Шаблістку Ольгу Харлан не доводиться зайвий раз представляти навіть для тих, хто далекий від світу спортивного фехтування. 23-річна спортсменка попри свій молодий вік встигла двічі підкорити п'єдестал Олімпійських ігор, сім разів стати чемпіонкою Європи і ще чотири рази - чемпіонкою світу.
Зовсім нещодавно Ольга Харлан підкорила ще одну вершину - вдруге поспіль виграла світову першість в індивідуальній шаблі. Що цікаво, черговий титул Оля здобула в Росії, на змаганнях у Казані. Вже після того шаблістка поділилася, що здобути перемогу на російських теренах було справою принципу.
Про мотивацію у спорті та розчарування в політиці, про прозиції виступати за інші країни та особистий патріотизм, про підготовку до весілля та підтримку бійців АТО українська чемпіонка Ольга Харлан розповіла ZAXID.NET.
Олю, у вашому домі, напевне, вже не вистачає місця для нових нагород… Як вдається зберігати мотивацію? Чи ви просто звикли перемагати?
Ні, це не звичка, це бажання постійно досягати більшого. Як на мене, медалей забагато не буває, тому завжди йду до кінця - ніколи не пізно стати ще кращою і ще сильнішою. Я не вважаю, що досягнула у спорті всього. Ні. Серед моїх цілей - поїхати на наступні Олімпійські ігри й обов’язково привезти золото. А для цього потрібно багато працювати, чим й я займаюся. От здається, тільки вчора завершилися Ігри в Лондоні, а вже на носі Олімпіада-2016 у Ріо-де-Жанейро.
Спортсмени жаліються, що мусять за власні кошти тренуватися і навіть їздити на змагання, оскільки у держави просто немає коштів.
Насправді, зараз дуже великі проблеми з фінансуванням від міністерства. Фактично, останні півроку ми тренуємося за власний рахунок. На чемпіонати Європи і світу теж їздили за власні гроші. У міністерстві говорять, що коштів просто нема. Ми це розуміємо, зважаючи на ситуацію в країні, однак сподіваємося, що нам ці гроші все таки повернуть.
У майбутньому, коли це все закінчиться, дуже хочу, щоб національна збірна з фехтування все таки отримала новий і хороший зал для тренувань, якого ми до сих пір не маємо.
Нещодавно ви повернулися з чемпіонату світу в російській Казані. Якою була загальна атмосфера змагань? Як вас прийняли?
Для усієї країни і для цілої нашої команди було важливо, аби у Казані заграв гімн України. Ми приклали до цього максимум зусиль. Те, що раніше для мене було просто політичними іграми, перетворилося на війну, тому перемогти у Росії стало справою принципу. Це був не просто патріотичний порив – я хотіла, аби ми всі заспівали гімн України в Казані і привезли додому золото. І це сталося.
Багато спортсменів розповідають, що саме у спорті стали патріотами України. Ви також?
Раніше я розуміла, що захищаю честь нашої великої країни і своїми результатами прославляю її. Однак зараз почуття патріотизму збільшилося у рази. Коли стаєш чемпіонкою світу, розумієш, що це досягнення здобула не лише для себе, а й для своєї країни. Так і виступаю.
Чи надходили пропозиції виступати за інші країни?
Так, це не секрет. Але я відповіла відмовою. Залишусь в Україні, якби погано не було.
А з яких країн кликали під свій прапор?
З Російської Федерації.
Що змінилося у вашому житті після революційних подій в Україні?
Я перестала дивитися телевізор. Зовсім. Вмикаю хіба що за крайньої необхідності. Що ще змінилося? Та багато всього. Я спостерігаю, наскільки зросла любов українців до своєї країни, хоча це не скасовує усіх сумних подій, які відбулися за цей час. Ще рік тому ніхто й подумати не міг, що в Україні може бути війна. І це дуже впливає на кожного. Я дуже хочу, аби це все швидше закінчилося і до нас повернувся мир.
Взимку ви покинули фракцію Партії регіонів міської ради Миколаєва. Це Майдан вас спонукав до цього кроку?
Так, це сталося у лютому. Я хотіла вийти з фракції раніше, бо не справлялася зі своїми обов’язками. Події на Майдані стали сильним поштовхом для того, аби нарешті зробити цей крок.
Чому все таки приєдналися до Партії регіонів, за списками якої навіть балотувалися до Верховної ради у 2012 році?
Вибори відбувалися якраз після Олімпіади-2012 у Лондоні. Я вирішила спробувати себе у ролі депутата, бо хотіла допомогти спортивній спільноті, тому й приєдналася до фракції Партії регіонів. Відомо, що депутат може значно більше, ніж олімпійська чемпіонка. До прикладу, я приєдналася до ініціативи побудувати у Миколаєві великий спортивний комплекс. Зараз будівництво призупинилося через великі проблеми із фінансуванням. Зізнаюся: мій похід в політику був тільки для того, аби допомогти спорту.
Тренування дозволяють відвідувати сесії міської ради?
Ні. Я рідко відвідую засідання у міській раді. Не завжди маю час відвідати батьків, а сесії тим більше. У мене інше життя, інші пріоритети, і робота депутата – це не моє.
Тобто у політику повертатися не хочете?
Ні. Зовсім не хочу.
Напередодні Дня Незалежності ви відсвяткуєте весілля. Як триває підготовка? Чи великою буде церемонія?
Це приємні клопоти і наразі все вдається організувати добре. Ми з моїм майбутнім чоловіком розуміємо, що зараз не кращий час для організації великих свят, однак життя продовжується. Хочеться зробити свято, яке будемо згадувати впродовж усього життя. Плануємо запросити на весілля близько ста людей.
Після Олімпіади в Пекіні ви взяли участь у відвертій фотосесії для чоловічого журналу. Чи хотіли б повторити цей досвід, чи вже чоловік не дозволить?
Ой, це було так давно. Я би вже й сама не погодилась на таку відверту зйомку, адже зовсім скоро стану заміжньою. А щодо іншої фотосесії – ніжної, красивої і більш одягненої – так, я з радістю позуватиму (сміється).
Чи збираєтеся робити перерву – на медовий місяць, або ж на дітей?
Після весілля поїдемо з чоловіком у весільну подорож. Після усіх змагань хочемо трохи відпочити, побути вдома з рідними. Потім повернемося і знову - до тренувань, зборів, змагань. Мене чекає Олімпіада, тому наразі паузу не планую. А от вже після Ігор у Бразилії – буде видно.
Як людина, яка часто виходить на двобій із суперником, можливо, хочете передати слова підтримки нашим військовим, які зараз перебувають на сході України?
Залишайтеся сильними, знайте, вас чекають вдома і на вас сподіваються. Я знаю, що страшно, коли на тебе дуже надіються, однак ми з вами, і це головне. Моя сім’я постійно молиться за наших бійців. Хлопці – ви молодці! Завдяки вам наша країна буде жити. Ви - герої.