Зараз у прокаті можна подивитись нову версію культового мультфільму студії Disney «Король Лев» (на головному фото). Автори пропонують замість анімації 1994 року кіноверсію з карколомною комп’ютерною графікою останнього покоління та ніби-то живих левів замість намальованих.
Фільм уже став лідером світового кінопрокату. Світові касові збори перевищили 962 мільйони доларів. Не викликає сумніву, що невдовзі «Король Лев» подолає мільярдну позначку. В Україні він теж утримує лідерство, зібравши близько 82 млн грн.
Глядачі йдуть у кінотеатри. Мети досягнуто, а живе левеня виглядає зворушливішим, ніж намальоване.
«Король Лев» став шостим «перезнятим» мультфільмом. Загалом компанія Disney анонсувала 16 фільмів, які зніме за мотивами власних мультфільмів. Ми вже мали змогу побачити «Книгу джунглів», «Дамбо», «Красуню та чудовисько» та «Алладіна». Зараз дивимося «Король Лев». Скоро на нас чекають «Мулан», «Русалонька», «Пітер Пен» та інші.
Шедеври Disney перезнімають з різним рівнем глядацького успіху, проте кожен із них та усі вони разом провокують дискусію: навіщо компанії це робити? Спробуємо розібратись. Спойлер: тому, що можуть.
Нові ризики та стабільна класика
У компанії давно говорили про те, що мальована анімація перестала бути одним із основних пріоритетів Disney. Старі франшизи зібрали все, що могли. Додати нічого. Робити ігрові сиквели до мальованих мультиків виглядало би дивним. Тож студія вирішила перезавантажити власний спадок.
Це все очевидно, проте таке рішення не знімає головного питання: навіщо рухати класику? Чому не можна знімати нове кіно?
Відповідь очевидна: старі хіти можна продавати практично без фінансових ризиків. Ніколи невідомо, як спрацює будь-який новий сюжет, навіть напрочуд вдалий з точки зору продюсерів. А от старі та усіма улюблені мультфільми будуть дивитися і ті, хто дивився їх у дитинстві, а також їх діти та онуки.
Трохи статистики: у 1991 році лише два фільми з першої десятки світового бокс-офісу були сиквелам або рімейками. У 2011-му сиквели та рімейки посіли вісім місць, а інші два фільми лише з натяжкою можна назвати «свіжими», адже вони були адаптаціями відомих коміксів. Йдеться не лише про Disney, який не відразу долучився до процесу «рімейкизації» усього можливого.
Після провалу кількох дорогих проектів, наприклад «Джона Картера» чи «Самотнього рейнджера» студія вирішила мінімізувати фінансові ризики.
Історія питання
Почалися «живі» рімейки від Disney фільмом «Книга джунглів» 1994 року, поставлений режисером «Мумії» Стівеном Соммерсом. Правда, сценарій дуже відрізнявся від оригінального повнометражного мультфільму: тварини не розмовляли, а в центрі уваги опинилось кохання Мауглі. До слова, роль обраниці героя виконала зовсім ще молода Ліна Хіді, яка пізніше зіграла Серсею Ланістер у «Грі престолів».
Через два роки Walt Disney Pictures створив ігровий рімейк мультфільму «101 далматинець». Сюжет залишили в спокої, лише трохи осучаснили. Головну роль зіграла Гленн Клоуз, а її підручних не надто відомі за океаном британці Г'ю Лорі та Марк Вільямс (майбутні доктор Хаус та Артур Візлі). Сиквел «102 далматинці» провалився, а Walt Disney Pictures не робила рімейки 10 років.
Однак у 2010 році кінокомпанія знову взялася за ігрові картини та довірила «Алісу в Дивокраї» не комусь там, а самому Тіму Бертону. Режисер перетворив казку мало не на історію Жанну д’Арк.
Через чотири з'явилася «Малефісента». Ігровий рімейк «Сплячої красуні» повністю переосмислив класичний сюжет (до слова, скоро має вийти продовження) та подав його з іншої точки зору.
Такі поодинокі спроби ще не можна назвати бумом рімейків, адже усі вони міняли й сюжет, і концепцію та намагалися подивитися на класичні казки по новому.
На повну силу конвеєр кіноадаптацій запрацював у 2015 році. У кінотеатрах стабільно з’являються ігрові фільми за мультфільмами: «Попелюшка» (2015), «Книга джунглів» (2016), «Красуня та Чудовисько» (2017), «Дамбо» (2019), «Аладдін» (2019).
Walt Disney Pictures перезапустила навіть анімаційно-ігровий мюзикл «Мері Поппінс»: у 2018 році глядачі побачили сиквел класичної історії під назвою «Мері Поппінс повертається».
Спроба наповнити стару історію найновішими спецефектами, але не сенсами, глядачам сподобалась. Тож керівництву студії залишилось лише створити чергу із мультфільмів, які будуть перезняті в ігрових версіях. Чи добре це для студії?
Хто такий Дісней?
Геніальний Волт Дісней свої мультфільми знімав за добре відомими казками. Тобто по суті саме він запустив схему, яка працює досі: він екранізував казки, які батьки свого часу читали своїм дітям.
Але на відміну від відпрацьованих схем у житті та творчості Діснея багато всього було вперше: він був автором першого звукового та першого музичного мультфільмів, а його геніальна «Білосніжка та семеро гномів» стала першою звуковою повнометражною мультиплікаційною стрічкою.
Дісней дебютував ще 1924 року, але справжня слава прийшла до нього завдяки чорно-білому Мікі Маусу. Мишеня вперше отримало голос у стрічці «Пароплав Віллі» (Steamboat Willie, 1928), а незабаром говорити навчилися також Плуто, Ґуфі та Дональд Дак.
У творчості Діснея майже все було вперше
1937 року Волт Дісней стрічкою «Білосніжка та семеро гномів» уперше довів, що мультиплікації під силу передавати справжні почуття та емоції. Зараз це видається очевидним, а тоді такі ідеї вважали безглуздими. Та вже на перших показах «Білосніжки» глядачі плакали й сміялися. У фільмі є все: герої та зловмисники, похмура атмосфера братів Ґрімм та барвистість голлівудського мюзиклу, а уроки моралі подано з гумором. Фільм звертається до дитячих страхів, які сам же легко й розвіює.
Саме це: багатобарвність світу та емоцій, гумор, прекрасна музика, довершеність міміки намальованих героїв – стало впізнаваним почерком усіх діснеївських мультфільмів.
«Білосніжка» також стала першою анімаційною картиною, яку повністю відновили за допомогою цифрових технологій. І наразі «Білосніжка» є чи не єдиним класичним мультфільмом студії, на які не посягнули адепти рімейків.
Але повернімося до тактики діснеївської класики: все було зроблено таким чином, щоб батьки ностальгійно вели дітей у кіно заради нових пригод Піноккіо чи Русалоньки. Проте Дісней міняв сюжети, робив їх добрішими, за потреби додавав хепі-енд.
Його класика не повчала, його герої ставали друзями для глядача. Його казки мали неабиякий вплив на масову культуру загалом, а вплив його мультфільмів на індустрію розваг переоцінити просто неможливо.
Що відрізняє студію Disney сьогодні?
Але в чому ж тоді відмінність саме Disney сьогодні? Зірки, 3-D, спецефекти, звірі, що розмовляють, похмурі замки – усе це є в усіх конкурентів студії. Спін-оффи, приквели та рімейки в усіх кіногігантів виходять частіше, ніж оригінальне кіно. Що ж дозволяє нащадкам Волта Діснея залишитися ексклюзивними? Загалом, нічого. Окрім астрономічних бюджетів та супертехнологій.
Ігрові рімейки не мають ані новітньої, ні на кого не схожої форми, та й зміст залишається не надто оригінальним. Тепер студія просто роздуває сюжети, ніби вкачуючи візуальний силікон у старі форми. Можна констатувати, що студія пожертвувала своєю ексклюзивністю заради фінансової стабільності.
Тож очевидна та найпростіша відповідь на запитання «чому рімейк?»: гроші. Проте чи вартують касові збори того, щоб переробляти легенди? Критику з усього світу активно обговорюють цю тему. Статистика теж невблаганна: якщо загалом оригінальні мультфільми у різних рейтингах мають оцінку близько 80%, то рімейки не сягають навіть 50%.
Сьогодні адаптації класичних сюжетів не потребують ставати добрішими та казковішими. Проте студія позиціювала себе як найбільший у світі виробник сімейного кіно. Таким чином робити сюжети моднішими коштом елементів горору чи чорного гумору студія собі дозволити не може. А конкуренти можуть.
Тож студія і далі експлуатує старий трюк: батьків через ностальгію поведуть в кіно дітей. А щоб батьки не надто нудьгували, сюжет частково змінюється, але не сильно. Адже щоб викликати ностальгію, він має залишатись впізнаваним.
Для студії позитив від таких перегонів за бокс-офісом очевидний: космічні касові збори. У 2019 році студія за пів року заробила більше, ніж будь-яка інша компанія протягом року будь-коли за весь час існування кіно. І так буде далі: нові діти полюблять Сімбу у 3-D. Тож можна буде знімати не рімейки, а сиквели, приквели та інші комерційні смаколики.
Для глядачів теж є певні плюси: рімейки надають старим та улюбленим сюжетам політкоректності, історії стають сучаснішими та актуальнішими. Проте компанія, яка набрала потужності та вирвалась в лідери завдяки оригінальності, долучилась до продукування вторинного матеріалу, яким останнім часом перенасичений Голлівуд.
А що далі?
Звичайно, певний час рімейки будуть приносити величезни гроші. На короткотривалу перспективу у студії буде все гаразд. Але що далі? Очевидно, що в довготривалій строковій перспективі вторинні сюжети не здатні генерувати ані мистецьких поривів, ані творів, які не набриднуть десятиліттями.
Також не варто забувати, що в масовій свідомості Дісней все ще асоціюється насамперед з мультфільмами, а не кіно. І цей стереотип сприйняття студії так і не вдалося перемогти попри успішні кінофраншизи. Диснеївський мультфільм завжди можна було відрізнити від робіт конкурентів, діснеївські ігрові фільми – ні.
З усім тим рімейки продовжують приводити у зали глядачів, адже рімейк насамперед є ностальгією на продаж. Він дозволяє втекти в дитинство. Тож студії обирають стабільність, адже попри очевидні недоліки на певний час рімейки її забезпечують.
Є й ще одна річ: студія перетворює старі добрі мальовані мультфільми на фільми із використаннями наднових технологій тому, що тепер вона може собі це дозволити. Раніше розмовляти міг тільки намальований лев. Тепер комп’ютерна графіка досягла таких можливостей, що розмовляє і «живий».
Тож Walt Disney Pictures зніматиме рімейки поки вони приноситимуть такі космічні гроші. А щодо нових ідей, то, так виглядає, з цим доведеться трохи зачекати.