У Львові на Безпековому форумі говорили про ситуацію на окупованих територіях. Політика щодо окупованих територій та попередження утворення нових «сірих зон» у світі — тема завершальної дискусії першого дня Львівського безпекового форуму. Про це повідомили у прес-службі ЛМР.
Як зауважив під час відкриття обговорення модератор — журналіст та блогер Денис Казанський, в Україні не йдеться про класичне поняття «сірі зони», адже це — окуповані території, які не можуть існувати без підтримки Росії. Цієї ж думки дотримується і професорка Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Довіль Якнюнайте. Вона впевнена: «сірі зони» є невизнаними державами, які насправді абсолютно залежні від іншої держави, адже існувати без сторонньої підтримки ззовні вони просто не могли б.
«Не таємниця, що Росія надає патронат не одній такій державі, — Довіль Якнюнайте. — Пригадую, я як дослідниця теми Абхазії та Осетії спостерігала за створенням справжніх кордонів. Було видно, що таким чином утворюється велика прогалина між цими територіями. І така ситуація триватиме дуже довго, адже насправді йдеться про невизнані держави або території, які насправді цілком залежать від підтримки іншої держави».
Дослідниця назвала кілька чинників, усвідомлення яких, на її думку, допоможе Україні в управлінні тимчасово окупованими територіями після їх звільнення. Перший — це, зокрема, часовий чинник — так звана «заморожена держава», каже фахівець.
«Часто ситуація є невизначеною тривалий час. І що тривалішою стає ця невизначеність, то ймовірніше, що так і залишиться. Немає нічого постійнішого, ніж тимчасовість, тож час тут працює проти України. Окрім того, люди дуже підпадають під силу звички: у цьому разі — жити окремо, — пояснює Якнюнайте. — Якщо поглянути на приклад Грузії, то зараз дуже складно уявити, щоб колись, у якийсь момент, грузини, абхазці та осетини змогли знову разом жити і працювати. Те відчуження, яке назріває зараз, може призвести до невиправних відмінностей. Про це треба пам’ятати і працювати над цим».
Іншим важливим моментом, за словами фахівця, є те, що відновлення територіальної цілісності — недостатньо. Потрібно вже зараз починати думати про те, як жити з раніше окупованими територіями після їх звільнення. «Територіальна цілісність — це лише початок відродження. Потрібно вже зараз робити якісь кроки, приймати рішення та аналізувати — як жити з окупованими територіями після звільнення? Адже відмінності між суспільством можуть стати дуже суттєвими. Український уряд повинен спілкуватись, шукати риторичні, дипломатичні методи ведення діалогу з людьми, які там проживають, або принаймні обдумати, як його запустити», — каже Довіль Якнюнайте.
Як розповів Росіян Василої, експерт із безпекових питань Інституту розвитку та соціальних ініціатив (Молдова), у його державі вже майже 3 десятки років мають справу з російською агресією, зокрема — військовою, і зараз політика так званих «маленьких кроків» допомагає вирішити цю проблему.
«Ми 27 років маємо справу з російською гібридною агресією, але влада цього не визнає. Лише нещодавно було визнано, що частина Молдови окупована, — каже він. — У нашій державі є зовнішня і внутрішня агресія. Першу забезпечують посередники, які підтримують сепаратистський режим у Придністров’ї. Там є завод, який є частиною військового комплексу Росії. Ми закуповуємо енергоресурси з Кучургану, також проводяться навчання, які організовують російські війська. Скажімо, цього року їх було близько 200».
Сьогодні в межах Безпекового форуму сьогодні також презентували дослідження CEPA «Європа та Північний Потік-2», відбулися дискусії «Залежність чи вразливість», «Пропаганда як ведення асиметричної війни», а також обговорення ситуації в Азовському морі як економічного, безпекового та соціального викликів для України та світу. Завтра — продовження у форматі молодіжної секції форуму та панельних дискусій про ефективну модель армії та сучасне поняття оборони держави.
Нагадаємо, Безпековий форум-2018 триватиме до 26 жовтня в Центрі Митрополита Андрея Шептицького УКУ.
Повна програма форуму — на сайті.