Львівські ресторатори, які зазвичай тримаються подалі від політики, організували минулого тижня акцію протесту з вимогами скасувати рішення уряду про запровадження так званого карантину вихідного дня. Місцева влада стала на захист підприємців, але уряд не змінив своєї думки. Більше того, сьогодні прем’єр-міністр Денис Шмигаль пригрозив повним локдауном у разі, якщо карантин вихідного дня не дасть результатів.
Сьогодні гостем студії ZAXID.NET LIVE є відомий львівський ресторатор Марк Зархін.
Вітаю вас. Вже чули про цю заяву Шмигаля? Що якщо не спрацює оцей варіант з вихідними…
Чув, і вона мене дивує дещо. Таке враження, що він хоче сказати не «давайте разом боротися зі страшною бідою, яка на нас всіх отак от напала одночасно і так зненацька» – а от «якщо ви мене чи нас не будете слухати – ми будемо санкції проти вас починати» і так далі.
На мою думку, це не дуже серйозно як для уряду, так і взагалі щодо рішень. Ми виступаємо проти цього рішення уряду не тому, що нам це просто не подобається – ми вже за межею виживання. Рішення уряду про карантин вихідного дня перетворить ситуацію не тільки на локдаун, а на похорони ресторанного бізнесу у Львові. Ми мусимо це усвідомлювати.
Я це розумію. Але весняний карантин був достатньо тривалий, він кілька місяців тривав – в принципі, я так розумію, ресторани якось це пережили. Не було протестів.
Ми проїдали резерви. Все, що залишилося, що було відкладене на можливі інвестиційні проекти, тоді проїли. Ми розраховували на те, що влітку відкриємося, що якось піде вгору. Насправді так і відбулося – серпень, вересень потроху пішло все вгору, ми почали відновлювати ситуацію. Жовтень уже ми відчули, що будуть знову проблеми – вже менше людей було, каси сильно впали. І от листопад…
Тобто власне через зростання кількості хворих?
Безумовно, люди бояться ходити. Дуже важко ми пережили жовтень. А листопад – карантин вихідного дня просто міг доконати нас, тому ми вирішили відмовитися виконувати це розпорядження Кабміну.
Рішення уряду полягає в тому, щоби закривати не повністю, а частково. Все ж таки вам краще, щоби були лише вихідні – чи повний локдаун? Тому що, я так розумію, немає варіантів не запроваджувати карантин, немає такої опції.
Я не знаю. Мені здається, варіанти завжди є – просто треба їх шукати. Але вихідні дні – це дні, коли… Тільки у вихідні дні ми отримували прибутки, всі інші дні були збитковими. І якщо забрати вихідні дні з нашого товарообігу, то весь бізнес стає одразу збитковим.
Тому для нас це все одно, що повне закриття. Навіть гірше, тому що рваний ритм починається, щось треба людям сказати. Ми знову привезли людей багато з області – вони знов приїхали, познімали квартири. Ми закупили товар, знову передомовилися з постачальниками, з орендаторами і так далі. Зараз все ламається. А якщо це буде ламатися протягом тижня ще (впродовж не місяця, а тижня), в кожні вихідні – взагалі незрозуміло, як з цим працювати.
Як бачимо, уряд не йде на поступки – навпаки, погрожують жорсткіше діяти. Ви якісь нові акції протесту готуєте?
Ми поки що чекаємо. Сьогодні там якесь засідання Верховної Ради, якесь рішення буде. Ми розраховуємо на легітимний шлях розв’язання цієї проблеми. Якщо ні – ми не будемо закриватися.
Тобто який легітимний шлях?
Легітимний шлях – ми розраховуємо на якісь зміни в рішеннях уряду або органу, який з юридичної точки зору стоїть вище над урядом – це Верховна Рада. Якщо цього не буде, то ми (ну, більшість ресторанів Львова) вирішили не закриватися на наступні вихідні.
А от власне про цю роботу у вихідні – я так розумію, що місцева влада зробила такий юридичний трюк, оголосивши вихідні дні робочими. Це ніби в повноваженнях місцевої влади – встановлювати вихідні дні та робочі для підприємств безперервного циклу. Вам якось помогло це рішення?
Сам факт того, що місцева влада стала на наш бік – це вже допомога.
Як символічний жест?
Ну, не тільки символічний. Вони допомагають нам юридично боротися. На нас за суботу склали 12 протоколів, було 44 перевірки в ресторанах.
Це тільки у ваших ресторанах?
Тільки в нашій мережі, так. Я думаю, що загалом було значно більше, в десятки разів більше. Міська рада допомагає юридично. І сам факт прийняття цього рішення… Мені важко сказати, наскільки воно юридично має підстави для того, щоб ми керувалися ним.
Це суд вирішить, я так розумію.
Це суд вирішить – так, однозначно. Але воно дає підтримку хоча б в очах громадськості. Взагалі ми зараз в такому стані – стоїмо на болоті. Тобто будь-яка підтримка – це для нас дуже важливо на сьогоднішній день.
Це, я так розумію, стосується ресторанів, фітнес-центрів, спортивних клубів. Чому ці підприємства стали першою жертвою другої хвилі? Не транспорт, не церкви?
Про церкви я не готовий взагалі говорити. Мені здається, що це вже державне питання. Тому що те, що там відбувається, – це просто натовпи людей. А транспорт, маршрутки переповнені, як і раніше. Я думаю, що саме вони є джерелом найбільшого розповсюдження інфекції.
Що стосується ресторанів і спортклубів, то вважають чомусь, що ресторани і спортклуби – це не є критична інфраструктура чи щось таке. Але, з іншого боку, якщо в якомусь місті є 40-50 ресторанів, і вони не становлять велику кількість робочих місць – це одна історія. У Львові їх тисячі – це порядку 40-45 тисяч робочих міcць.
Тільки у Львові?
Ну так, тільки у Львові. І не враховувати це просто не можна. Тому, як на мене, уряд мусив розглянути мапу України з точки зору концентрації коронавірусу, інших маркерів, з точки зору, скільки ресторанів є, наскільки це важливо саме от для цього міста.
Для місцевої економіки. І що – зробити виняток для Львова?
Чому тільки для Львова?
Ну, Одеса ще.
Одеса, наприклад. Напевно, Івано-Франківськ. Тут хорошого рішення не буде – всі задоволені не будуть. Але треба просто зменшити ті збитки, зменшити ті проблеми. І це не просто проблеми – це критичні проблеми, які виникають після цього рішення уряду.
Як взаємодіють між собою ресторатори? На моїй пам’яті це вперше вони організували акцію протесту. Але чи вони якось взаємодіють у дотриманні оцих карантинних правил? Мовляв, хлопці, давайте всі забезпечимо повністю, щоби було безпечно в наших ресторанах. Якась взаємодія в цьому відбувається? Чи кожен це робить, як може?
Безумовно, є домовленість. Ситуація полягає в тому, що у нас працюють такі самі люди, які також не хочуть захворіти. І вони намагаються максимально дотримуватися. Є ресторани, особливо бари, які, на жаль, не дотримуються. Ми між собою обговорюємо. Я не буду зараз називати, хто це, але ми між собою обговорюємо, дуже жорстко їх критикуємо. Деякі дослухаються.
Просто в таких випадках, якщо хтось не дотримується, пляма лягає на всіх і карають усіх. Уряд не буде вибірково робити.
Однозначно. І зараз ми взагалі в такій ситуації, що ми будемо жорсткіше ставитися до тих, хто не дотримується цих правил, і будемо допомагати владі. Нехай вони собі що завгодно говорять, але ми будемо допомагати владі і скаржитися на тих, хто не дотримується цих правил. Тому що ми всі залежні.
А, скажімо, оці ресторатори, які порушують установлені правила – вони теж брали участь в акції протесту?
Брали майже всі, були представники майже всіх ресторанів.
Тобто солідарність у протесті є?
Солідарність у протесті є.
А в дотриманні – не дуже…
Не дуже, на жаль. Ну, це от така недисциплінованість наша є. І я думаю, що ми будемо домовлятися про підсилення впливу і тиску на цих людей. Це і питання солідарності також, тому що ми один від одного залежимо. І, зрештою, коронавірус – це не є якась державна акція, а це наша спільна біда.
Ви згадали про те, що штрафувала поліція під час оцього першого вікенду.
Не штрафували – складали протоколи.
У вас 12 протоколів, так?
Так.
Яка це сума для вашої мережі?
По-перше, ми ще нічого не заплатили. Абсолютно по кожному протоколу ми будемо подавати в суд. Але з нас почали – з піцерії Celentano на Ринку почалося, там прийшли аж п’ятеро поліцейських. Ну, там, правда, і всі телеканали прийшли, якось вони там домовлялися між собою – я бачу зараз по всіх ефірах та наша бідна Pizza Celentano на Ринку. Їх дуже ретельно перевіряли, там потім ще чотири рази приходили. Але все було досить коректно.
Клієнтів не виганяли?
Виганяли клієнтів у одному з ресторанів. І я знаю, що у [львівського ресторатора] Вардкеса Арзуманяна також виганяли – він скаржився. Але здебільшого коректно поводилися. Я не знаю, для чого Нацгвардію привели в неділю…
Може, бракує людей?
Не було агресії. Великої агресії не було.
Ми згадали про те, що 45000 людей в місті працюють у цій сфері. Ви всього мережею володієте, кількома ресторанами відомими. Як люди, які у вас працюють, як це їх напряму стосується? Бо власники бізнесу, власники ресторанів – очевидно, в масовій свідомості це заможні люди, вони з голоду не помруть. Ці люди, які у вас працюють, – як вони це переживають і як це на них відбивається?
Надзвичайно складно, надзвичайно складно. Багато людей повірили в гастрономію останнім часом і постановили для себе, що це не тимчасова робота, а їхня постійна робота, що вони хочуть робити саме в цій галузі кар’єру і вчилися саме в цьому напрямі. І от на сьогоднішній день ці люди не знають, де їм подітися, бо вони розуміють, що дуже важко залишатися в ресторанному бізнесі.
Дуже багато молодих людей приїхали до Львова з Львівської області, з інших областей України. Вони знімають квартири тут – і за це треба платити. А зарплат нема, тому що ми не заробляємо нічого. Я не знаю. Варто було б їх опитати, але…
Я правильно розумію, що ви скорочуєте витрати на зарплати, звільняєте людей?
Однозначно. Ми мусимо скорочувати виплати по всіх напрямах, безумовно. І найбільші витрати – це зарплата. Тому що орендодавці не йдуть назустріч майже ніде. Вони навесні пішли назустріч, а зараз кажуть: «Ви працюєте. Якщо працюєте – платіть оренду».
І уряд приймає рішення нас закривати – але з орендодавцями ніякого рішення нема. Якби зобов’язали орендодавців на цей період не вимагати орендних плат – це ще можна було б зрозуміти, ми б якось ще могли виживати. Крім того, там уряд говорить про якусь допомогу – наприклад, людям у зарплаті чи ще щось. Але цієї допомоги так, як це в Польщі відбувається, як це в Прибалтиці відбувається, ми не бачимо.
А ви цікавилися цим питанням, намагалися отримати цю допомогу?
От сьогодні я чув, що Шмигаль говорив про допомогу. По яку допомогу? Ми намагалися взяти кредит – це майже нереально. Там ця система 5-7-9% – ми не отримали кредит. Єдиний банк, який дав нам кредит, – це російський Альфа-Банк. От дожилися, що український бізнес може взяти кредит тільки в Альфа-Банку.
Це пов’язано з нижчими відсотками?
Ні, це пов’язано з тим, що взагалі не дають.
Взагалі не дають?
Так. «Ви – напівмертвий бізнес, ми вам не дамо кредит». Розумієте?
Як ви оцінюєте взагалі перспективи ресторанного бізнесу надалі? Ми ж розуміємо, що це так швидко не закінчиться, ця вся пандемія.
Є пряма залежність від того, коли це закінчиться. Якщо це не закінчиться до… Ну, важко так оцінювати, але я думаю, що якщо за місяць-два це не закінчиться, то більшість ресторанів будуть оголошувати банкрутство.
А після першої хвилі багато ресторанів у Львові закрилися? Чи все-таки у всіх ще ця подушка була?
З нашої мережі – ні. Але вже третина у нас була на межі закриття. Якби ще на місяць продовжився цей весняний локдаун, то напевно ми б закрили 8-10 ресторанів у Львові.
Основне – це люди, наскільки я розумію, в ресторані. Очевидно, місце і люди. Не розглядали варіанти згорнутися на якийсь час, зберегти людей, а потім…? Все одно це приміщення пустувати буде.
А як це – згорнутися і зберегти людей?
Не знаю, от вас питаю.
Я також не знаю.
Тобто якщо ресторани закриваються – це все?
Безумовно. Зберегти людей ми можемо тільки працюючи. А не працюючи… Ясно, що частині людей ми виплачували зарплату: по-перше, є законодавство, якого треба дотримуватися; по-друге, є унікальні цінні кадри. Десять років наша мережа існує, Celentano – вже більше 20 років. Люди, які вже мають компетенції (безцінні, на нашу думку компетенції) – їх треба було зберегти.
Але те, що якість впаде у зв’язку з тим, що багато компетентних людей взагалі піде з цієї галузі… Якість і сервісу, і кухні однозначно впаде у Львові – як, думаю, і по всій Україні, а зрештою й у всьому світі.
Цей карантин вдарив так само по туризму. Львівські ресторани значною мірою залежні від туристів. Але ви згадали, що ви все ж повернулися до нуля чи трошки до прибутку – тобто львів’яни самі можуть утримувати свої ресторани, чи туристи потрібні?
По-перше, почався трошки внутрішній туризм, пожвавився. І, зрештою, в суботу ми бачили дуже багато людей з валізами, дуже багато облич типово нельвівських, з інших міст. І каси були дуже високі, незважаючи на те, що була і заборона, і поліція ходила. Люди показали, що їм це потрібно. Незважаючи на те, що бояться інфекції, бояться ситуації, яка є, – і, тим не менше, ходять.
Але самі клієнти теж бережуться? Як це виглядає?
Всі люди різні. Принаймні в нашій мережі ми намагаємося дуже жорстко дотримуватися і вимагати дотримання правил.
Зрозуміло, дякую. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був відомий львівський ресторатор Марк Зархін. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.