Нижанковичі на Самбірщині сьогодні знають передусім через пункт пропуску на кордоні з Польщею. Але це містечко значно давніше за сучасні державні межі. Попри війни, пожежі й прикордонні поділи, тут збереглися пам’ятки XVI–XVIII століть – від оборонної сакральної архітектури до ратуші з флюгером-оленем. Українське прикордоння зараз не зовсім доступне для мандрів через обмеження воєнного часу. Тож розповідаємо, що там цікавого збереглося з даньої архітектури.
Збережені памʼятки Нижанковичів компактно розташовані в центрі. Однією з найдавніших памʼяток є деревʼяна церква Святої Трійці XVI ст. Вона оборонного типу, має аркаду-галерею й восьмигранні грушеподібні бані, дах покритий ґонтом.
Церква Святої Трійці ПЦУ
Костел у Нижанковичах теж має присвяту Святій Трійці і він так само датується XVI ст. Там правили священники з Перемишля, що за 9 км звідти. У ньому був ґонтовий дах, готична цегляна кладка, бійниці і контрфорси. Він пережив численні руйнування і відновлення. Нині у храмі 1580 року можна побачити дві фрески. Костел є санктуарієм Матері Божої Провидіння через скульптуру Богородиці, яка плакала.
Хоч Нижанковичі зараз є селищем, втім, з тих міських часів тут збереглася ратуша. Вона незвична, одноповерхова, а зверху на шпилі є флюгер у вигляді оленя – символ міста, який є на його гербі. Щоправда, до нашого часу її настільки осучаснили, що вигляд втратив будь-яку автентику.
Історичні дані свідчать, що ратушу у Нижанковичах збудували 1759 року. Окрім магістрату, там містились пожежна частина. Вежа була деревʼяною. Після Другої світової війни в ратуші розмістили різні установи: пожежників, швидку допомогу, аптеку, дизель-електростанцію. Згодом це був гуртожиток Нижанковицького ПТУ. Зараз знову там працює представницький орган – селищна рада.
Поруч з деревʼяною православною церквою є сучасна греко-католицька. Ця центральна забудова відділена від пішохідної зони невеликим рівчаком, що нагадує середньовічну фосу. У середмісті можна порозглядати також гарну давню цивільну інфраструктуру: віллу з синім ґанком – теперішній садочок, колишній народний дім, вцілілі двері і оздоби давніх камʼяниць.
На околиці містечка в колишньому селі, а нині районі Нижанковичів Заболотці, збережений палацик Козловських, хоч теж в дуже сумному аварійному стані. Цікаво, що сімейна цвинтарна капличка цього роду розташована вже у полях Польщі, хоч і за 500 м від маєтку.
Тож якщо на кордоні велика черга, використайте цих кілька годин для оглядин забутого красивого містечка на межі України.
Фото ZAXID.NET