Митець, якого в Криму називали «бандерівцем», привіз до Львова виставку «36/12»

Кримський художник Олексій Чеботару привіз до Львова виставку своїх робіт. Зараз зі своїми батьками він мешкає на Київщині.

«Тому, що тут, на континенті, вільніше себе чуєш, ніж там, в Криму», ‒ пояснив художник Олексій Чеботару.

Вони залишили рідний півострів у жовтні 2015-го, хоча прожили там сорок років. Утиски, каже, відчували ще до окупації Криму Росією: «Я і брат постійно «мотались» на машині з Києва в Севастополь. А сусіди це бачили.. І ще тоді говорили: «А, бендерівці!...» Ну, бачите, пропаганда добре промила мізки людям».

У митця ‒ до десятка персональних виставок, тож до Львова привіз чергову. Назвав її «36/12». Бо йому вже 36 років. І дванадцять років творить. Малювати взявся пізно ‒ після двадцяти років.

«Не відразу вдавалося, бо це потребує дуже багато праці і час», ‒ пояснив митець.

Ще малим він вчився грати на скрипці. Мав дуже добрий слух. Та зрозумів, що музикантом бути не хоче. Вступив до університету ядерної енергетики, та за два роки залишив і його. Бо в зошитах більше малював, аніж конспектував.

«Він прийшов і сказав, що «моєї ноги більше там ніколи не буде! Це не моє». І додав: «Я хочу піти вашими слідами». Я кажу: «Ну, що ж, синку, якщо нашими слідами ‒ це треба хоча б рік працювати, щоб вступити в училище», ‒ розповів батько Олексія, митець Микола Чеботару.

Тож вчився день і ніч. І таки вступив до художнього училища імені Самокиша. Тепер чи не щороку їздить на пленери до Чорногорії. Буває і в Карпатах. Збирає відзнаки.

«В Чорногорії ‒ це золоті, платинові медалі. Різні грамоти. Потім був конкурс молодих художників в Севастополі «Арт-базар» ‒ я посів перше місце», ‒ розповів Олексій.

Зараз з батьком на два тижні, допоки діятиме виставка у галереї «Сливка», їдуть до Славського на пленер.