«Правда» та правда Володимира Семківа

У Львові п’ятий раз організували Тиждень скульптури. І традиційно у ньому бере участь Володимир Семків, відомий український скульптор, який живе та працює у Львові. Він спеціалізується на станковій та монументальній скульптурі, поєднуючи класичну школу з гострими соціальними й філософськими сенсами.

Часто його роботи, що виникають у публічному просторі стають темою для гострих дискусій. Так сталось і цього року, коли на проспекті Шевченка з'явилася скульптура «Правда». Дерев'яна голова, пронизана наскрізь грубою колодою, спричинила жваве обговорення та навіть нещасний випадок, після чого її перемістили.

Скульптура несе меседж, що легко зчитується. Скульптор переосмислив вислів «клубок у горлі», замінивши його на грубу дерев'яну колоду, що заважає словам вийти назовні.

«Як важко інколи говорити правду. У моїй скульптурі клубок у горлі перетворюється на грубу колоду – перешкоду, що не дає словам вийти назовні», – пояснив Володимир Семків.

Перешкода не лише затикає рота та не дає сказати правду, вона виглядає актом насильства.

«Правда – це завжди боляче. Це кіл, який забили у горлянку, – це і про пресу, і про людей, які вільно мислять, і про художника, який не завжди може робити те, що хоче», – розповів куратор Павло Гудімов.

Тим часом ми хочемо розповісти про інші твори та проєкти скульптора, які вважаємо важливими для українського мистецтва. Зауважимо, що ворчість Володимира Семківа ніколи не буває епатажною просто лише заради епатажу, вона зазвичай несе додаткові сенси. Його твори – активні, емоційні та впізнавані.

«Маємо дві крайності: або ідеологія, або реклама. Як на мене, скульптура має нести іншу функцію. Вона організовує простір та працює з сенсами. А головне – має зачіпати емоції», ‒ розповів скульптор ZAXID.NET.

Отже, розповідаємо ще про шість проєктів Володимира Семківа, які збурили Львів.

«Спадок» (жовтень 2026 – січень 2027)

Персональна експозиція у львівській «Я Галереї», присвячена питанням історичної пам'яті та культурної спадщини.

У роботах скульптора поєднались фрагменти давніх сакральних фігур з характерною рустикальною манерою автора. По суті вся експозиція побудована на контрастах. Тут тонке різьблення того, що залишилось від старовинних іконостасів, поєднується з сучасними роботами. Навіть не так поєднується, як стає частиною, проростає одне в одне. Спадок, що залишився у фрагментах та уламках, набуває нового життя та нового звучання у роботах скульптора, який також бавиться з відомими та пізнаваними символами. Тут багато іронії та можливостей для трактувань і асоціацій.

Цей спосіб, з одного боку, демонструє захоплення Семківа пластикою минулого, з іншого – його безперервний процес творчого експерименту.

«Бульбашка» (2025)

Ця інсталяція минулого року з'явилась перед Оперним театром. Робота Володимира Семківа була встановлена саме у цьому місці невипадково.

Організатори нагадали, що це місце колись було простором символів влади: тут у різні часи стояли пам’ятники сталінській конституції, Адольфу Гітлеру та Лєніну. Кожен режим прагнув «позначити» територію, утвердити свою присутність.

«У наш час на площі немає жодного монумента ‒ лише ялинка взимку, пісні, шахи, життя. Уся монументальна пропаганда ‒ це бульбашка. Тоталітарні режими зникають, а люди залишаються. Тому ця інсталяція ‒ символ крихкості та тимчасовості», ‒ пояснив Володимир Семків.

Kindergarten (2024)

Цей масштабний проєкт експонували у Національному музеї. Експозиція відкривалась скульптурою «Перед криком». Це величезна фігура жінки, яка народжує. Інші роботи є велетенськими зображеннями дітей, виконані з дерева.

«Для мене в першу чергу було важливо, що ми можемо сприйняти все наше суспільство, цей весь Kindergarten, через дитячу безпосередність. Актори та діти завжди найвиразніші у жесті. Більше ніхто. Але актори вчаться на це, бо це їхня робота. А для дітей це природно, бо вони ще не вміють виражати словами свої емоції, в них ще немає зайвих нашарувань, думання, говоріння. Вони виражають ті емоції, які й ми переживаємо», – каже скульптор.

«Відвага» (2024)

Ця скульптура експонувалась на площі Митній. Робота виконана суцільно з дуба за допомогою бензопили.

Митець зазначає, що він працював із різними матеріалами для створення скульптур, проте саме робота з деревиною є найшвидшою, якщо йдеться про результат. Це забезпечує оперативну фіксацію емоції.

«Якщо придивитися, можна побачити опалення на поверхні деревини. Це як страх, без якого не буває сміливості. За відвагою завжди є подоланий страх», ‒ зазначив скульптор.

«Прямостоячий» (2023)

Так само у межах Тижня скульптури у холі головного приміщення Львівського залізничного вокзалу встановили металеву скульптуру чоловіка без рук та голови. Митець виготовив її з алюмінієвого сплаву та сталі у 2018 році. Вона викликала чимало критики, а коли фестиваль завершився – її забрали.

«Скульптура “Прямостоячий” символізує незламний дух українців, тверду віру в перемогу та втілює образ людини, яка “попри катаклізми продовжує вірити в майбутнє і йде вперед”», – пояснювали організатори.

Скульптура, як часто буває у роботах Семківа, віддає данину класичному мистецтву та вдається до його модернізації.

«Стіна пам’яті Небесної Сотні» (2015-2016)

У співавторстві з Семків Юлією, м. Івано-Франківськ.

У гранітну поверхню стіни вбиті «свинцеві» пластини по силуетах людей до рівня серця. Пластини – пом’ятий метал на противагу спокійним силуетам, які він творить. Матеріал пластин – патинований на темно алюміній.

Верхня частина – полотно з полірованої нержавіючої сталі з прорізаними силуетами та прізвищами героїв «Небесної сотні».

«Стіна пам'яті Небесної Сотні – це такий антимонумент. Стіна довжиною 18 метрів із дзеркалом, на якому лише силуети людей і текст: “Тим, хто віддав життя за гідність, з якою можеш дивитись собі в очі”. Ідея була в тому, щоб це не був пам’ятник, до якого приходять раз на рік квіти покласти, а який би щодня контактував з людьми. Хотілося наголосити, що ці герої є людьми, а не ідолами. Порівняти їхню жертву зі своїми вчинками», ‒ розповів скульптор.