свої таланти. Хоча все й не так добре, додає Олександр Кузьменко, але краще, ніж  було:

«Є відіграні розіграші, є правильне позиціонування, а біля своїх воріт вже не кожен штрафний чи кутовий несе гольову загрозу (не в останню чергу через те, що розігрався Драгович). А щодо оптимального використання якостей того чи іншого виконавця, то тут головним показником є прогрес конкретних гравців. У першу чергу, Ленса, Сидорчука, Рибалки. Перестановка Віди та Сілви дозволила нічого не втратити на фланзі захисту, та отримати нового сильного центрального захисника без жодних придбань. Навіть Ярмоленко прогресує, хоча здавалося, що в Україні йому розвиватися вже нікуди».

Сам Сергій Ребров доволі скромно пояснює прогрес «Динамо» за час свого головування.

«Я всього лише пояснив свої принципи гри. Раніше гравці грали за себе – тільки на оборону або тільки на атаку. А зараз є проблиски командної гри: і обороняємося разом, і атакуємо. Кожен футболіст повинен розуміти, що він робить на полі, і при цьому імпровізувати. Мені потрібні творчі люди, але вони повинні розуміти елементарні схеми розстановки футболістів. Команда грає так, як хоче її тренер», - розповів тренер в інтерв’ю виданню «Новое время».

А ще Сергій Ребров власним прикладом ознаменував новий етап розвитку українського футболу – відкритий, демократичний і такий, який ніколи не зупиняється на досягнутому. 40-річний спеціаліст на рівні спілкується з гравцями команди, однак суворо штрафує в разі порушень.

«Ребров не покладається на те, що колись грав під керівництвом Лобановського та Бердиєва, виступав в Англії і Туреччині. Ребров прагне вчитися і пізнавати тонкощі тренерської діяльності, кілька років тому стажувався в Юргена Клоппа. Тобто людина прагне розвиватися і через це в нього є величезні перспективи для росту саме як тренера», - підсумував Олександр Кузьменко.

ФК «Динамо» у першому колі сезону 2014/15 УПЛ зуміло здобути 11 перемог, три нічиї і жодної поразки. На зимову перерву кияни вирушили із 36 очками, також маючи на своєму рахунку найбільше забитих голів - 33 і кращу різницю м'ячів - 26.