Вся Україна обговорює нову назву шахтарського міста Червоноград на Львівщині і міркує, чи пасує йому запропонований варіант Шептицький. Насамперед зазначимо, що до 1951 року місто називалося Кристинополь, згодом воно перейшло у склад СРСР і стало Червоноградом. Поки мешканці дискутували щодо цих двох назв, комітет ВРУ запропонував третю – Шептицький. ZAXID.NET розповідає, чому таку назву запропонували та яке відношення митрополит має до міста на півночі Львівщини.
Загалом про історію Червонограда та його найцікавіші пам’ятки ZAXID.NET розповідав тут. Сьогодні ж детальніше зупинимося на одній з них – василіанському монастирі і церкві святого Юрія, в якому вічні монаші обіти склав Андрей Шептицький. Після його перебування там монастир у різні часи виконував різні функції – школи, шпиталю, читальні, міліції, пошти та музею з мумією.
Монастир греко-католицького ордену отців василіан у Кристинополі існує з XVIII ст. Перший храм і монастир були дерев’яними, у 1772-1774 роках їх перебудували на муровані. Архітектура монастирського ансамблю має риси бароко та класицизму.
Монастир мав велику бібліотеку і цінні реліквії. Там зберігалася чудотворна Кристинопільська ікона Богоматері, мощі святих. Найстарішим фоліантом монастирської бібліотеки були Городищенський або Кристинопільський Апостол XII ст., Городиське (Бучацьке) Євангеліє XII-XIII ст., Городиський пам’яник 1484 року. Стародруки приїжджав вивчати Іван Франко. Частина з них зникла, декотрі зберігаються у музеях.
В австрійський період при монастирі відкрили польську школу та шпиталь, в якому монахи безкоштовно лікували бідних. 1885 року василіани організували для мешканців міста народну читальню товариства «Просвіта», проводили лекції, там виступав народний хор.
14 серпня 1892 року монах Андрей Шептицький склав у Кристинопільському монастирі вічні обіти. Згодом він викладав у ньому богослов’я. Зазначимо, що першим монастирем Романа Шептицького був Добромильський, там він 1888 року склав перші монаші обіти і прийняв чернече ім’я Андрей.
Церкву святого Юрія у Кристинополі ґрунтовно відреставрували наприкінці XIX століття. Її розписував художник Фелікс Заблоцький, там встановили новий іконостас.
Під час Першої світової війни монахи-василіани монастиря Святого Юра опікувалися пораненими, вдовами і сиротами. У Другу світову німці використовували монастир для шпиталю, тому василіани молилися у сусідньому римо-католицькому костелі при бернардинському монастирі.
У повоєнний час польська влада змусила василіан передати частину монастирських будівель для потреб війська. В той час місто належало до Польщі. А коли 1951 року Кристинопіль перейшов до СРСР, радянська влада ліквідувала монастир. Там розмістили міліцію, пізніше – школу механізації та головну пошту. А в 1980 році в колишній церкві відкрили філіал Львівського музею історії релігії та атеїзму, а в монастирських келіях – картинну галерею.
І тут цікавою є історія про мумію. Тільки не єгипетську, а останки польського шляхтича – Михайла Жевуського, який помер ще 1687 року. Радянська влада вийняла його труну із забальзамованим тілом з гробівця у Роздолі і встановила у цьому музеї атеїзму. Ідея була така, щоб показати віруючим, що прості смертні, як і святі, теж можуть бути нетлінні.
Ця мумія спершу була в монастирі, згодом музей переїхав у палац Потоцьких. Так тіло шляхтича і зберігалося у фондах. Його поховали 2017 року у гробівці останніх власників Кристинополя Вишневських на старому цвинтарі.
Зараз у церкві святого Юрія зберігається 250-річна чудотворна ікона Кристинопільської Богородиці. Там є монастирська і підземна каплиці. А теперішні монахи-василіани потрохи відновлюють втрачену бібліотеку.