Повернення з фронту: як підготуватися до зустрічі з військовими та полегшити адаптацію

Коли близька людина йде на фронт — це стрес для всієї родини. Страх утрати, постійні тривога і втома — усе це накопичується, виснажує і може призводити до порушень ментального здоровʼя. Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням — у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння та взаємних звинувачень.

Родині, яка чекає маму чи тата, сина, дочку або ж брата з війни, варто бути готовою до того, що вони можуть повернутися «іншими». Що рідна людина ще деякий час «воюватиме» і потребуватиме нашого терпіння. Кілька порад, які допоможуть підготуватися до зустрічі з військовими та полегшать період адаптації, зібрали в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

Родині, яка зустрічає ветерана, варто бути готовою до того, що удома рідна людина може ще деякий час «воювати». Адаптація потребуватиме часу, а у процесі людина може переживати фізичні, поведінкові та емоційні «післявоєнні» реакції.

Серед фізичних реакцій можуть бути: проблеми зі сном, фізичне реагування на згадки війни (тахікардія, потовиділення, тремор), проблеми з травленням (відсутність апетиту або переїдання), головний біль, біль у мʼязах.

Поведінкові реакції можуть проявлятися: реагуванням на гучні звуки, проблемами з концентрацією та памʼяттю, уникненням людей та всього, що нагадує про війну, постійною настороженістю, очікуванням небезпеки. Також можливе зловживання алкоголем або вживання наркотичних речовин з метою розслабитися.

Щодо емоційних реакцій, то це можуть бути: перепади настрою, навʼязливі думки про пережиті події, нездатність розслабитися, дратівливість та спалахи гніву, неможливість відчувати позитивні емоції.

Такі реакції можуть тривати певний час. Якщо вони не зменшуються протягом одного місяця, потрібно звернутися до фахівця, щоб отримати рекомендації для подальшого відновлення. За можливості варто залучити до цього побратимів чи посестер рідної людини.

Щоб полегшити адаптацію до цивільного життя потрібно:

• усвідомити та прийняти зміни, які відбулися або відбудуться з близькою вам людиною;
• буди свідомими того, що у людини з бойовим досвідом може змінитися система цінностей, певні речі з «минулого» життя стануть неважливими;
• проявляти терпіння, не намагатися прискорити події — краще дати час та створити удома сприятливі умови для адаптації;
• потурбуватися, щоб в родині панувала атмосфера довіри;
• враховувати, що довіра ветерана до членів родини і довіра до побратимів/посестер може відрізнятися;
• поважати особисті кордони близької людини;
• турбуватися про себе.

Важливо пам’ятати, що критерієм для початку психологічної роботи у сімʼї з ветераном/ветеранкою є його/її готовність до такої роботи.