Українські футболісти шостий відбір поспіль не можуть подолати груповий етап кваліфікації на чемпіонат Європи і за старою-доброю традицією намагатимуться потрапити на Євро у матчах раунду плей-офф.
Збірна України у поточному складі і під керівництвом того ж тренера виступає ось вже більше двох років і за цей час може похвалитися хіба однією блискучою перемогою – 2:0 проти збірної Франції у Києві. Тоді (листопад 2013-го) українці були близькими до виходу на ЧС-2014 у Бразилії, однак програли у матчі-відповіді французам із рахунком 3:0. Поразка була болісною, хоча й не смертельною. Тоді головний тренер ще вселяв довіру, а попереду був відбір на Євро-2016, з яким, на переконання українських вболівальників, збірна України повинна була впоратися.
З того часу минуло два роки. Українська збірна провалила кваліфікацію на чемпіонат Європи, зайнявши третє місце в групі, не зуміла виграти жодного матчу із прямими суперниками і традиційно потрапила у плей-офф. Закономірно, що на запитання хто винен, лунала лише одна відповідь – головний тренер.
У цій історії фігура наставника збірної України Михайла Фоменка відіграла ключову роль – 67-річний тренер, за плечима якого нема видатних тренерських досягнень, рідко ризикував, часто переборщував із замінами, невміло спілкувався із журналістами і вражав навіть найбільш відчайдушних вболівальників збірної України відсутністю мотивації.
За ці та інші «досягнення» Михайла Фоменка все частіше почали відправляти або у відставку, або на пенсію. Чому – намагався з’ясувати ZAXID.NET.
Консерватизм та обережність
По-іншому зрозуміти тактику Михайла Фоменка важко, адже останні матчі продемонстрували – тренер не збирався вигравати. Фоменко завжди ставив на обережну гру і на фарт, але ніколи на перемогу. Тому українська збірна закономірно потрапила у плей-офф, а не до рекордної кількості учасників наступного чемпіонату Європи.
Якщо ще у матчах проти Словаччини та Іспанії можна зрозуміти схему із трьома опорними півзахисниками, то у поєдинках проти відвертих аутсайдерів, як от збірних Македонії та Люксембургу, - ні. Тренер боявся грати з акцентом на атаку навіть у наперед виграшних матчах.
Однак найбільше критики у бік Михайла Фоменка пролунало після матчу зі словаками у вересні 2015 року. Саме ця гра коштувала збірній Україні путівки на Євро-2016 – перемога із різними результатами опісля або вивела нас на друге місце в групі, або ж дозволила стати кращою третьою командою відбору. Поразка би не змінила нічого. У свою чергу, тренер вирішив бути обережним і не кидати усіх сил у матчі проти словаків – 0:0 на табло у Жиліні подарував збірній Україні одне очко, однак нічого більше.
«Ми не в казино, щоб ризикувати», - прокоментував опісля Михайло Фоменко і спричинив ще більш шквал критики у свій бік. Надії на перемогу збірної України у матчі навіть проти третього складу Іспанії не залишалося і попереду замаячів звичний, але неприємний раунд плей-офф.
Невміння вигравати ключові матчі
Після програшу збірній Іспанії на стадіоні у Києві Михайла Фоменка спитали, чому йому не вдається здобувати перемоги у ключових матчах збірної. Зокрема, тренеру дорікнули нічиєю (0:0) проти Англії на «Олімпійському» (жовтень 2013-го), програшем (3:0) збірній Франції (листопад 2013-го), нічиєю (0:0) у Словаччині (вересень 2015-го), а також програшем (0:1) збірній Іспанії (жовтень 2015-го).
Кожен із цих поєдинків мав вирішальний характер для виходу збірної України або на чемпіонат світу, або на чемпіонат Європи, однак жоден не завершився перемогою «жовто-синіх». Чому?
«Без коментарів», - відповів журналістам Михайло Фоменко і продовжив хвалити воротаря іспанської збірної. Звідси наступний пункт, чому вболівальники не люблять чинного наставника збірної України.
Не вміє або не хоче спілкуватися із громадськістю
Отримати чіткі пояснення від наставника української збірної – рідкісне везіння. Зазвичай, Михайло Фоменко пояснює свої рішення доволі розмитими фразами, а якщо хтось починає нахабніти із запитаннями, тренер може досить лаконічно відрубати: «Я так вирішив і все».
Звісно, лізти з-за монітору комп’ютера у тренерський штаб збірної України зі своїми порадами – справа, щонайменше, невдячна. Однак, не вигравши жодного ключового матчу за останні два роки, не варто сподіватися, що багатомільйонна армія фанатів і кілька десятків журналістів не ставитимуть гострих запитань. І от з відповідями у Михайла Івановича якось не виходить.
Український тренер у кращих традиціях країни, в якій виріс і став футболістом, оминає гострі кути, обіцяє боротьбу у наступних матчах, хвалить самовіддачу гравців і не забуває про сильні сторони суперника. Тобто говорить передбачувано і нудно тоді, коли вартувало б говорити гостро і критично, зокрема, і щодо своєї роботи і часто суперечливих кадрових рішень.
Незрозумілі заміни
Кадрові рішення – окреме питання у роботі Михайла Фоменка на посаді головного тренера збірної України, які часто обговорюють не менш жваво, аніж результати матчів.
Лише Фоменко, обурюються футбольні фани у соцмережах, може випустити на 86 хв зустрічі з Іспанією одного із кращих українських форвардів, який зараз перебуває на піку форми (Євген Селезньов). Лише Фоменко, продовжують гніватися вболівальники, може дати шанс невідомому 19-річному півзахиснику, замість досвідчених гравців, які залишаються на лаві запасних (Олександр Зінченко).
Чому ж Михайло Фоменко у матчі з іспанцями не випустив Євгена Селезньова на заміну Артему Кравцю, який вже до середини другого тайму очевидно збавив темп? «А хіба не було моментів?, - прокоментував на післяматчевій прес-конференції тренер. – Тому для чого було міняти структуру гри?».
А дійсно, для чого? От тільки шансів довести логіку цих слів у Михайла Фоменка залишилося рівно два - у матчах плей-офф проти Данії, Норвегії, Ірландії або Словенії (це вирішить жеребкування). А далі - або на Євро-2016, або таки дійсно - на пенсію.