Щодо пам’ятника Моцарту у Львові, навколо встановлення якого точаться зараз гарячі дискусії.
Думки спільноти Львова розділились на тих, хто підтримує проект, та тих хто категорично відкидає його. Другі – аргументують свою позицію невідповідним пластичним рішенням, неможливістю інтегрувати таку скульптуру у сформоване середовище. Але питання доцільності цього проекту лежить абсолютно у іншій площині. Не треба копатись у деталях проекту та ретельно вивчати біографію скульптора. Треба подивитись на цей проект ширше і зрозуміти що він дасть місту у перспективі, та яким буде діалог міста та сучасного мистецтва у майбутньому. Як місто інтегрує не тільки класичне, але і сучасне мистецтво, якою буде нова парадигма формування сучасних урбаністичних просторів, які будуть стики класичного і постмодерного.
Так, цей проект є провокативним і кількість та якість дискусій навколо нього лиш підтверджують те, що у Львові проблема інтеграції сучасного мистецтва у львівський простір, особливо у історичному ареалі, є гостро актуальною. Яким має бути культурний міський простір Львова ХХІ століття?
Я абсолютно поділяю думку ініціатора цього проекту Оксани Линів, що за допомогою цього сміливого проекту, в культурному розрізі, Львів постане у новому світлі. Зараз цей проект є криголамом, який для Львова відкриє простір для нових творчих експериментів.
У суспільному контексті, сучасне мистецтво давно перестало бути музейним експонатом, мистецтво виходить з галерей, музеїв, приватних колекцій і йде жити своїм життям у публічний простір, який відкритий для всіх. Монументальне мистецтво стає маркером якості середовища а також маркером зрілості громади.
Хороший твір мистецтва оперує метафорами, перебільшеннями, розказується історія на високому емоційному рівні, який зачіпає, дозволяє глядачу співпереживати, викликає емпатію. Хороший твір мистецтва розказує історію. У проекті пам’ятника Моцарту є своя історія, пластичне рішення відповідає концепції та ідеї, гіперболізація форм, подача контрастують з архітектурою, але водночас і відчувається часовий перехід від минулого у сучасне.
Символічним є те, що нові візуальні форми приходять у простір Львова не з царини візуального мистецтва а з музики. Музика – це найабстрактніший вид мистецтва; вона нічого не описує і не відображає, вона працює на глибинному рівні з нашими емоціями. І Оксана Линів бере чисту емоцію музики та переносить її у архітектурне середовище. Це абсолютно нова емоція, ще не всім знайома. Цей проект працює на стику простору і часу, музики і архітектури, відбувається потужний кроскультурний діалог.
Після цього проекту будуть будуть формуватись нові діалоги зміст – форма, простір – зміст, класичне – сучасне. Будуть появлятись нові проекти, ще сміливіші.
На головному фото – візуалізація майбутнього пам'ятника Францу Ксаверу Моцарту у Львові