«Нас завжди чомусь ставлять перед вибором між більшим і меншим злом»

Тарас Кльофа в ефірі ZAXID.NET LIVE

21:16, 20 червня 2019

Доброго вечора! Ми продовжуємо знайомити виборців Львова з кандидатами у народні депутати. Минулого тижня ми провели міні-дебати з кандидатами по округу №115, цього разу говоритимемо про округ №118, що включає весь Пустомитівський район і частину Львова. Але цього разу у нас, на жаль, один кандидат – Тарас Кльофа від «Самопомочі». Чинний депутат від цього округу Богдан Дубневич і кандидатка від партії «Голос» Галина Васильченко відмовилися від участі в дебатах, а кандидатка від «Громадянської позиції» Уляна Дорош не змогла прийти у нашу студію з об’єктивних причин.

Отже, Тарасе, цього разу ви будете один, але тоді дебатувати з вами буду я. Давайте почнемо з початку: чому ви вирішили взагалі балотуватися в народні депутати, чого вам не вистачає в житті?

Добрий вечір, шановні глядачі, шановна студія.

Добрий вечір.

Дякую вам сердечно за запрошення. У відповідь на це запитання хотів би сказати три речі. Перше. Моє бажання і намір балотуватися у Верховну Раду пов’язане з тим, що, я вважаю, повинен бути не допущений реванш проросійських сил у парламенті, який буде сформований за неповний місяць. Це – перше.

Друге. За час моєї каденції як депутата Львівської міської ради у Львові було реалізовано доволі багато успішних ініціатив: це програма підтримки учасників АТО, програма підтримки сімей загиблих учасників АТО (зараз – Операція об’єднаних сил), програма молодіжного кредитування. І я вважаю, що ці речі потрібно впроваджувати на загальнодержавному рівні, оскільки ці програми (не всі, звичайно, але деякі з них) визнані найкращими в Україні.

Крім цього, особисто я є прихильником медичної реформи, яка стартувала в Україні, яка викликає шалений спротив на багатьох рівнях. Але всі без винятку притомні люди розуміють, що реформа медицини в Україні є абсолютно необхідною. В який спосіб її провадити, як правильно її робити – для цього треба збиратися, дискутувати і шукати рішення.

Тобто окрім реваншу, я так розумію, ви хочете захистити від згортання медичної реформи?

Звичайно, так. І третя позиція – я вважаю, що це повинна бути консолідація з проукраїнськи налаштованими силами для того, щоби вектор руху України у європейську спільноту і в Північноатлантичний альянс не були зміненими – як запоруки безпеки.

Практично всі партії, всі кандидати кажуть «не допустити реваншу проросійських сил». А кого ви вважаєте проросійськими силами в цьому парламенті? Звичайно, окей, «Опозиційна платформа – За життя» проросійська, але її рейтинг – менше 10%.

То питання, ви знаєте... Думаю, що вони ведуть зараз планомірну роботу для того, щоби мати доволі потужні позиції. І ті меседжі, які зараз лунають навіть від представників чинної влади, і ті речі, які зараз відбуваються: скажімо, в Харкові… Це наводить мене на певні висновки, на певні думки і наміри.

А чи не здається вам, що це такі місцеві ініціативи? Скажімо, Львівська міська рада (ви є депутатом Львівської міської ради) і, тим більше, Львівська обласна рада теж люблять собі приймати такі загальнонаціональні рішення (наприклад, «ми за українську мову» чи «ми за НАТО»), не питаючись інших регіонів. То чому Харків не може приймати якісь свої місцеві рішення?

Знаєте, як показує історія нашої держави, нас завжди чомусь ставлять перед вибором між більшим злом і меншим злом. І я вважаю, що повернення до комуністичних гасел і до тих речей, які чітко відображені в кривавій історії нашої держави, є набагато більшим злом, аніж те, що ми будемо прагнути вступати і сповідувати ті цінності, які сповідує світ і європейська спільнота.

А де тут межа між місцевим самоврядуванням (ви – представник місцевого самоврядування) і загальнонаціональною стратегією? Бо як називати вулиці в місті – нібито це прерогатива місцевих мешканців. Бо якось з Києва визначати, як правильно називати вулиці, дивно. Свого часу Львів багато опирався, коли критикували за вулицю Дудаєва чи вулицю Шухевича.

Було таке, звичайно. Я не вважаю, що завданням парламенту і тих людей, які там будуть працювати, є прямо давати вказівки містам, як називати ті чи інші вулиці. Але повинна бути чітка проукраїнська позиція стосовно того, яких назв не повинно бути в місті, незалежно від його географічної приналежності в Україні.

А приклад Катерини ІІ для Одеси, яка фактично відновила чи зі зруйнованої турецької фортеці створила це місто – так вважається? Це засновник міста. З іншого боку – це цариця російська, яка багато біди наробила.

Звичайно. І багато на цьому роблять, я вважаю, такого політичного популізму. На мій погляд, якщо екстраполювати це на історію України і її роль у впливі на українське суспільство, на українців – то я вважаю, що це є не зовсім прийнятно. У нас достатньо є постатей в українській історії, які заслуговують, щоб їхніми іменами і прізвищами були названі вулиці.

Давайте повернемося ближче до вашого округу. Чому саме в цьому окрузі, №118? Це фактично всі львівські передмістя і Пустомитівський район, який охоплює Львів майже зі всіх боків, і частина Львова. Чому?

Це не був мій свідомий вибір. Будемо казати, були там доволі непрості перемовини у фракції. І, тим не менше, мені цей округ дістався. Я розумію, що цей округ є складним у всіх відношеннях. Він охоплює частину Львова (Личаківський і частину Шевченківського районів) і весь Пустомитівський район. Я також розумію, що там є доволі серйозний конкурент. Як я буду себе позиціонувати? Не збираюся вступати в якесь протистояння з чинним депутатом Верховної Ради. Буду позиціонувати себе, тобто хто я є і що можу зробити корисного в майбутньому.

Тобто це партія «Самопоміч» визначила вам цей округ – чи це були якісь переговори з іншими політичними гравцями?

Ні, це є власне рішення політичної сили.

Ну хоч якесь відношення до цього округу ви маєте? Може, мешкаєте в ньому?

На жаль, ні. На жаль, ні. Я мешкаю в Сихівському окрузі і йшов у міську раду по сихівському округу. І, тим не менше, зараз я отримав цей округ.

Ви вже якось відчули зміну статусу? Ви, ніби, з одного боку – досвідчений політик, бо вже депутат міськради п’ять років, так?

Майже.

Але, з іншого боку, вибори міських депутатів – це така дуже лайт-версія виборів. Парламентські вибори – це завжди жорстко, грубо достатньо, боляче. Відчули вже, що ви в серйозну політику почали грати?

Якогось прямого впливу ще не було – і сподіваюся, що цього не буде. Оскільки ще раз хочу наголосити: я не збираюся застосовувати якісь методи чорного піару чи, перепрошую, поливання лайном своїх конкурентів. Це не мій спосіб.

Можливо, вони не відмовляться від цього? Боляче буває від того, що по вас б’ють, а не від того, що ви когось б’єте.

Звичайно, що ці речі від мене не залежать. Я сподіваюсь, що цього не буде. Відповідаючи ще на це запитання, хочу сказати наступне: йдучи на вибори в міську раду (фактично, я їх виграв з доволі великим відривом)…

Ви, здається, найвищий результат показали в місті, наскільки я памятаю?

Так.

Але це маленький округ.

І зайшовши в міську раду, пробувши там неповний рік-півтора, я собі ставив запитання, взагалі навіщо це було потрібно. Бо не розумів певних процесів, які відбуваються і в сесійній залі, і в самій міській раді. Оскільки я – лікар, я все життя пропрацював в практичній медицині (у Військово-медичному клінічному центрі) – це було для мене абсолютно новим викликом.

Але дякуючи, знову ж таки, колегам, дякуючи колегам по залу, ми змогли ініціювати ряд ініціатив, які приносять користь зараз і закладу, в якому мені доводиться зараз працювати, і тому округу, де я проживаю. Це небагато, звичайно. Я не можу сказати, що це є якісь наддосягнення – але, тим не менше, вони є.

Ви згадали про те, що є практикуючим лікарем. В медицині відомо: поставили діагноз, далі є якісь методики лікування: вони відомі, затверджені, треба йти по протоколу. В політиці так немає.

Клінічний маршрут так званий.

Як ви вибираєте, як правильно лікувати Україну? Поганий лікар може і вбити пацієнта. Так само поганий депутат чи погана партія може вбити.

Звичайно.

Як ви вибираєте, що добре, а що погано? По відчуттях своїх, по переконаннях?

Тут треба думати і самому, і прислухатися до думки колег. Власне шляхом дискусій, шляхом консолідації, розмов, вивчення думки експертів з того чи іншого середовища знаходити це рішення, яке апріорі має бути правильним і ефективним.

Скажіть, будь ласка, як би ви поводилися в ситуації, коли правильне рішення (на вашу думку) пропонує якась конкурентна партія, а ваша партія з якихось міркувань – політичних домовленостей, ще щось – блокує це рішення і проти цього? Що для вас є важливим: правильність голосування чи вірність своїй партії, лояльність своїм колегам?

Я б сказав не правильність голосування – власне правильність рішення, що це рішення несе в собі. Якщо воно є абсолютно проукраїнським, воно не шкодить безпеці держави чи іншим речам – чому б не проголосувати?

Воно не те, що не шкодить – воно повинне вирішувати, якось допомагати. А якщо це призведе до конфлікту всередині вашої партії? Бо політики в нас – це члени певних угруповань. Є певна (це так гарно називається) партійна дисципліна. Ви ж не кіт, який гуляє сам по собі.

Безперечно. Але я думаю, що мені вистачить сил і авторитету для того, щоб у таких ситуаціях колег переконати, що це є рішення правильне. І думаю, що я буду не один з такими міркуваннями.

Дивіться, на вашому окрузі фактично всі демократичні сили йдуть. Там йде «Голос», «Громадянська позиція», «Самопоміч» і навіть чинний депутат Богдан Дубневич, який представляв БПП, зараз іде як самовисуванець. «Європейська солідарність» – теж ніби демократична сила. Ви вели якісь переговори про взаємне непоборювання? Я розумію, що ви всі хочете виграти – але політики люблять перед виборами підписувати такі меморандуми про чесні вибори, «нехай переможе достойний». Вели?

Відвертих перемовин якихось, які би закінчилися підписанням того чи іншого меморандуму чи домовленості – цього не було. Можливо, ще час не пройшов, і пропозицій не було ніяких.

І про взаємну підтримку, про якісь такі речі..?

Поки що ні. Сподіваюся, можливо, воно наступить.

Давайте запитаюся трошки у вас про проблеми передмістя, Пустомитівського району. Зокрема, з того, що я розумію, там є проблема транспортна. Це, скажімо, довезення «маршруток» до кінцевих станцій. Як міський депутат ви, очевидно, підтримали те, що ці районні «маршрутки» не повинні їздити через місто. Ваші виборці, які тепер в Пустомитівському районі, хочуть їхати із Пустомитів прямо до Опери. Певна суперечність. Як будете вирішувати?

Я не маю зараз чіткої відповіді на це запитання. Але сподіваюся, що якщо все вдасться і мені вдасться на виборах перемогти – то це одне із завдань, які потрібно буде найближчим часом ефективно вирішити. Тому що завдання депутата – працювати для добробуту громади, для якості життя людей.

Скажіть, будь ласка, ви зараз ідете як мажоритарник. Ви є представником партії «Самопоміч», але рейтинги показують, що партія «Самопоміч» цілком може пролетіти попри цей парламент. У випадку, якщо ви стаєте депутатом, а депутат-одинак нічого не означає. З ким ви готові блокуватися чи входити в якісь фракції? Я маю на увазі – серед лідерів (поки що) рейтингів.

Я би, відповідаючи на це запитання, почав від оберненого. Я скажу, з ким я абсолютно категорично не готовий ступати до будь-якої консолідації. Це «Опозиційний блок», це ті люди, які сповідують, на мій погляд, чіткі антиукраїнські позиції, антиукраїнські цінності. Все решта – я думаю, до обговорення.

Тобто це буде залежати від позиції цих політичних сил?

Звичайно.

Може скажете, хто фінансує вашу виборчу кампанію? Це недешеве задоволення.

Я отримав доволі велику квоту довіри від своєї фракції. Тобто фактично мене висунула моя фракція, колеги.

Фракція міська?

Так, міська фракція, з якою я маю честь працювати вже впродовж майже п’яти років. Фінансовий звіт буде в кінці кампанії оприлюднений. Це є так званий фандрейзинг – ми залучаємо кошти з різних джерел, тобто в мене немає якогось окремого лобіста, який би фінансував напряму.

Ну, наприклад, з яких джерел? Можете назвати хоч кілька?

Це і кошти благодійників, це і кошти колег-депутатів, це і кошти бізнесменів, які готові долучитися до фінансування моєї компанії.

Якщо потім цей бізнесмен буде просити у вас про якусь політичну послугу?

Я ніяких договорів, ніяких домовленостей з ними не укладав і цього не збираюся робити.

Ви – практикуючий і достатньо висококваліфікований лікар, з того що я знаю. Прекрасна робота, достойна, високооплачувана (сподіваюсь). Коли ви станете депутатом, ви втратите цю роботу. Зараз як депутат міський ви не отримуєте за це жодних грошей, ви там приходите просто на громадських засадах. Не шкода буде, готові до такого?

Розумію. Мені найбільше буде шкода (якщо мені вдасться пройти в парламент) – це те, що мені, мабуть, доведеться майже повністю закінчити свою практичну оперативну діяльність як практикуючого лікаря.

Я це і маю на увазі.

Але, відповідаючи на це запитання, я пригадую візит в Україну покійного президента Ізраїлю, який сказав, що «я подивований аполітичністю вашої молоді. Якщо ваше суспільство думає, що хтось прийде за вас і буде робити зміни у вашій державі, не маючи достатнього ресурсу й інших засобів, – ви глибоко помиляєтеся. Бо будь-яка влада буде робити рівнозначно те, що вигідно їй. І вже в другу чергу думаючи про добробут суспільства».

Тому, власне, це рішення в мене і визріло. І я думаю, що, будучи в парламенті, я зможу принести не меншу користь для розвитку тої самої медицини, аніж перебуваючи на посаді практикуючого лікаря. В останні роки я вже займаю посаду заступника начальника госпіталю з медичної частини. Вона є більш адміністративною, але, тим не менше, я практичну діяльність свою не залишаю.

Стосовно високооплачуваності роботи лікаря в Україні – це є окрема болюча тема.

Навіть заступник керівника госпіталю мало заробляє?

Знову ж таки, це питання відносне. Тому що якщо ми візьмемо ІТ-кластер чи бізнес-середовище, то там зарплата вимірюється в тисячах, набагато більше.

Ну так, але ми можемо взяти бюджетників, в яких по кілька тисяч гривень.

Так. Якщо ми говоримо про лікарів, які працюють у цивільних лікарнях, то це є заробітки, м’яко кажучи, далеко не достойні обраної ними професії.

І, до речі, як депутат ви ж, очевидно, захочете увійти в якийсь там медичний комітет Верховної Ради, якось там хочете на це впливати, підняти зарплати?

Якщо, знову ж таки, вдасться бути обраним у парламент, то я би бачив свою роботу або в комітеті з питань охорони здоров’я, або в комітеті з обороноздатності держави.

А що ви до обороноздатності маєте?

Я кадровий військовий.

А, ви ще й кадровий військовий. Давайте ще зачепимо буквально коротко кілька таких моментів драстичних, щоби зрозуміти вашу політичну позицію. Сьогодні Філарет заявив про відновлення УКЦ КП і про те, що вони відмовляються від Томосу про автокефалію. Як вам ця вся ситуація, поведінка Філарета – і загалом що в нас з релігією відбувається?

Відверто кажучи, сумно стає від цього всього. Тому що ті напрацювання, які були зроблені і ним особисто, і тою командою людей, які сприяли, щоб Україна отримала Томос, зараз можуть бути нівельовані. Я не зовсім до кінця розумію, чому це відбувається.

А ви сам віруюча людина?

Так.

А якої конфесії?

Я православний.

До речі, ваша ж партія – християнсько-демократична. Завжди питання, яке ставить лідера вашої партії Андрія Садового в такий тупик, він дивно реагує на нього: християнська етика в школах. Ви вважаєте, це має бути обов’язковим предметом чи ні? Чи факультативним? Багато львів’ян і навіть депутати в нас приймали: обов’язково має бути.

Ви знаєте, враховуючи те, скільки є напрямів і який розподіл релігійних течій не тільки у Львові – я думаю, що в Україні цього є не менше.

Це християнська етика – не православна, і не греко-католицька.

Ви знаєте, на цьому теж можна спекулювати. Окей, якщо ми візьмемо окрему родину, яка, скажімо, не бажає, щоби її дитина займалася цим предметом, – я не розумію, чому це має бути обов’язковим предметом у школі. Є катихитичні школи, є церкви, є величезна кількість на сьогоднішній день прогресивних священиків, які збирають дітей, з ними займаються і впроваджують власне ті цінності незалежно від того, чи це є православний, чи це є греко-католик, чи це є якась інша релігія. Бо нам всім відомо – Бог є один на світі. Все залежить від того, наскільки ми його любимо і приймаємо – я б так відповів.

Дякую вам. На жаль, наш час вичерпався – коротенька програма, 20 хвилин. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був єдиний (ми хотіли повести теж міні-дебати, але був єдиний) кандидат Тарас Кльофа від «Самопомочі». Інші кандидати з цього округу, на жаль, відмовилися. Мене звати Олег Онисько, побачимося через тиждень.