Уже більше двох років поняття булінгу існує на законодавчому рівні, хоч у суспільстві таке явище було завжди. Зараз українські суди штрафують як вчителів, які цькують дітей, так і батьків учнів, які знущаються з однокласників чи вчителів. Водночас формат Нової української школи, який впроваджується в освітніх закладах говорить про те, що булінг необхідно попереджати, а Міністерство освіти створило конкретний механізм дії у таких випадках.
ZAXID.NET з'ясував, як змінюється ставлення до булінгу у школах і як у навчальних закладах намагаються створити здорове освітнє середовище.
Як ми перестали боятися говорити про булінг
Про випадки булінгу ще досить недавно було не заведено розповідати. Адміністрації школи та батьки часто замовчували такі речі, помилково вважаючи цькування школярів - частиною навчального та виховного процесу. Водночас цькування школярами один одного не вважалось аж такою великою проблемою. «Вони це переростуть», «Ти ж хлопчик, дай здачу», «Не звертай увагу» – таку реакцію часто чули учні як і від батьків, так і від вчителів. То ж не дивно, що діти воліли приховувати і тримати в собі усі образи та випадки цькування.
Сприймати всерйоз таке явище булінг в українських школах почали не так давно. У 2019 році поняття булінгу закріпили законодавчо в Кодексі про адміністративні правопорушення. А це означає, що у разі доведення факту булінгу в школі, винуватець може отримати покарання - штраф до 3400 грн або навіть громадські роботи.
Окрім того, модель здорової школи, яку активно впроваджують в освітніх закладах, говорить про те, що цькування треба намагатись попередити профілактичними методами. Принаймні те, що про булінг уже почали говорити у школах як про щось справжнє - це вже важливий крок у боротьбі з цим явищем.
«Якщо раніше замовчували і боялися говорити про булінг, то зараз є механізм боротьби з цим явищем, і ним можна користуватися. Наразі батьки уже не бояться звертатися із скаргами у школу, у поліцію. Якщо раніше вони знали, що це закінчиться нічим, то зараз є чіткий механізм дій і є відповідальність за це», – вважає юрист ГО «Батьки SOS» Роман Бондаренко.
Що ми робимо, щоб над дітьми не знущались
Закон України «Про освіту» визначає булінг як «діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу, і з них 48% дітей нікому не розповідали про такі випадки. В основному дітей цькують за зовнішній вигляд, за те, як і що вони говорять та за те, що думають не так, як інші.
Уже кілька років в українських школах триває реформа Нової української школи (НУШ), з 1 вересня 2021 року нововведення стартують уже в 5 класах. Для школярів змінюється не лише навчальна програма чи шкільне меню, але й сам процес навчання та спілкування. Згідно з рекомендаціями МОН, вчителі на виховних годинах мають приділяти увагу профілактиці булінгу та звертати увагу на права людини.
Для класів, які уже працюють в умовах НУШ, розроблені практичні матеріали для вчителів, де вказано, як проводити уроки з протидії булінгу і як поводитися в таких ситуаціях. І всі ці речі активно застосовуються в школах та мають свої результати.
Завдяки реформі НУШ в українських школах роблять акцент саме на запобіганні цькуванню. Перегляди тематичних фільмів, профілактичні бесіди, робота з психологами - будь-який метод тут має значення.
У львівській школі №7 за багато років не було жодного підтвердженого випадку булінгу або знущання над дітьми. Директорка школи Світлана Конькова вважає, що такого результату вдалося досягти саме завдяки роботі на випередження. Завдяки реформі Нової української школи і співпраці з фахівцями школі вдається знаходити правильний підхід до булінгу.
«Ми маємо свою систему, якою запобігання булінгу. Ще три роки тому ми з вчителями почали співпрацювати з тренерами зі Швейцарії, і проводили тренінги щодо ненасильницького спілкування для вчителів, учнів і батьків. Це не про те, щоб бути овечкою і терпіти, це про те, щоб вміти висловлювати свої думки, побажання, почуття і допомогти іншій людині прийняти адекватне рішення», – розповідає директорка школи.
Минулого року у школі провели «Тиждень протидії булінгу» - подібні акції відбувались і в інших школах Львова. Діти переглядали соціальні ролики та фільми про цькування і разом з вчителями обговорювали їх. Потім школярі зняли власне відео про кібербулінг - вид цькування через соцмережі. Завдяки подібним активностям діти почали розуміти не лише, що булінг - це погано, але й як можна захистити себе від цькування.
«Ми постійно про це говоримо, це закладено у цінності школи, що дитина є на головному місці, що у будь-якій конфліктній ситуації дорослий має пам'ятати, що він дорослий, а дитина, що б вона не робила, вона таки дитина. І з таким самим підходом ми працюємо з дітьми, розповідаючи їм, що всі є рівними і мають однакові права, ніхто не може бути приниженим за будь-який вчинок чи зовнішній вигляд. Але якщо такий випадок виявлено, ми проводимо або індивідуальні бесіди, або спілкування у присутності двох сторін. Як правило, ми завжди ходимо до порозуміння», – ділиться досвідом Світлана Конькова.
Як ми вчимося на власних помилках
Звичайно, що наразі не всім школам вдається повністю уникати ситуацій з цькуванням. Втім навіть якщо у школі виявляють такий випадок - важливо не замовчувати його, а вирішити конфлікт та зробити висновок.
У травні в одній зі шкіл Львова виявили факт знущання вчительки над першокласниками. Мама учня написала допис у Facebook, де повідомила, що вчителька часто кричала на її сина та била його в лице. Після цього знайшлися батьки й інших учнів, які підтвердили, що ця вчителька уже неодноразово дозволяла собі підіймати руку на школярів. У школі провели службове розслідування, спочатку вчительці дали догану, а потім її звільнили.
«Діти такого віку, першачки, не можуть обманювати, вони можуть не все розповісти, але якщо з ними щиро розмовляти – то вони скажуть правду. У нас було три сім'ї, які звернулись зі скаргами щодо цієї вчительки під час розслідування. Ми повірили батькам і дітям, і я вирішив звільнити вчительку, адже з її сторони не було жодних пояснень, виправдань. Вона просто пішла на лікарняне і відмовилась щось пояснити», – розповідає директор школи Петро Петринка.
За його словами, загалом випадки булінгу у школі трапляються нечасто. Після історії з вчителькою, яка била першокласників, з вчителями і учнями провели профілактичні бесіди.
«Ми постійно працюємо над цим. Ми інформуємо і дітей, і батьків, що якщо є якісь випадки приниження дитини, потрібно терміново повідомляти дирекцію школи», – каже Петро Петринка.
Як ми виявляємо і караємо винних?
Випадки булінгу розслідує не лише адміністрація школи, але й поліція. Якщо такі випадки доводять провину вчителя - його може покарати суд. Якщо ж цькування відбувається зі сторони учня, то покарання несе хтось з батьків.
«Зараз є порядок реагування на випадок булінг, затверджений Міністерством освіти і науки, є понад 1000 судових справ про булінг. Є певний порядок дій: якщо надходить якась скарга про булінг, протягом доби директор повідомляє поліцію та збирає спеціальну комісію, яка протягом 10 днів має або підтвердити або спростувати випадок булінгу. Якщо випадок підтвердився, поліція передає справу в суд”, - пояснює механізм дії при виявленню булінгу юрист ГО «Батьки SOS» Роман Бондаренко.
Протягом 2020-серпня 2021 року суді на Львівщині винесли 19 постанов щодо булінгу. У шести випадках винні понесли покарання у вигляді штрафу, в інших справи закривали: або конфлікт вичерпувався, або ж факт булінгу залишався недоведеним.
Нерідко батьки, чиї діти стали жертвами цькування, розповідають про такі випадки у соцмережах або ж напряму звертаються до журналістів. Популярна у Facebook група «Батьки SOS» налічує понад 200 тисяч учасників. Батьки щодня повідомляють про різні ненормальні на їх думку випадки у школах, в тому числі про булінг. Юрист ГО «Батьки SOS» Роман Бондаренко вважає, що публічність може допомогти вирішити конфліктну ситуацію, але не у всіх випадках.
«Батьки повинні, в першу чергу, звертатися до директора школи. Якщо він не реагує, то вони можуть звернутися до управління освіти і до поліції. Чому батьки пишуть у соцмережах? Бо це дає розголос ситуації, і тоді і директор, і управління освіти починають реагувати і змушують механізм протидії булінгу працювати. Публічність - це прискорювач для того, щоб люди виконували свої посадові обов'язки. Не обов'язково висвітлювати публічно кожен випадок булінгу, бо ситуації є різні. Якщо адміністрація школи реагує належним чином, тоді у публічності немає потреби. А коли є така ситуація, коли директорка ображала дітей через зовнішній вигляд і не вважала свою поведінку булінгом, то тут публічність допомагає суспільству побачити, що така поведінка не нормальна і що це справжній булінг», – каже Роман Бондаренко.
*Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст проєкту публікації є виключно відповідальністю автора і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії