«Поки є спонтанність - є мистецтво»
Культура

«Поки є спонтанність - є мистецтво»

Режисер Ксав'є Долан про кіно та брак освіти

Катерина Сліпченко, 22 травня 2016 339 0
«Усього лише кінець світу»

Ксав'є Долан – унікум. Він зняв свій перший повнометражний фільм у 20 років і відразу змусив заговорити про себе. Вже перший його фільм «Я вбив свою матір» отримав приз Каннського фестивалю та був висунутий Канадою на здобуття «Оскара».

Тепер вундеркінд виріс. Шість фільмів за сім років, премія журі Каннського фестивалю у 2014 році. І цього року фільм Долана «Усього лише кінець світу» представлений в основному конкурсі та уже встиг отримати головну нагороду екуменічного журі. 

Напередодні вручення головних нагород Долан відповів на декілька запитань журналістів.

Ксав'є Долан. Фото: Катерина Сліпченко

Ми добре знаємо ваші фільми, але нам майже нічого не відомо про те, які картини ви дивитесь?

Я можу дивитися «Титанік» незліченну кількість разів. Я знаю цей фільм напам'ять. Для мене це навіть не фільм - це словник, керівництво по життю. Мені також дуже подобається картина «До побачення, діти» Клода Соте, «Крижане серце»...

Ви стверджуєте, що любов до кінематографа розвинулася в вас досить пізно. Чи стало це причиною того, що ви розробили власний, своєрідний стиль?

Думаю, так. Я не орієнтуюся на авторитети. За винятком мого першого фільму. Мені захотілося віддати належне Вонгу Карваю. Фільм був знятий у трохи наївній, майже плагіаторській манері. Але це був єдиний раз. Ніколи згодом я більше не робив нічого подібного, бо у мене не було часу дивитися фільми та наганяти втрачене. Період мого життя, коли я мав можливість дивитися фільми, був дуже коротким.

Гаспар Ульєль у фільмі «Усього лише кінець світу»

А де ви черпаєте натхнення?

Мої справжні джерела натхнення - це фотоальбоми, картини, вірші ... Інші види мистецтв надихають мене більше, ніж кіно. Кіно впливає безпосередньо, тоді як фотографія, скульптура, література і поезія надихають мене. Натхнення - це як шепіт, як секрет, який шепочуть на вухо один одному в оточенні величезного натовпу. Коли цей секрет досягає вух останньої людини, він абсолютно спотворений. Ось це і є, на мій погляд, натхнення. Це як дивитися на фотографію, яка скеровує твою уяву зовсім в інший бік.

Ви зняли шість повнометражних фільмів у віці від 20 до 27 років. Створюється враження, що працювати для вас є необхідністю. Звідки це непереборне бажання знімати фільми?

Це трапляється, коли трапляється, я не вмію знімати на замовлення. Я не ставлю собі умови випускати по фільму на рік. І до речі, так було не завжди. Після картини «Уявне кохання», я півтора року знімав «І все ж Лоранс». Коли ви не працюєте над фільмом, чим ви займаєтеся? Я чекаю. Моє основне заняття в житті – знімати фільми. Це моя пристрасть. Я хотів було повернутися до навчання, але треба було займатися розкручуванням фільму «Матуся». Я хотів навчитися цього. У мене немає спеціальної освіти, я самоук. Я хотів би розширити свої пізнання в культурі.

Яким ви бачите себе через двадцять років?

Я б хотів займатися тим, чим я займаюся зараз, все своє життя, однак неможливо передбачити, що з мною станеться через двадцять років. У мене в житті не буває моментів, коли я б не знімав фільм або не замислювався над фільмом. Для мене це завжди було природним, навіть якщо раніше я не віддавав собі у цьому звіту.

Кілька слів про вашу музу, подругу та співробітницю Анн Дорваль. Яку роль вона відіграє у вашому творчому процесі?

Коли я пишу сценарій, я завжди думаю про когось. Ще краще, коли ти особисто знаєш людину і можеш написати роль спеціально для неї. Коли я говорю «спеціально», я маю на увазі роль, абсолютно протилежну натурі цієї людини, образ, який повинен вивести її зі звичної зони комфорту. Для мене це справжній виклик як для режисера, для неї - як для актриси.

Анн Дорваль

Зараз ви берету участь у конкурсі. Минулого року ви були членом журі. Тепер ви можете розповісти, за якими параметрами ви оцінювали фільм?

Серцем. Я свідомо оціню фільм серцем. Важливі не мій стиль, мої рефлекси, мої прагнення, мої бажання, а персонажа, історії, фільму. У цьому полягає інтелектуальна робота над фільмом на знімальному майданчику. У цьому процесі є математична, раціональна складова. Фільм готують, його обмірковують. Але крім цього, на знімальному майданчику завжди настає момент, коли треба діяти інстинктивно. Це і є коефіцієнт мистецтва, мала частина справжньої творчості. Ще Марсель Дюшан написав про це у своєму маніфесті. Мистецтво - це незначний відсоток того, що художник робить несвідомо. Поки є хоч трохи цієї непередбачуваності, спонтанності - буде і мистецтво, буде кінематограф.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук