Вже чотири доби залишки 24-ї Залізної механізованої бригади з Львівщини під Зеленопіллям на Луганщині відбивають нові атаки і безуспішно чекають на допомогу. Після обстрілу з «Граду» 11 липня, військові пережили ще один обстріл та мінометний вогонь, проте станом на 14 липня підмога так і не прийшла.
«Вони готові стояти до кінця»
У Нелі Васюти чоловік вже два місяці служить у зоні АТО, хоча міг би цього уникнути, адже під час медкомісії у нього виявили проблеми з серцем. Але бригада була недоукомплектована і він прийняв рішення бути з усіма. Жінка каже, що спілкується з чоловіком не надто часто – він воліє не говорити про життя на лінії вогню. Про атаку 11 липня вона дізналась із преси, а вже згодом вийшла на зв'язок із чоловіком.
«Я дізналась про обстріл близько 9:00 ранку і відразу зателефонувала до чоловіка. Спочатку він не брав слухавки. Коли вдалось до нього додзвонитись, сказав, що має багато роботи. Я запитала, чи є вбиті. Відповів, що так, і що їх багато», – розповіла під час зустрічі із журналістами Неля Васюта.
Пізніше чоловік розповів їй, що коли розпочався обстріл, більшість хлопців спали. Від несподіваного шуму почали вибігати з наметів на вулицю, де попадали під осколки. Але зовсім несподіваною атака не була, про можливий обстріл підозрювали вже не один день. За словами жінки, протягом тижня військові регулярно збивали безпілотники, а над базою були зафіксовані літаки.
Володимир Гулима, військовий експерт, Неля Васюта, дружина офіцера 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (справа). Фото ZAXID.NET
«Останній тиждень все настільки накипало, мало не щодня в бригаді були жертви, до них підбиралися. Те, що стрілятимуть з території Росії, інтуїтивно відчували всі», – розповіла дружина військового.
У неділю, 13 липня, вона бачилась із пораненими під Зеленопіллям, яких привезли на лікування до Львова. Каже, хлопці вважають, що командування про них недостатньо потурбувалось.
«У них не було достатньо засобів захисту, лише один тепловізор, вони взагалі не володіли інформацією. Якби в них були можливості технічно відстежувати ворога та знати повну картину, жертв вдалось би уникнути», – зауважує жінка.
Після тієї ночі багато військових втратили усі особисті речі, у декого залишилась лише обгоріла форма. Зараз їм бракує води, харчуються вони лише сухпайками, і вийти на зв'язок із рідними більшість досі не змогли. Проте це все дрібні проблеми, зважаючи, що найбільше в гарячій точці зараз потребують засобів захисту, зв’язку та орієнтування.
«Точка, в якій вони зараз перебувають, надзвичайно гостра, там постійний вогонь. Хлопці майже не сплять, не мають можливості перепочити. Але бойовий дух настільки високий, що вони готові воювати, стояти до кінця», – розповідає Неля Васюта.
Цієї ночі, з 13 на 14 липня, військові пережили ще один обстріл. Цього разу лише мінометний. Залишки бригади героїчно відстояли свої позиції, зупинили прорив військової техніки та знешкодили велику кількість бойовиків. На щастя, ця ніч під Зеленопіллям обійшлась без втрат.
«Не всі командири досі усвідомили, де вони перебувають»
Військовий експерт Володимир Гулима зауважує, що найбільші трагедії з військовими бригадами трапляються після того, як у місцях їхньої постійної дислокації відбуваються протести.
«Ми провели аналіз і дійшли висновку, що найгучніші трагедії відбулись після того, як в місцях постійної дислокації формувань відбувались масові протести матерів, дружин. До прикладу, Володимир-Волинський – одна з перших трагедій, коли 22 травня під Волновахою розстріляли тактичну групу 51 бригади, а напередодні з 6 до 16 травня у місті відбувались масові протести. В Яворові також 3 червня відбувалось масове зібрання, а вже 20 червня загинула найкраща частина розвідувальної роти на чолі з командиром. Так само в Чернівцях, Івано-Франківську… Зараз назрівають протести на Закарпатті, Волині. Росія не просто відстежує ці акції, вона їх провокує, щоб дестабілізувати ситуацію», – стверджує Гулима.
Експерт наголошує, що українська армія має справу з дуже підступним, добре підготовленим і непростим ворогом, який відслідковує усі морально-психологічні моменти і б’є в найвразливіші місця. Тому заходи з привернення уваги до проблем української армії мають бути більш продуманими.
«Якщо противник знає, що такі акції розхитуватимуть ситуацію, він буде це продовжувати. Звісно, мовчати не треба, що є проблеми, але їх потрібно вирішувати більше у правовій сфері і вимагати рішень від керівництва», – додає Володимир Гулима.
Основною помилкою з боку керівництва він називає те, що самим бійцям дають мало інформації. А це впливає на психологічний стан вояків.
«Не всі командири досі усвідомили, де вони перебувають. У нас, на жаль, немає нормального інформаційного забезпечення, альтернативних джерел інформації, лише те, що скаже керівник військової одиниці. А офіцери мали б пояснювати, що війна дуже сувора річ і на ній є свої закони, що в успіху буває різна ціна, і щоб виграти щось велике, потрібно пожертвувати малим», – зауважив експерт.
Незважаючи на стійкий бойовий дух вояків 24-ї механізованої бригади, зараз всередині шириться невдоволення. Хлопці кажуть, що незважаючи на складні умови, командування недостатньо з ними контактує.
«Напередодні цих подій чоловік телефонував на гарячу лінію Міністерства оборони, просив допомогти з технічним оснащенням, адже дивізія не могла сконтактувати зі своїм полковником. Але результату це не дало», – каже Неля Васюта.
Однак відступати 24-та Залізна механізована бригада імені Данила Галицького не збирається.
«Сьогодні чоловік просив передати усім, що хлопці тримають бойовий дух, і кажуть, що готові стояти до перемоги», – підсумувала Неля Васюта.
Водночас Володимир Гулима каже, що з усім, що стосується наших військових на лінії вогню, потрібно бути дуже обережним, але вини військових у тому, що сталося під Зеленопіллям, немає. На його думку, вочевидь, тут недостатньо оперативно зреагувало керівництво.
«Це дуже масштабна антитерористична операція. Є керівник генерального штабу, міністр оборони, керівник АТО, люди які усвідомлюють вагу своїх рішень, і саме вони потім вони понесуть відповідальність за ті чи інші дії», – сказав Гулима.
***
Водночас родичі вояків 24-ї окремої механізованої бригади впевнені – хлопці гинуть через незадовільне матеріально-технічне забезпечення бригади та недостатню підготовку. У понеділок, 14 липня, вони прийшли до будівлі Яворівсько-Мостиського ОРВК. Основна вимога – негайно привезти зі сходу тіла загиблих та терміново провести ротацію військовослужбовців 24-ї окремої механізованої бригади імені князя Данила Галицького, які перебувають в зоні проведення АТО уже понад два місяці.
У зверненні до президента люди наголосили, що саме Яворівщина скерувала в Збройні сили України для участі в АТО найбільшу кількість воїнів на Львівщині та несе найбільші людські втрати серед районів не тільки в області, а й по всій Україні. На їхню думку, морально-психологічний стан вояків, які вціліли після обстрілу 11 липня і багатомісячних боїв, не дозволить їм якісно виконувати свої обов’язки на полі бою.