За кілька сезонів у структурі львівського клубу хорватський наставник встиг завоювати численні симпатії як серед вболівальників, так і серед колег. Відкритий, щирий, завжди усміхнений Ігор Йовічевіч попри численні проблеми у розташуванні «Карпат» завжди намагався тримати обличчя клубу.
Його важко звинуватити у скандальних висловлюваннях або ж образах. Він зумів налагодити атмосферу у команді і навіть після програшів ніколи не переходив на особистості. Більше того – Ігор Йовічевіч, здавалося б, знайшов навіть шлях для порозуміння із президентом «Карпат» Петром Димінським, який, як відомо, відрізняється складним характером.
У грудні 2015 року Ігор Йовічевіч покинув львівську команду, хоча і він, і гравці, і вболівальники до останнього сподівалися, що керівництво клубу продовжить із наставником контракт. Однак у «Карпатах» вирішили по-іншому.
Тим часом Ігор Йовічевіч повернувся до Львова. Повернувся без образ та в’їдливих висловлювань, і встиг розповісти виданню MatchDay, що не включає свого повернення в «Карпати».
Чому тренер вирішив залишитись у Львові, чи змінив ставлення до Петра Димінського і що планує робити в майбутньому – ZAXID.NET вибрав найцікавіше зі свіжого інтерв’ю Ігоря Йовічевіча.
Фото: ZAXID.NET.
«Найважче те, що я відчуваю незавершеність розпочатого проекту. Його я приймав з великим натхненням, амбіціями та надією. Ми працювали над тим, щоб змінити гру «Карпат». Наш проект був розрахований на три роки. Саме про це нам говорив президент клубу Петро Димінський. За цей час ми мали поступово побудувати команду, а на третій рік – атакувати Лігу Європи».
«За ці півтора роки, коли я очолював «Карпати», були яскраві матчі. Наприклад, із «Дніпром» у Дніпропетровську. Якщо ми могли видавати такі поєдинки – це означало, що ми на правильному шляху. Нам потрібно було трішки терпіння та часу, аби цей проект з допомогою підсилення довести до кінця».
«Це був рік стабілізації. Перший рік ми працювали на захист, потім намагались більше часу проводити на чужій половні поля. Ми прогресували у фазі атаки, про це яскраво свідчить статистика. Не було голів? Так, знаю, що в цьому проблема. Без номінального нападника дуже важко грати».
Фото: ФК «Карпати».
«На мій погляд, Ігор Худоб’як – найкращий гравець «Карпат» цього сезону. Нам вдалося знайти підхід до нього. Водночас, треба говорити про суперякісну людину. Про сімейну людину. З Худоб’яка молодь має брати приклад. Як він поводить себе на тренуванні, в побуті та під час гри. Я обожнюю його, як спортсмена. Він відчував моє ставлення до нього, розслабився та грав як ніколи».
«Ігор - прихований лідер. Він не з тих, хто кричить та заводить команду. Худоб’як «заводить» команду своєю грою. Гітченко - лідер команди, який може покричати та завести партнерів».
«Ми виконали завдання на цей рік – якість гри, атмосфера у команді. Петро Петрович Димінський ставив це як головну мету. І безперечно, він просив, щоб більше вихованців клубу виступали у першій команді. Гра Мар’яна Шведа та його продаж до «Севільї» дає гарний меседж».
«Придбання молодого українця «Севільєю» - це великий плюс для «Карпат» та українського футболу. Я це сприймаю як особистий успіх: дати шанс молодому хлопцю, дати все для його розвитку, а потім продати за гарні гроші».
«Філософія клубу – це та річ, яку я розумію та сприймаю. І саме філософія «говорила», що Шведа потрібно продавати. Якби я думав лише про себе та результат, робив би усе, щоб він залишився у «Карпатах». Але розумію, що завдяки цьому трансферу ми заробили гроші, і мали тисячі варіантів куди їх подіти: наприклад, заплатити футболістам, яким винні, щоб нам відкрили трансфери чи вкласти в інфраструктуру».
«Дорога автобусом 20 годин чи потягом ніколи не слугувала для мене виправданням поразки. Так само як і те, що команда грає без преміальних. Про це ніхто не знав, і я ніколи не підіймав цю тему» (про програш у виїзному матчі з «Олександрією» 4:1 – ред.).
«Впевнений, що ця команда, з точковим підсиленням, може конкурувати за місце в єврокубках. Коли я дивився як хлопці тренувались, був щасливий. Коли бачив, з яким натхненням вони грали в «американку», у два дотики, працювали у тренажерному залі. Коли снідали у фітобарі, завжди жартували. Особливо з Даушвілі. Це зміцнювало нашу атмосферу, нашу єдність».
Фото: ZAXID.NET.
«Гарних матчів вистачало. Я розумію, вболівальники хочуть результату і на жаль у нас не було такого яскравого виступу, щоб люди говорили: «Ігор Йовічевіч був дуже успішним тренером». Але давайте говорити, в яких ми умовах працювали і скільки недоліків було у цього проекту – заборона на трансфери, зміна менеджменту. Це все суттєво впливало на команду».
«Не змінив свою думку про Димінського. Проте треба розділяти особисті та робочі стосунки. Я знаю його дуже давно. Коли він розслаблений та знаходиться у сімейному оточенні – він дуже гарна та приємна людина. І тут наші стосунки не змінювались. Ніколи! У роботі Димінський – впертий, жорсткий, завжди захищає свої інтереси, незручний у переговорах. І багато разів він був незрозумілим у своїх рішеннях. Це не означає, що це погано. Просто іноді ти не можеш його зрозуміти».
«Щодо контракту я спілкувався лише з Петром Петровичем. Але з кожною розмовою змінювалось його ставлення до мене. Немов би наші стосунки змінювались. Він почав ставитись до мене прохолодно. Прикро, але сприймаю це як частину футболу. Таке буває не лише в «Карпатах».
«Вдячний Димінському за те, що він дав мені нагоду стати тренером. Я віддавав усі сили, працюючи у «Карпатах». Починаючи з того часу як займався трансферами. Починаючи з придбання Лукаса Переса – ви подивіться, як він зараз грає у іспанській лізі. Один з найкращих нападників!»
«Останнім часом він говорив, що гра «Карпат» йому не подобається, немає прогресу. В один момент я відчув втрату його довіри. В результаті, це вплинуло на моє рішення піти. Однак, не думаю, що він сам був незадоволений грою «Карпат». Він мав певне оточення з радників, які серйозно впливають на нього. Бувало, Петро Петрович щось мені щось говорив, але це були вже слова інших людей, які вже говорили мені це. Правильніше сказати, слова однієї людини».
«Були також пропозиції ще з трьох інших країн. Але я сподівався, що зможу знайти спільну мову з Петром Петровичем Димінським і продовжу працювати у «Карпатах». Коли відчував невдоволення моєю роботою, прийняв рішення не шукати нову команду до травня. Протягом цього часу запланував відвідати футбольні семінари, побувати на стажуванні у англійських та німецьких клубах. До речі, після завершення першої частини чемпіонату був на стажуванні в Унаї Емері у «Севільї». Хочеться не стояти на місті, а продовжувати прогресувати».
«Моя база буде у Львові. Це як ще один доказ того, наскільки я поважаю це місто та країну. У мене у Львові багато друзів. Мій син цього року має випускатись зі школи, тому поки він не закінчить навчання в Україні, не залишу Львів» (Маркосу Йовічевічу у квітні виповниться 16 років - ред.).
«Хотілося б сказати декілька слів львівським уболівальникам. Неймовірна енергія йде від них. Моя любов до них взаємна. Фактор уболівальників дуже важливий. Я найбільше шкодую, що проект не продовжиться. Команда – тренерський штаб – уболівальники – ця трійка разом мала завершити проект. Він зупинився на півдорозі».