Пам'ятаєте себе у школі? А, може, ваші діти чи внуки ще вчаться? Тоді ви точно знаєте, що у багатьох школах навчальний рік починається з батьківських зборів (тепер їх проводять навіть у Viber), збірки грошей на щось надзвичайно важливе, миття парт, ремонтів і обговорень одних і тих ж шкільних проблем. Знайомо? Тоді готуйтесь: зараз ми розповімо, чому більшість уявлень про школу – безглуздя, заручниками якого ви стаєте через страх громадського осуду.
ZAXID.NET разом з юристом організації «Батьки SOS» Романом Бондаренком розвінчує популярні міфи і стереотипи про школу.
Треба здавати гроші на школу, бо влада нічого не робить
Більшість батьків ведуть дітей у комунальні школи, які фінансуються коштом державного і місцевого бюджетів. І за перебування в школах батьки вже заплатили податки. Тому якщо відбувається збір коштів – то батьки вдруге платять, тільки тепер нелегально, за освіту дитини. Утримання закладів освіти – це відповідальність органів місцевої влади, тому треба дивитись, чи є освіта у пріоритетах місцевої влади.
Насправді батьки можуть легко перевірити, як фінансується їхня школа і які закупівлі вона здійснює. Можна надіслати запит в місцеве управління освіти, наприклад, за допомогою сервісу «Доступ до правди». Також можна слідкувати за фінансуванням школи на порталі Openschool. Якщо ж на школу справді виділяється замало грошей, то батьки можуть добровільно (!) перераховувати певні внески на рахунок школи. І в цьому випадку саме батьки вирішують, скільки грошей пожертвувати школі, а якщо адміністрація навчального закладу називає конкретні суми – це вимагання.
Батьки і діти мають прибирати у класі, бо у прибиральниці низька зарплата
Насправді батьки не повинні ні прибирати, ні наймати окрему прибиральницю на свій клас. Школу повністю прибирає штатна прибиральниця, і якщо вона відмовляється робити свою роботу – вона може звільнитись. Питання зарплати прибиральниці також не мають вирішувати батьки, це відповідальність освітнього закладу, місцевої влади і держави.
Загалом якщо людина працює прибиральницею, вона повинно якісно виконувати свої обов’язки незалежно від оплати. Так само як і батьки мають виконувати свою роботу, а не знаходити час на миття вікон, носіння парт тощо.
Шкільна форма виховує дисципліну
Цей міф, скоріш за все, придумали ще у радянські часи, коли люди були затуркані і залякані. Часто розказують, що форма робить людей рівними. Насправді не йдеться про рівність, хіба що про однаковість. Тому що рівність – це право на освіту, яке мають здобути всі – і ті, хто в формі, і хто в джинсах. Тому форма не дисциплінує геть, вона скоріше придушує у дитині індивідуальність.
До речі, українське законодавство не встановлює, що шкільна форма є обов'язковою. Тому адміністрація школи не може вимагати в учнів носити форму, а лише давати рекомендації.
Не ходиш на батьківські збори і не сидиш у батьківському чатику – не любиш свою дитину
Батьківські збори – це нераціональне витрачання часу. Вчитель збирає батьків у класі і дві години про щось розповідає. Інформація про оцінки і поведінку дитини є конфіденційною і педагог не має права розголошувати її. Ці дані можна сказати безпосередньо батькам при особистих зустрічей. Тому логічніше було б замінити батьківські збори на індивідуальна бесіди по 10-15 хвилин.
Те ж саме із батьківськими чатами. У більшості випадках там немає жодного конструктиву. Варто запам’ятати, батьки інших дітей – це сторонні люди, вас з ними пов'язує лише те, що ваші діти народились в однаковий період і ходять в один клас. Звичайно, з кимось у вас може виникнути дружба, але когось ви з 11 років взагалі не побачите. І це нормально. Це випадкові люди, і якогось особливого значення вони не мають. Тому видалитись з батьківського чату – це непогана ідея. Так можна зберегти здоровий глузд, нерви і гроші.
У вчителів дуже маленькі зарплати
Часто можна почути, що у вчителів маленькі зарплати і їм треба доплачувати. Насправді ж у вчителів не найменші зарплати у країні. Зараз є механізм, коли вчитель може збільшити свою зарплату на 20% – треба вивчитись і пройти сертифікацію. Так само у батьків бувають зарплати не більші за вчительські. І вчитель – це робота. Якщо не влаштовує маленька зарплата, можна пошукати місце у приватних школах. Але це теж не просто, бо приватні школи вимагають набагато вищий рівень і підходи до навчання, ніж комунальні заклади.
Через постійну критику вчитель втрачає свій авторитет
Насправді авторитет втрачається не через те, що батьки критикують вчителя чи діти його не слухають. Авторитет вчителя у суспільстві втрачається, бо є дуже багато випадків булінгу і жорстокого поводження з боку вчителів. І ця негативна інформація поширюється значно більше, ніж позитивна. І вчителі, які негідно поводяться, працюють в школах не один рік. І коли це виходить у публічну площину – тоді вчителів звільняють, але люди розуміють, що випадки не поодинокі і це негативно впливає на імідж вчителя загалом.
Насправді авторитете вчителів, які люблять, поважають дітей і які є професіоналами у своїй справі, як і був високим, таким і залишається. Але якщо людину ніколи не поважали, її не почнуть раптово поважати. На авторитет впливають людські якості і професійність, а не стаж педагога.
Діти зараз дуже розпещені і некеровані
Це міф, який передається з покоління в покоління. Кожне наступне покоління незадоволене дітьми, бо раніше вони ж були нормальні, а зараз все не так. Так от: ці діти просто інші, і вони будуть відрізнятися від нас. Усе змінюється: влада, суспільство, технології, і це нормально. Діти стають більш вільними, розкутими. Якщо раніше можна було крикнути на дитину чи поставити її в кут, то зараз уже дітям відомо, що це жорстоке поводження. І вони знають свої права.
Колись вчителі били дітей лінійкою по пальцях і нічого – виросли нормальними
Найчастіше це кажуть ті, кого били, і навряд чи вони виросли нормальними. У таких людей часто спрацьовує комплекс жертви: якщо вже нас били і нічого страшного, то хай вже і наших дітей б’ють. Таким чином вони переносять модель поведінки, яка була у їхній школі, на сучасну школу. Але зараз немає такого, зараз інші часи. Якщо раніше вважали, що вчитель вдарив – це окей, і він має рацію, то зараз цього вчителя звільнять за вчинення морального проступку.
Повага у дітей виховується зі школи, і її не можна заслужити насиллям. Якщо вчитель поважає дітей – то і діти будуть поважати вчителя. Не можна обзивати учнів і потім чекати якусь повагу до себе. Дитина розуміє, що це приниження, і вона починає дивитись на вчителя як на агресора, а не авторитета.
Булінг – це просто модне слово, тренд
Насправді булінг – це соціальне явище, яке завжди було у школах, але раніше про цькування було не заведено говорити. Зараз ж у школах проводять уроки, присвячені протидії булінгу, учням і вчителям багато розповідають про це явище. Тому і про конкретні випадки почали говорити публічно.
У кодексі про адмінправопорушення є стаття «булінг», і українські суди приймають рішення і карають вчителів, які займаються цькуванням, а також батьків учнів, які займаються булінгом.
Насправді не лише учні стають жертвами, є і вчителя, які є жертвами цькування з боку учнів. І насправді таких випадків є немало, і вчителі (хоч і не всі) також заявляють про булінг учнів, звертаються у поліцію і йдуть у суди. Але у таких випадках відповідальність за негідну поведінку дітей несуть їхні батьки – зазвичай, це штрафи.
Мовчи, якщо тобі щось не подобається, бо твоїй дитині ще тут вчитись
Замовчування робить ситуацію ще гіршою. Якщо, наприклад, дитина когось вдарила і ніхто не звернув на це увагу – вона далі буде повторювати цю поведінку. І в цієї дитини буде модель поведінки агресора, а в когось навпаки – жертви. І якщо це не припинати одразу – то цей булінг буде тривати роками.
Те ж саме стосується шкільних поборів. Якщо для вас не окей здавати гроші на ремонти і подарунки вчителям – ви маєте законне право цього не робити. Якщо вам погрожують, залякують чи намагаються цькувати – з цим теж можна боротись у правовому полі. Так, простіше закрити очі і плисти за течією, але якщо є порушення і ви на них закриваєте очі – значить, стаєте співучасником. І зрештою у всіх випадках будуть страждати діти.