15 травня народився очільник Української Держави Павло Скоропадський. Він був нащадком гетьманів Івана Скоропадського, Івана Самойловича та Кирила Розумовського, Данила Апостола і сам став останнім українським гетьманом.
Павло Скоропадський зробив військову кар’єру в Першу світову війну, став лідером держави у період Української революції 1917–1921 років, а загинув під час Другої світової. Історики по-різному оцінюють його постать і політичні рішення. Проте його нетривале правління було важливою віхою в історії української державності. Про Павла Скоропадського розповіли на сайті Українського інституту національної пам’яті.
10 фактів про Павла Скоропадського
1. Майбутній гетьман народився 15 травня 1873 року в німецькому місті Вісбадені, там проживав до 5 років. Він походив з одного з найстаріших козацько-шляхетських родів. Ріс маленький Павло у родинному маєтку Тростянець на Чернігівщині. На його світогляд сильно вплинув дід Іван, засновник Тростянецького дендропарку. У домі Скоропадських берегли пам’ять про козацьке минуле: там висіли портрети гетьманів, зберігалася старовинна зброя, звучали українські пісні.
2. Павло закінчив гімназію у Стародубі і, за сімейною традицією, здобув військову освіту. Він навчався у Пажеському корпусі в Петербурзі. Внутрішня дисципліна – саме та риса, яку він виніс із військового середовища та аристократичного виховання. Його згадували як небагатослівного, врівноваженого й навіть трохи замкнутого. Проте був уважним до родини та близьких.
3. Одружився з Олександрою Дурново. Подружжя мало дуже гармонійні стосунки й виховало шістьох дітей – доньок Марію, Єлизавету, Олену та синів Петра, Данила і Павла, який помер дворічним. Попри державні справи Скоропадський намагався багато часу проводити з дітьми.
Вже в еміграції Єлизавета стала активною діячкою гетьманського руху. Данило долучився до організації політичного, громадського та культурного життя українців у Великій Британії, а від 1949 року був почесним головою тамтешнього Союзу українців. Наймолодша донька Олена із 1975 року очолювала Союз гетьманців-державників.
4. Під час Першої світової війни Павло Скоропадський служив командиром Кінного полку. Його нагородили орденом Святого Георгія 4-го ступеня. Від 1916 у званні генерал-лейтенанта був командиром 34-армійського корпусу на Волині.
5. Після початку революції в Російській імперії у 1917 році на базі українізованого 34-го корпусу російської армії постав І Український корпус. Його очолив Скоропадський. До складу входили вісім полків, об’єднаних у дві дивізії. Полки мали назви:
- Київський імені Богдана Хмельницького,
- Стародубський імені гетьмана Скоропадського,
- Полтавський імені гетьмана Сагайдачного,
- Чернігівський імені гетьмана Полуботка.
У жовтні 1917 року на з’їзді Вільного козацтва в Чигирині Павла Скоропадського обрали отаманом.
6. 29 квітня 1918 року за підтримки німецьких військ Павло Скоропадський прийшов до влади в Україні. Він зачитав «Грамоту до всього українського народу», якою проголосив себе гетьманом всієї України. Держава стала називатися Українською Державою з формою правління – гетьманат.
7. В Українській Державі (29 квітня – 14 грудня 1918 року) розбудовували державні інституції, формували розгалужений апарат на місцях, започаткували інститут державної служби в Україні. За цей короткий період існування держави створили Українську академію наук і Національну бібліотеку.
8. 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський зрікся влади й таємно виїхав до Німеччини. Він проживав в одному з районів Берліна – Ванзеє. На запрошення Українського союзу хліборобів-державників (УСХД), створеного В’ячеславом Липинським та Сергієм Шеметом, у 1921 році Скоропадський став членом Ради присяжних УСХД.
9. Скоропадський доклав зусиль, щоб у 1926 році за підтримки уряду Німеччини при Берлінському університеті відкрили Український науковий інститут, який згуртував наукові сили української еміграції. Інститут очолювали колишній міністр закордонних справ Української Держави Дмитро Дорошенко, а згодом філософ, історик української літератури Іван Мірчук, кафедрою історії української державності завідував В’ячеслав Липинський. Також там працювали вчені Дмитро Антонович, Олександр Колесса, Іван Крип’якевич, Степан Смаль-Стоцький, Дмитро Чижевський.
10. Павло Скоропадський помер 26 квітня 1945 року внаслідок поранення, отриманого під час бомбардування в Баварії. Похований у місті Оберстдорф.