Нобелівська премія миру одночасно для правозахисних організацій з України, Білорусі та росії – це наївний жест та символ заклику до трьох народів жити в мирі. Це так, наче її вручили мультиплікаційному герою «коту Лєапольду», який втілював совєцьке спотворене уявлення про мир.
Що тут не так? Та практично усе.
По-перше, це свідоме чи ні, але намагання ставити знак рівності між трьома народами у прагенні до якогось ефемерного миру з рожевими поні, де-факто зрівнюючи їхнє становище та страждання, що, безперечно, не так.
По-друге, правозахисна організація в Україні та в інших двох країнах мають цілком інше смислове навантаження, оскільки в Україні вона є вагомою частиною демократичного процесу, а на росії та Білорусі – маргінального та партизанського правозахисного руху, що заслуговує поваги. Але навіщо порівнювати непорівнюване?
По-третє, складається враження, що нобелівський комітет існує поза контекстом. Або це, навпаки, демонстрація їхньої неспроможності зрозуміти контекст російсько-української війни – продовжують жити ілюзіями післявоєнної парадигми.
По-четверте, такий формат нагородження є наочним підтвердженням великоросійської імперської концепції «адін народ», деконструювати яку у своїй голові досі не змогли більшість мешканців Європи та Заходу, зокрема інтелектуали. Вони продовжують дивитись на Україну не як на справді суверенну державу, а як на «члена родини так званого пострадянського простору», який чомусь вирішив жити окремо, проте заради миру має помиритись з іншими родичами. Це десь так само, якби нобелівську премію з літератури одночасно вручили письменникам з Норвегії, Швеції та Данії як представникам якоїсь скандинавської культури або премію з фізики науковцям з Франції, Алжиру та Сенегалу як представникам франкомовного світу, або премію миру представникам Індії, Пакистану та Шрі-Ланки як носіям високої британської культури.
Одним словом, це якась незув'язна еклектика наївності, ілюзій, кліше та інтелектуальної неспроможності Заходу сприймати реальність. Складно собі уявляю, як ці три організації будуть одночасно на церемонії вручення їм нагороди розповідати про мир в усьому світі. Можливо, нехай її краще вже отримають лише дві правозахисні організації з росії та Білорусі, а Україна ще свої Нобелівські премії отримає у майбутньому.