Вітаю, сьогодні буде незвичний випуск ZAXID.NET LIVE – ми проведемо його не з нашої постійної студії, а з робочого кабінету директора і головного лікаря Лікарні швидкої допомоги Олега Самчука. Причина проста: вже кілька тижнів він тут просто живе і не має часу на поїздки на телебачення.
Дякую, що виділили нам 20 хвилин для цієї розмови. В загальних рисах – яка зараз ситуація в лікарні?
Ви зараз, напевно, бачите по показниках, що деякі області просто мають величезну кількість пацієнтів з ковідом, і Львівська область знаходиться в червоній зоні. І бачите, що сьогодні є антирекорд: близько 530 пацієнтів уже лежить з ковідом – це є тяжкі пацієнти і реанімаційні – в Лікарні швидкої допомоги.
Це тільки у вашій лікарні?
Так, тільки у нашій.
По Львову навіть, здається, більше 1100?
Так, це правда. І Лікарня швидкої допомоги – це, напевно, найбільша лікарня не тільки в Західній Україні, а й найбільша лікарня, яка приймає таку велику кількість пацієнтів. Тому що розумієте, що багато закладів, які обслуговують населення по містах, мають 150–200 ліжок. А тут тільки близько 600 пацієнтів лікується в одному закладі з ковідом.
При тому, що лікарня несе постійну урґенцію: приймає інсульти, травми, політравми, інфаркти, проводить різні ургентні оперативні втручання – веде свою звичну роботу, обслуговуючи Західну Україну, і плюс займається в таких масштабах ковідом.
А чи ці ваші нові місця для ковіду, які зараз є, вони були створені за рахунок оцих от інших хвороб чи ні?
Ні. Ми, не стискаючи інші… Був наказ міністра – на 20% треба було виокремити ліжок для введення ковід-пацієнтів. Ми не зменшували, Бо якби ми в кожному відділенні – урології, хірургії, інсультів, неврології – зменшили на 20%, це була би величезна смертність по цих нозологіях, по цих хворобах.
І ми зараз дивимося по тенденції, що в нас неврологія на 130% пацієнтів переповнена, хірургія на 140%, деякі відділення на 120–115%. Тобто ми цього не робили – ми просто створювали нові місця за рахунок додаткових окремих площ. І тому ми повноцінно займаємося урґенцією, і займаємося повноцінно ковідом – щоби і ті, і ті люди могли потрапити на лікування.
А яка заповненість зараз? От скільки у вас є загалом ліжок і скільки під ковід?
Коли я почав роботу рік тому, в мене було 925 ліжок у лікарні.
По всій лікарні?
По всій лікарні. Зараз у нас більше 1400 ліжок – і всі вони заповнені.
Це загалом 1400?
Загалом.
Всі заповнені?
Всі заповнені.
Але ж приїжджають швидкі.
Приїжджають швидкі. У нас є резерв – ми постійно нові ліжка розгортаємо. Ми щотижня додатково виокремлюємо 50-100 ліжок, щоби в нас був запас: якщо в день поступає на лікування 50-60 пацієнтів (це максимально), щоби ми могли мати 100 ліжок в резерві. Наприклад, на сьогоднішній день у нас є 80-100 ліжок в резерві, що ми можемо покласти пацієнтів.
Ви весь час маєте таку планку тримати?
Ми завжди тримаємо таку планку, тому що це є дводенне заповнення пацієнтами при такому поступленні. Ми жодному пацієнту не відмовляємо. Ми приймаємо і з міста, хоча воно поділене на райони, коли по Львову яка лікарня приймає. Але багато людей звертається самостійно, багато – це самозвернення. Плюс швидка допомога, плюс різні райони нам направляють пацієнтів важких реанімаційних. У нас дуже велика реанімація – ми зробили на 150 ліжок реанімацію.
Тобто не лише львів’яни є?
Ми приймаємо і різні області, нікому не відмовляємо. Ми створили за останні шість місяців одну з найбільшу – ну, це найбільша реанімація в Україні, в таких масштабах нема ні в кого. Це є 100-ліжкова ковідна реанімація і 50-ліжкова загальна реанімація. Сумарно – це 150 реанімаційних ліжок. Це дуже багато.
Я читав про ваші плани, що ви хочете взагалі розгорнути 1200 ліжок ковідних, так?
Дивіться, це озвучував Андрій Іванович [Садовий], тому що він говорить про те, що зараз треба розгортати ліжка, щоби мати додатково, щоби кожен мешканець міста знав про спокій і що його родичі будуть врятовані. Тому, відповідно, ми в цьому повністю сприяємо, розгортаємо на наших площах…
Зараз виїхало приміщення [сусіднього медичного] коледжу – вони звільнили площі тимчасово, Леся Григорівна Вовк, директор училища, нам в цьому допомогла. Ми розгорнули там ще додаткових 120 ліжок. Завтра-післязавтра будуть виїжджати адміністративні приміщення екстреної медичної допомоги (це пан [Андрій] Васько, він зараз переїжджає в приміщення у центрі міста тимчасово), і ми зараз в цих приміщеннях також будем розгортати ще 120–150 ліжок. Ми туди проводимо кисень, облаштовуємо палати інтенсивної терапії, набираємо штат.
І плюс максимально глобально будемо розгортати близько 450–500 ліжок – це три поверхи, на кожному поверсі 150–170 ліжок – у приміщенні на вулиці Мазепи, колишня фізіотерапія і бальнеологія. Там ці приміщення нам Джаваіра Мамедівна [Джафарова], головний лікар, передала – і бригада ремонтує, бо вони були не в дуже гарних умовах. І ми їх зараз ремонтуємо для того, щоби прийняти ковід.
Дивіться, є багато свідчень – ви вже рік займаєтеся в умовах цієї пандемії – що ці теперішні мутації мають більші наслідки. Це правда?
Це правда.
Частіше госпіталізуєте?
Розумієте, коли ми лікували першу-другу хвилю – це було зовсім інше. Під час цієї третьої хвилі – це інший штам коронавірусу, британський.
От сьогодні в нас за допомогою однієї з приватних лабораторій ми тепер почнемо досліджувати на штами – чи це є звичайний коронавірус, чи це є мутований штам. Ми беремо спеціалізоване обладнання, спеціалізовані реактиви, передаємо їх і визначаємо, яких пацієнтів ми лікуємо. Тому що зараз надзвичайно вони поважчали, перебіг хвороби став швидший і загрозливіший. Коли у пацієнтів 10-20% враження легень – це було раніше критично, то зараз ми ведемо пацієнтів із 40-50% ураження.
Тобто межа між важкими пацієнтами і реанімаційними настільки стерта, що практично всіх приймаємо важких пацієнтів, тільки важких. Легкий і середній ступінь тяжкості лікується в поліклініках або ж лікується на дому.
Я розумію, що для лікаря це важке запитання, але яка смертність зараз у Львові?
Смертність, на жаль, при цих важких формах і запущеності немаленька. Але якщо ми говоримо про смертність пацієнтів, які вже перебувають на апараті ШВЛ, то коли в світі 10% цих пацієнтів виживає, то в нас 13-14% виживання цих пацієнтів. У нас досить потужна реанімація, і ми стараємося тих людей, які потрапляють на ШВЛ, зняти їх із ШВЛ.
Рік тому про апарати ШВЛ говорили як про панацею, активно закуповували їх. А з ваших слів, це майже 90% людей помирає.
Розумієте, всі люди мають бути врятованими. І якщо є шанс один зі ста, один із тисячі – вони мають його отримати. Тому це єдиний метод лікування пацієнтів, у яких не працюють легені, які вражені тотально.
Тобто ці кисневі станції, кисневі концентратори…
Кисневі станції – це резервуари, які подають кисень, кисневі концентратори його також подають. Це є легкий і середній ступінь тяжкості в людей, в яких падає сатурація, і треба насичувати більше киснем. Це є зовсім різні поняття. А ШВЛ – це тотальне враження легень, коли легені самі не можуть дихати, і це все робить примусово апарат.
Є стадії. Є стадії, коли пацієнти лікуються на концентраторах. Є стадії, коли на високопоточному кисні 100%, отримують його. Є стадії, коли потрібна неінвазивна ШВЛ. Остання стадія – це є інвазивна ШВЛ, тобто коли людей інтубують і підключають до апарату примусового лікування.
Тобто використовуються всі шляхи, і концентратори. Ми більше користуємося, звичайно (у нас важкі пацієнти) високопоточним киснем з наших кисневих станцій, кисневих резервуарів, подача в лікарні централізована. Плюс користуємося неінвазивними – тими, що примусово розтягують легені, щоби більше альвеоли наситилися киснем і виграти часу. І вже ШВЛ тоді, коли це вкрай необхідно, іншого варіанту немає.
То ті ШВЛ, які закуповувалися за рахунок бюджету, використовуються?
Вони всі використовуються, вони всі зайняті. Вони зайняті і на загальну реанімацію, і на реанімацію ковідну. Плюс ще лікарня також докупила дуже велику кількість ШВЛ – і всі вони зараз зайняті. Є, звичайно, розряд для пацієнтів, але кожне реанімаційне ліжко має бути обладнане ШВЛ.
Як у цих умовах лікарі працюють?
Надтяжко, дуже тяжко. І бувають такі тижні і дні, що…
Ваша завідувачка відділення анестезіології Наталія Матолінець писала, що на межі можливостей.
Абсолютно. І останні тижні – це реанімація вже просто… Розуміте, 50-60 пацієнтів лежить у реанімації ковідній, не рахуючи 30 пацієнтів, які у загальній реанімації – це дуже складно. Тому що, розумієте, в Україні реанімації робилися на 6 ліжок, на 12, на 18, на 24. А це – 60.
Це не просто пацієнти, яким просто крапельниця. Це пацієнти, які потребують великого догляду, постійної турботи, постійних процедур, за якими постійно потрібен контроль. Розумієте, на кожних шість ліжок має бути штат відповідний, який опікується шістьма ліжками.
Я так розумію, ви збільшуєте штат у цих умовах?
Звичайно, ми збільшуємо. Але лікарі перевантажені. Тобто до таких меж, норм, які мають бути по законодавству, такого штату немає – і вони всі перепрацьовують. Медичні сестрички, санітарочки і лікарі – вони справді працюють на грані можливого. А який в нас інший вибір? В нас іншого вибору нема.
Є випадки, що відмовляються працювати?
Ми собі цього не можемо дозволити – відмовити пацієнту, коли його привезли або він звертається по допомогу. «Ми не можемо, в нас немає місць, в нас нема можливості, нема штату» – ми не можемо собі дозволити цього. Ми працюємо, розгортаємо ліжка, ми добираємо персонал, ми просимо з інших лікарень допомагати, з інших областей перетягуємо також спеціалістів – просимо, щоби вони нам в цьому сприяли.
До речі, менше двох тижнів тому мер оголосив просто набір медиків з інших міст, з інших областей до Львова. Говорили, що там близько 500 людей зголосилися. Для вашої лікарні це якісь результати дало?
Близько 350 людей відгукнулися. Але там були по різних спеціальностях, і є в пакеті ковіду чітко прописано, хто має право і хто не має права – відповідно, цей відбір трішки відсіявся. Декілька людей пройшли до нас, решта – по інших закладах міста Львова. Тобто воно дало свою користь і частинка, якийсь процент зайшов у лікарні міста і області.
Розкажіть, чим закінчилася ця вся ситуація з протестами і з поліклінікою на Мазепи, 25, де ваша лікарня хотіла додаткові місця для важких ковідних хворих.
Та нема ніяких протестів…
Там навіть вулиці перекривали.
Дивіться, я думаю, що там були повністю дезорієнтовані люди. Там прекрасні працівники, дуже багато людей звернулися до нас про те, що хочуть перейти в нашу структуру. Ми зараз розгортаємо ковідні ліжка – і ліве, і праве крило орієнтуємо під ковід. Є поліклініка, яка працює. Є дитяча поліклініка. Є амбулаторії сімейної медицини – вони всі працюють і працюватимуть у звичному режимі.
Але так, як вона у нас на балансі, і в нас створена структурна поліклініка, дуже багато працівників (це вже більше сотні) звернулись до нас з тим, що вони хочуть працювати з нами в одній команді. Ми зараз набираємо цих працівників до себе на роботу – набираємо всі 100%, які переходять до нас.
Ніяких проблем немає, вони просто були штучно створені деякими людьми. Я не вважаю за потрібне це зараз озвучувати.
Я зрозумів. Але коли ви кажете про те, що ви робите самі ці всі ремонти – це як, справді лікарня робить? Чи це якось мерія помагає, якісь будівельники? Вам ще займатися ремонтами зараз точно не…
Ми займаємося також і цим. Ми займаємося ремонтами і по лікарні, і по поліклініці, і прибиранням території. Ми займаємося всім одночасно. Розумієте, ковід ковідом, але ми маємо жити, і лікарня має працювати як злагоджений механізм.
Це по поліклініці. Міська влада виділила нам кошти зараз на ремонт поліклініки, ще є частина меценатів, які знайшлися і хочуть допомогти також в ремонті поліклініки і приміщень під ковід. Плюс лікарня має частину своїх коштів, які ми також туди вкладаємо.
Так як ми є балансоутримувачами цього приміщення і ми повністю оплачуємо дані послуги по лікарні, то ми набираємо весь штат для того, щоби працювати в одному злагодженому механізмі. Тому що це історично склалося трошки неправильно: є лікарня, біля якої за пару метрів стоїть поліклініка – і вона працює на іншу лікарню, яка знаходиться в центрі міста. Тобто воно історично неправильно. Зараз колектив цієї лікарні це зрозумів, вони самі цього хочуть, сприяють – і є об’єднання колективів в одній юридичній структурі.
Міністр Степанов заявив у вівторок, що ресурсу збільшення місць для ковід-хворих в України вже нема – все, вичерпався. А ви згодні з цією заявою, не згодні?
Міністра Степанова я підтримую як керівника, він зараз в складний час керує міністерством. Прекрасний, талановитий міністр, я вважаю.
Але його багато критикують.
Дивіться, я – за розвиток і за позитив. Я не слідкую за якимись такими чварами. При ньому дуже багато зроблено, і зараз лікарні забезпечуються обладнанням, багато було виділено коштів на ПЛР-лабораторії, щоб вони формувались по Україні, на кисневі станції, кисневі резервуари в Україні, плюс КТ, МРТ, ангіографічне обладнання, якого до цього часу при інших міністрах не отримували.
Тобто Супрун ввійшла в історію тим, що зробила прекрасну первинну ланку – і не встигла ще створити вторинну ланку. Йому на його шляху міністра дісталося те, що він реформує вторинну медицину – те, що найскладніше, вузькопрофільну ланку, вторинну, третинну. Тому, звичайно, завжди буде багато якихось нюансів, які виникатимуть на шляху.
Тобто в цих умовах реформа другої ланки – це важливо, але є зараз нагальніші проблеми, як-от вакцинація, місця для хворих.
Вакцинація – це питання пріоритетне для України, яке має бути на державному рівні настільки врегульоване, що не має бути якихось обговорень в країні.
Та обговорень особливо немає – немає вакцини.
Ви бачите, є обговорення «ця вакцина підходить, ця вакцина не підходить», «це однієї фірми, це іншої фірми».
Всі пандемії і епідемії рятувала вакцинація, тому вакцина має врятувати світ. Тому що якщо люди не будуть вакциновані, коронавірус буде далі існувати роками. Тому ми зараз не будемо дискутувати по вакцинах, бо одні мають один процент по дієвості, інші – інший процент. Україна має отримати якісну вакцину і провакцинуватися – це теза, від якої неможливо відходити, і має це кожен розуміти мешканець – особливо людей старшого віку. Тому що ви розумієте: раніше була тенденція ураження пацієнтів старшого віку з тяжкими наслідками, зараз вік пацієнтів при цьому штамі вірусу помолодшав.
Суттєво помолодшав?
Суттєво помолодшав. Раніше ми не зустрічали пацієнтів 30-40-річних з такими формами враження легень. Тепер у нас таких пацієнтів дуже багато і вони знаходяться, на превеликий жаль, на апаратах ШВЛ і на неінвазивному ШВЛ. І діти – дітей раніше було дуже мало. Тепер ви бачите, що розгортається велика кількість ковідних ліжок на Орлика в міській дитячій лікарні, плюс в «ОХМАТДИТі» багато лікуються, на превеликий жаль.
Скажіть, будь ласка, от з’явилася якась така чутка, що ковід дає ускладнення – цукровий діабет потім у дітей.
Цукровий діабет – це не тільки по дітях, це ускладнення і в дорослих.
Я розумію, що це обтяжуюча обставина. Але наслідком ковіду може бути діабет?
Наслідком ковіду вражається ендокринна система, а саме підшлункова залоза, і виникає недостатність її функції – цукровий діабет. Це спостерігається зараз як у дорослих, так і в дітей.
Я думаю, що через півроку-рік будуть виходити підручники для лікарів з різними ускладненнями, які до цього були невідомі. Це і мезентеріальні тромбози, про які ми говорили, є в нас тромбози спинного мозку, інсульти, плюс ураження ендокринної системи. Зараз маса пацієнтів з ураженням суглобового апарату: колінні, кульшові суглоби – починаються болі.
Велика кількість пацієнтів з енцефалопатією – кисневим голодуванням головного мозку, які призводять до психіатричних захворювань. Вони деколи проходять швидко, деякі тривають тижнями і місяцями. Тобто недостатність кисню призводить до різних психічних захворювань.
Ми зараз їх лікуємо, стараємося давати реабілітацію цим постковідним. Але я думаю, що чимбільше буде потім розгортатися в лікарнях ліжок для постковідних реабілітацій.
Зрозуміло, останнє питання – ви згадали про меценатів. Можете сказати, які меценати, на які суми, чим помагають?
Дивіться, дуже багато компаній. Інтергал-Буд, ГалЖитлоБуд, РІЕЛ, GLOBUS, зараз компанія Avalon хоче доєднатися до ремонту будівлі поліклініки.
Яким чином, роботою?
Роботою, вони роблять ремонтні роботи за власний рахунок.
За власний рахунок? Ви ж кажете, що місто виділило кошти.
Дивіться, є частина робіт, які робляться за власний рахунок, є за кошти міста. І багато робіт робляться в лікарні за кошти благодійників і меценатів – це багато компаній. Можливо, я вам дам повний список, щоби ви на телеканалі озвучили, тому що їх десятки зараз, які допомогли під час ремонтів.
А якщо порівняти: була перша хвиля – пам’ятаєте, теж тоді так багато бізнес допомагав.
Тоді було найбільше.
Тоді було найбільше?
Зараз значно менше. Ясно, вони зробили великі об’єми робіт, і не можна це на постійній формі робити. Але доєднуються інші. І ті, які нам робили перед цим, вони нам ніколи не обіцяли щось допомогти на наступний раз. Тому цим компаніям велика подяка.
Зрозуміло, дякую. Час наш, на жаль, вичерпався. Нагадаю, що це був випуск ZAXID.NET LIVE з кабінету головного лікаря і директора Лікарні швидкої допомоги Олега Самчука. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.