Хмарочос-бородавка, скляний міст і район-пастерельоз: архітектура, яку ненавидить Європа

Коли ми говоримо «як у Європі», то зазвичай маємо на увазі умовний стандарт якості, а не Європу реальну. Звичайно, проблем там насправді менше, ніж у нас, проте і європейські міста потерпають часом від безглуздих архітектурних рішень – перетворення центральної площі міста на парковку, перефарбування старого спального району в яскраві кольори чи будівництва хмарочосу, який спотворює лінію міста.

Bird in Flight зібрав приклади такої недолугої архітектури, яку ненавидять у Європі.

Міст на всі гроші

У 2008 році з нагоди 60-ї річниці італійської конституції у Венеції відкрили скляний пішохідний міст, який сполучає залізничний вокзал Санта-Лючія з автобусним терміналом. Через помилки при проектуванні його будівництво обійшлося місту у 11,6 млн євро замість заявлених семи, і вже за перше десятиліття на його ремонти витратили близько 36 тис. євро. Скляні сходи, які і так є незручними та слизькими, доводиться часто міняти. Тож у 2019 році Венеціанська рахункова палата зобов’язала автора мосту Конституції Сантьяго Калатраву заплатити 78 тисяч євро за численні помилки при проектуванні.

Міст Конституції обійшовся Венеції у 11,6 млн євро замість заявлених семи (фото Weatlas)

Французькі хрущовки

Після Другої світової війни у Франції була криза житла, тож будували його швидко і дешево: за менш, ніж 15 років, здали майже 2,2 мільйона квартир у будинках, схожих на бетонні коробки та вежі. Одним із перших з’явився найбільший на той час у Франції комплекс Сарсель на 12 тисяч квартир. Його масштаб, одноманітність фасадів, ізольованість від міста і відсутність соціальної інфраструктури спровокували виникнення «синдрому Сарселя» – депресивного стану і проблем, викликаних життям у «великому ансамблі».

Комплекс Сарсель спровокував виникнення «синдрому Сарселя» – депресивного стану і проблем, викликаних життям у «великому ансамблі» (фото Les Echos)

Визнавши архітектурний провал соціального житла, Франція почала зносити такі комплекси у 2003 році. Частина з них залишилися занедбаними або вважаються неблагополучними районами.

Пінопластове утеплення і кольорові плями

У Польщі замість тотального знесення післявоєнних будівель вирішили їх модернізувати – утеплили полістиролом і покрили штукатуркою пастельних тонів, які різко дисонували і з північним кліматом, і з рештою спальних районів. Цей різнобарвний ремонт прозвали «пастелез», порівнюючи його з хворобою пастерельоз – плямами, що виникають у тварин при корості.

Різнобарвний ремонт різко дисонував і з північним кліматом, і з рештою спальних районів (фото Bird in Flight)

Хмарочоси в історичному центрі

У 1973 році в Парижі виріс перший і останній хмарочос – вежа Монпарнас висотою 210 м. Вона повинна була стати символом сучасної столиці Франції, проте занадто виділялася на фоні інших будівель. Через скарги парижан президент Валері Жискар д’Естен заборонив споруджувати що-небудь вище за 32 метри. У 2006 році заборону скоригували: до 25 метрів – у центрі, до 37 метрів – на периферії. В іншому французькому місті Нант 140-метрова вежа Бретань теж ламає пейзаж, за що її називають «бородавкою».

Хмарочос у Нанті занадто виділяється на фоні інших будівель (фото Orange Smile)

Кольорове скло і псевдоісторичний фасад

Багато історичних будинків у Німеччині зруйнували не тільки під час війни, але і режим НДР: компартія хотіла стерти відбитки довоєнної Німеччини і споруджувала на їхньому місці свої будинки. Так, у Лейпцизі у 1968 році компартія знесла церкву XIII століття , збудувавши натомість власну будівлю з бронзовим барельєфом у стилі соцреалізму.

У 2007 році і цю споруду знесли заради нової будівлі, названої Паулінум. У Лейпцизі не захотіли повертати архітектурну спадщину, відтворюючи ідентичні об’єкти. Паулінум – це компроміс між історичною пам’яттю і новою архітектурою, але єдине, що нагадує колишню євангельську церкву, – щипець з готичною трояндою і стрілчастим вікном. Загалом в архітекторів вийшла досить дивна споруда, чий фасад з кольорового скла і каменю занадто контрастує з середовищем.

Паулінум мав стати компромісом між історичною пам’яттю і новою архітектурою (фото Lindner Group)

Ліверпульський монстр

У 2018 році готель «Шенклі» в Ліверпулі номінували на премію Carbuncle Cup журналу Building Design, який щорічно шляхом голосування читачів відзначав найбільш ненависні британцям проекти. Скандал спровокувала надбудова, яка за початковим проектом мала бути легкою і скляною, а в результаті стала великим сірим паралелепіпедом.

Надбудова за початковим проектом мала бути легкою і скляною (фото Pinterest)

Паркінг замість площі

Колись у центрі французького міста По були сади Шато-де-По, тепер – велика парковка. У 2015 році мер Франсуа Байру пообіцяв, що сади відновлять, а під площе зроблять підземний паркінг, проте проект так і не реалізували через його складність та довготривалість. Щоб хоч якось вийти із ситуації, у 2017 році площу реорганізували, із 1660 паркомісць лишили 1200, а вивільнену територію озеленили.

Колись у центрі французького міста По були сади Шато-де-По, тепер – велика парковка (фото Bird in Flight)