Закинутий будинок культури заводу радіотехнічної апаратури площею 5,5 тис. м2 у спальному районі Львова завдяки переселенцям отримав нове життя. На початку повномасштабного вторгнення до Львова приїхала команда молодих активістів з Харкова Street Culture & Urban Reform. До війни вони займались розвитком вуличних культур, проводили заходи для молоді та планували створювати урбан-парки по всій Україні.
Війна внесла корективи у їхні плани, вони переїхали до Львова та захотіли допомагати переселенцям. Активісти розповіли про свою ідею чиновникам, залучили гранти та у партнерстві з мережею молодіжних просторів «Твори!» відремонтували закинутий будинок культури ЛОРТА, перетворивши його на місце для комфортного та активного життя.
ZAXID.NET відвідав центр для переселенців та розповідає історію створення Urban Camp Lviv.
«Побачили людей, які потребували допомоги»
Харків’янин Віктор Чулановський до повномасштабного вторгнення Росії займався популяризацією вуличних культур разом із командою Street Culture у рідному Харкові. Один з найвідоміших проектів, до створення якого залучали команду Street Culture, – це величезний урбан-парк на ВДНГ у Києві.
Через повномасштабне вторгнення команда разом з своїми рідними переїхала до Львова.
«Перше, що ми побачили, це багато людей, які потребували допомоги. Ми почали волонтерити, я особисто робив оголошення на вокзалі, розповідав про евакуаційні потяги, автобуси. Нам з частиною нашої харківської команди тимчасово допомогли з житлом знайомі – була квартира, де жило кілька сімей. Ми думати, що робити далі», – розповідає Віктор Чулановський.
Засновник організації Street Culture Єгор Матюхін перед повномасштабною війною відвідав близько 30 українських міст, спілкувався з мерами про створення урбан-парків. Тож переїхавши до Львова, команда мала певні зв’язки, прийшла у міськраду та спитала, де можна було б зробити Urban Camp з тимчасовим житлом для переселенців.
«Нам запропонували дитячу спортивну школу, на базі якої ми зробили перший Urban Camp. Нам допомогли грантові програми. Там було 35 місць для тимчасового перебування – ми облаштували їх у спортзалі, відгородивши спальні місця перегородками. У дворі ми проводили арт-терапії, майстер-класи. Це було навесні-влітку 2022 року. У вересні школа відновила роботу. Цей кемп ми закрили і почали шукати іншу локацію», – згадує Віктор Чулановський.
«Відновлення такої будівлі – це важка робота»
Другий Urban Camp активісти Street Culture & Urban Reform у партнерстві з мережею молодіжних просторів «Твори!» відкрили в колишньому будинку культури ЛОРТА на розі вулиць Патона та Ряшівської, що у Залізничному районі Львова. Центр для переселенців очолив Віктор Чулановський.
Харків’янин згадує, що, коли вперше побачив локацію, не вірив, що цю занедбану будівлю вдасться відновити. Будинок культури ЛОРТА площею 5,5 тис. м2 раніше підпорядковувався «Укроборонпрому» і не використовувався понад 10 років, а у 2021 році його передали у комунальну власність.
«Це був виклик, не вірилось, що це можна привести до ладу. Ми залучили близько 300 волонтерів, спочатку було завдання просто вивезти усе сміття – приблизно 20 тонн. Усі вікна були розбиті, приміщення було холодне. Взимку було важко працювати, тут не було опалення, не було освітлення. Відновлення такої будівлі – це важка робота, фізично, емоційно та психологічно. Ми пишаємось результатом. Круто, що зараз це частина Львова», – розповідає Віктор Чулановський.
Щоб відремонтувати закинуту будівлю, знадобилось 10 місяців та близько 25 млн грн, з яких 20 млн грн – це кошти грантових програм, а 5 млн грн виділили з міського бюджету. Urban Camp на вул. Ряшівській відкрив свої двері у червні 2023 року.
Будівля складається із трьох поверхів та укриття. На першому облаштували хол, де можна поїсти та попрацювати, є простір для дітей, баскетбольний майданчик, можливість пограти у футбол 3х3, також планується паркур-зал. Крім того, мешканці можуть приготувати їжу на спільній кухні.
Другий поверх відведений для житла. Тут облаштовані модульні бокси, у яких можуть жити по 3-4 людини, а також є спільна зона. Загалом Urban Camp може прийняти 100 людей, наразі він заповнений наполовину.
Третій поверх поки що порожній, але там планують провести ремонт та створити освітній хаб – там зможуть проживати 35 людей для того, щоб навчатися. Керівник Urban Camp Віктор Чулановський розповідає, що в освітньому хабі хочуть проводити різні майстер-класи та запрошувати лідерів думок. Його планують запустити восени.
Urban Camp розрахований на сім’ї з дітьми та молодь, однак знайти прихисток тут можуть переселенці не залежно від віку чи статі. Тут навіть дозволяють проживати з тваринами, у кемпі є один собака та одна кішка. Основні вимоги – щоб тварина була вакцинована, чемна та нікому не заважала.
«У нас немає вікових обмежень, але головна наша умова, щоб людина була активна, приймала участь в житті кемпу. У нас велика будівля, і люди тут – як велика і активна сім’я, де кожен робить щось корисне для місця, у якому живе», – каже Віктор Чулановський.
Наразі у кемпі проводять заняття з баскетболу, невдовзі навчатимуть футболу, брейк-дансу, проводитимуть різні майстер-класи. Заняття безкоштовні не лише для переселенців, а й для львів’ян.
«У мене четверо дітей, і вони тут ожили»
У цьому центрі знайшла прихисток Лариса із чотирма синами – сім’я евакуювалась із Донецької області. У місті Добропілля неподалік Покровська у них був будинок, там мешкали сини Лариси: троє хлопців, які дистанційно навчались в університетах, та старший син з інвалідністю. Станом на початок повномасштабного вторгнення Лариса жила та працювала кондукторкою у тролейбусному депо в Бахмуті.
Коли людей у тролейбусах почали возити безкоштовно, і у кондукторів не було роботи, то жінка допомагала розбирати завали. Виїхала з міста Лариса восени 2022 року.
«Хто міг допомагати і мав сміливість, той допомагав. У людей була сильна паніка, вони не знали, що робити, куди бігти. Коли я уже виїжджала з Бахмута, то лише завдяки кмітливості водія залишилась живою. Люди писали в соцмережах, що їдуть з Бахмута і можуть ще когось евакуювати. У нас зібралась легкова машина: водій і четверо пасажирів. Якби не водій, нас би не було в живих. Ми виїхали з міста – і почався обстріл, недалеко від дороги була школа, і по ній вдарили. Водій встиг з’їхати з головної дороги, машину подряпало, побило скло, але ми залишились живими», – згадує Лариса.
Спершу жінка поїхала до синів у Добропілля, а вже звідти вони всі разом виїхали на Волинь, а потім і до Львова. Виїхавши з Донеччини, переселенці боялись гучних звуків, у них був тривожний стан, Лариса згадує, що довго не могла відійти від обстрілів, але зараз почуває себе більш менш безпечно. Говорячи про соціалізацію на новому місці, переселенка зазначає, що в Urban Camp її сини ожили, оскільки тут багато уваги приділяють розвитку молоді.
«Тут дружна сім’я. Немає когось головного, керівництва… Хто розуміє, що таке сім’я, той з усіма ладнає. Тут приділяють багато уваги підліткам, дітям. У мене четверо дітей, і вони тут ожили», – каже Лариса.
Наразі переселенці облаштовуються у Львові, оформлюють документи та звикають до нового життя. Їм тут дуже подобається, але жінка хоче повернутись у Бахмут та відбудовувати його.
«Я зустрічала дуже хоробрих людей, які не боялись і їхали рятувати людей, тварин, незважаючи на обстріли, вибухи. У них була мета – врятувати. Така у нас нація. Я вірю в Україну, вірю в наших військових і перемогу. У мене була можливість поїхати за кордон, але я не хочу. А навіщо? Тут добре», – каже Лариса.