Незалежність на Левандівці. Як це було

Це як вишня. Є всередині, у центрі, кістка, без якої подальша вегетація ніби і неможлива. Але кістка ця нестравна. Натомість довкола – соковитий, вдячний і дуже вітамінний плід міських околиць, без якого кістка не матиме поживи і з часом муміфікується у китайський ярмарок. То як же ж це було на Левандівці?

То як же ж це було на Левандівці?

1. Багатолюдно і багатодітно. Ніхто, включно із міжнародними партнерами концерту, не вірили, що будуть люди. В один голос товкли, що у День незалежності всі попруться до центру – і старі, і малі, а молодь – сто процентів вся рване. Однак, було внутрішнє переконання організаторів, що  все-таки не всі. На кількох рядах крісел ще о 12 годині ранку повсідалися бабці, дідусі, які стоїчно і з великим зацікавленням відбули практично увесь захід до пізньої ночі. Мобільне коло глядачів було дуже різнобарвним – від підлітків до молодих батьків із візочками. Загалом – понад 3 тисячі людей.

Музиканти, то вартує наступне Свято музики проводити теж і у віддалених районах? Стріт-арти, може киньтеся того пензля з центром, де більше дозволів треба, ніж фарби, і розмалюйте бетонні паркани і стіни шкіл на околицях? Аніматори культури, через кілька зупинок маршрутки від центру ви знайдете найбільш вдячну і найбільш потребуючу вашу аудиторію.

2. Патріотично і толерантно. Саме так, водночас. Зранку, після церкви, люди майже відразу йшли до парку. Там якраз на сцені відбували репетиції рокових гуртів з Рівного і з Бресту. Ну і кілька незадоволених ранковими варениками дідусів голосно нарікали, що то за музика, де народні пісні, де в «Чужині умру». З жахом думали, що ж буде, як білоруські діти заспівають російською (трудно, на такій вони зараз стадії розвитку).  Але Левандівка виявилася дуже мудрою і гостинною. Щиро аплодували і  полякам, і білорусам. То може наш народ мудріший, ніж думають собі деякі політики?

До слова, про політиків. Після кількох місяців організаційної роботи для заходу на Левандівці, було несподіванкою побачити у день свята під самою сценою намет з партійною символікою однієї з партій. Юридично ніби і нема до чого придертися. Махали перед носом заявкою, поданою, правда, 23 серпня. Просили по людськи, мовляв, не партійний це захід і може не зовсім коректно ставити партійний намет під самою сценою. Але по людськи – це не до наших партій. Посунулися рівно на метр.

3. До кольору, до вибору. Найбільший  успіх припав на «Ярмарок забавок» - екологічний дитячий інтерактивний майданчик, де дуже простими знаряддями, які змонтували між деревами, забавили і дорослих, і дітей. Купа люду збиралося і біля наметів з народними майстрами. Окрім  місцевих звичних виробів, там були майстри з Польщі і Білорусі із своїм рукоділлям. З намету, де проводилися майстер-класи з різного, часом дуже дивовижного рукоділля, виходили всі у фарбі і клеї, але в руках гордо і на показ  несли свої  арте-факти. На галявині перед сценою можна було елегантно сидіти на кріслах, а можна було, як це робили всі діти, сидіти-лежати- стрибати-танцювати просто на траві.

4. Пізнавально і активно.  Газета з історією Левандівки, спогадами мешканців, а також роверова і піша мандрівки районом будуть ще довго обговорюватися і робити свою просвітницьку  справу. В ідеалі – це щоб запит на такі мандрівки був постійним і у всіх районах міста. Шукаємо молодих ентузіастів, які готові долучитися до творення історії усіх куточків Львова.

5. Дуже по-людськи і по-сусідськи тепло. Так, ніби ми всі зналися давно-предавно. Знимкувалися всі зі всіма, а потім всі - з міським головою. Віталися, тішилися. Питалися , коли знову.

6. Перспективно. Бо власне на питання «Коли знову?» відповідь може бути тільки одна: коли цього захочуть самі мешканці Левандівки, коли організуються і зрозуміють, що те, що відбувається «на районі» - і доброго, але також і того злого – залежить і від них. А може на всі  99 відсотків  від людей, які там живуть. Там – це на Збоїщах, на Рясному, на Майорівці, на Знесінні, на Рогатці.

7. Майже без втрат. Левандівка позичила тільки 4 крісла. На здоров’я. На наступний захід прийдуть вже як зі своїми.

Хто готовий долучитися до проекту «Розбудити Рясне?»