Селище Микулинці по дорозі між Тернополем і Теребовлею, впродовж століть відоме своїм пивом, яке варять тут щонайменше з XV ст. Воно має також багато цікавих пам’яток з непересічною історією. ZAXID.NET розповідає, що Микулинці мають спільного з Дрезденом, Рафаелем та чому у ренесансному замку досі живуть люди.
Микулинці є одним з найдавніших містечок Тернопільщини. Вважається, що його заснував воєвода князя Василька з Теребовлі Микула 928 років тому. Спершу поселення називалося Микулин, вперше згадується під 1096 роком у «Повчанні дітям» Володимира Мономаха і належало до Галицько-Волинського князівства. Згодом поляки перейменували його на Микулинці.
Місто лежало на торговому шляху з Києва до Галича, це було стимулом для розвитку. Щоб вберегти Микулинці від набігів татар і турків, Анна Сенявська 1510 року почала будувати там фортецю. Вона мала форму квадрата з міцними двометровими у товщині мурами, які мали загальну протяжність 75 м, оборонними вежами на кутах та кількома в’їзними брамами.
Додатковий захист міста давав можливість розвивати торгівлю і ремісництво, в Микулинцях з’являлися цехи. І в кінці XVI ст. воно отримало привілей міста і право тричі на рік проводить ярмарки.
Багато змін принесло XVIII ст. Тодішні власники Микулинців Потоцькі звели окрему комфортнішу для житла будівлю – палац разом з великим парком. Зараз у приміщенні працює обласна фізіотерапевтична лікарня.
Дружина Юзефа Потоцького збудувала костел Святої Трійці, як стверджують історичні перекази, за зразком дрезденського собору. Кам’яний храм у стилі бароко звели в 1779 році. Крім головного вівтаря, в якому зараз є копія Сікстинської мадонни Рафаеля, там було ще чотири бічних. До слова, ще одна Сікстинська мадонна – на фронтоні костелу у Бучачі, теж на Тернопільщині.
Власники містечка змінювались, ним володіли різні шляхетські роди. А напади поруйнували замок. Вже через два століття після будівництва він потрохи почав занепадати, але власник земель Ян Конопка у першій половині ХІХ ст. відкрив у фортеці суконну фабрику, з микулинецької продукції шили військову форму. Він же перебудував палац у стилі ампір.
Зараз мури замку аварійні, подекуди видно старі портали та залишки бійниць, де стояли гармати. Раніше на дитинці був колодязь, льохи та підземні ходи до Теребовлі і костелу. Місцева краєзнавиця розповідає, що коли на поч. 1990-х військові підривали залишки боєприпасів, це спричинило землетрус і, як наслідок, тріщини в будівлях, а підземні ходи засипало.
Після Конопок останніми власниками Микулинців були графи Реї. У 1920-х роках і до приходу радянської влади замком володіла графиня Юзефа Рей, вона залишила майно у спадок улюбленій служниці. Сама ж спочила на старому польському цвинтарі за костелом.
Так у Микулинецькому замку, який існує з XVI ст, досі живуть люди, а на оборонному дворі, де колись муштрували воїнів, розміщені звичайні побутові речі сучасних резидентів – надувний басейн та авто. Надто цікавих туристів від загородженого подвір’я відганяє вівчарка.
Саме селище розташоване внизу, а палац, костел і замок на пагорбі. Оглянувши всі пам’ятки і краєвиди містечка, по дорозі додому можна купити микулинецького пива з місцевої броварні. Його варять тут щонайменше з часів пізного середньовіччя.
Сучасні фото – ZAXID.NET