В Італії кілька днів тому на парламентських виборах, які відбувалися як результат політичної кризи, перемогу святкували праві політичні сили, які у складі коаліції керуватимуть країною: «Брати Італії» на чолі з Джорджією Мелоні, «Ліга Півночі» на чолі з Маттео Сальвіні та «Вперед, Італія» на чолі з Сільвіо Берлусконі. Два останні лідери належать до категорії давніх друзів Росії та Путіна. Відтак в українському політикумі та експертному середовищі виникли закономірні побоювання, що такі результати можуть нашкодити Україні та матимуть негативні наслідки у контексті формування антипутінської коаліції.
Однак, на моє переконання, ситуація не настільки проблемна та небезпечна для України, як здається на перший погляд. Отож, чому перемога правих радикалів у Італії ще не означає проблем для України?
Європейські праві партії та рухи традиційно прихильно ставилися до Росії. Це завжди можна було пояснити кількома факторами:
- дієвістю російської пропаганди та потужним інформаційним впливом Росії на європейську аудиторію;
- хибним сприйняттям та імпонуванням штучно створеному образу Путіна як сильного лідера (варто сказати, що сильне лідерство є важливим для правих політичних сил);
- корумпованістю європейського політикуму, зокрема, і шляхом підкупу європейських еліт Росією;
- відносною нетоксичністю Росії та ін.
Однак зараз багато речей кардинально змінилося:
1. Путін і Росія стали вкрай токсичними, будь яка співпраця з Росією чи навіть симпатія до дій російської влади може вкрай негативно вплинути на політичні рейтинги будь-якого російського симпатика. У цьому контекст варто сказати, що праві популісти дуже чутливі до народних віянь, тому навряд чи будуть готові ризикнути своїм політичним майбутнім.
2. Путін втратив імідж сильного лідера. Його поразки у війні з Україною показали справжню «міць» Росії та її армії. Натомість імідж сильної держави отримала Україна. А, як відомо, всі завжди хочуть ставити на переможця.
3. Фінансові можливості для підкупу Європи у Путіна сильно зменшилися. Та й європейський політикум став набагато більш прискіпливо ставитися до можливого фінансування Росією європейських чиновників.
4. Відбулося кардинальне переосмислення місця та ролі Путіна і Росії. Якщо раніше багато європейців не вважали Росію агресором (значною мірою завдяки російській пропаганді), то після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 р. всім свідомим європейцям все стало зрозуміло.
5. Пропагандистські можливості Росії суттєво знизилися. Європейська спільнота вже давно зрозуміла той феноменальний рівень брехливості, який притаманний для російського суспільства. Відтак Росія програє інформаційну війну Заходу та Україні.
6. «Брати Італії», які будуть основою майбутньої коаліції, та її лідер Джорджія Мелоні, і до перемоги підтримували Україну. Зрештою, Джорджія Мелоні це підтвердила після виборів, зробивши відповідну заяву. Інші ж учасники коаліції суттєво змінили свої погляди щодо Росії. Крім того, вони матимуть значно менший вплив на зовнішню політику Італії у порівнянні з Джорджією Мелоні, та й навряд чи ризикнуть своїм політичним майбутнім, відкрито підтримуючи токсичну Росію. Хоча, звісно, деякі найбільш болючі питання щодо тиску на Росію вони можуть гальмувати.
Як висновок: за вдалої політики Україна може не лише не втратити підтримку Італії, але й наростити її. Хоча, звісно, час покаже, а слова і вчинки італійської влади щодо України можуть різнитися. Зрештою, багато в чому стан італійської політики щодо України визначатиметься перебігом війни, ефективністю української дипломатії, діями Росії та багатьма іншим об’єктивними та суб’єктивним чинниками.