Американський історик та письменник Тімоті Снайдер 7 вересня у Львові виголосив промову українською мовою на відкритті інституту документування та взаємодії INDEX, який досліджуватиме війну. Засновником установи є Інститут гуманітарних досліджень у Відні, а очільницею INDEX стала дослідниця культури Саша Довжик. INDEX гуртуватиме ініціативи з документування російської війни проти України та допомагатиме міжнародній інтелектуальній взаємодії за допомогою стипендій і грантів для дослідників. Тімоті Снайдер, який став одним з ініціаторів запуску INDEX, розповів, чим нова інституція стане для українців та як допоможе в майбутньому.
ZAXID.NET публікує текст промови Тімоті Снайдера про місію INDEX зберегти пам'ять.
***
Хочу поговорити з вами, що таке INDEX, чим він є для нас, навіщо він має бути, чому він нам потрібен. В Біблії є слова: «Шукайте і знайдете». Але це не так просто. INDEX – вказівка для пошуків. Історично все втрачається в просторі й часі. У Польщі колись був письменник Тадеуш Боровський, який пережив Освенцим. Він думав про свою освіту, що це лише брехня, яку розповідали переможцям. Поколінням переможців. Думаю, що його думка дотична до відкриття INDEX. Чим взагалі є брехня? Факти не виникають самі собою. Це потрібно будувати щодня, ми повинні це почати.
Коли Боровський був в Освенцимі, то думав що німці виграють цю війну. Коли вони виграють, то не буде взагалі жодної пам'яті про Освенцим й інші табори. Але німці не виграли. Однак майже все було забуте. Тому навіть в найкращій ситуації, коли Росія програє, то буде потрібна активна праця, щоб можна було б пам'ятати.
Майбутньому потрібна історія, але історія робиться тут і тепер. Без праці й документації, без активного заангажування (такого як INDEX, як робота великої кількості наших партнерів) не буде цієї історії для майбутнього. І це не наша інтуїція. Ми думаємо, що пам'ятатимемо все, але це неправда. Це тяжко. Цю війну мусимо пам'ятати й ми, і світ. Однак історія показує, що пам'ять губиться.
Наш INDEX є інститутом документування й взаємодії. Документація і зустрічі потрібні, щоб виникала історія, щоб пізніше ми могли пам'ятати. Щоб взагалі виникала історія треба активно шукати факти й робити це разом. Речі й події губляться в просторі й часі. Як приклад, Голодомор. Ви всі про нього дуже добре знаєте. Поза кордонами України не запам'ятали Голодомору, бо майже не було зустрічей. Не було документації. Навіть під час Голодомору за кордоном ігнорували таких людей як Мілена Рудницька, яка старалася розповідати про геноцид.
Ще один приклад – сталінський терор. Вікторія Амеліна справедливо боялася його повторення. Вона розуміла, що факти не виникають самі по собі й потрібна організована праця. Ще один приклад – ГУЛАГ. Дуже мало є українських мемуарів. Та й загалом мемуарів ГУЛАГу мало. Тому й можна думати, що це лише радянська проблема, але це не так. Ізраїльський письменник Юліус Марґолін написав 1947 року дуже важливі мемуари ГУЛАГу, але їх опублікували лише два роки тому.
Сам Голокост також є таким прикладом. Зараз вам думається і сприймається геноцид євреїв як трагедія, яку пам'ятають. Але це взагалі не так просто. У Варшавському гетто був соціолог Емануель Рінгельблюм, який постійно робив анкети й соціологічні опитування. Він закопував результати в землю, щоб їх можна було пізніше знайти. І їх знайшли. Це для нас модель. Завдяки цьому не було до кінця так, як думав Боровський, що існуватиме тільки німецька версія подій. Але для цього, щоб євреї були й нічого не зникло, треба було працювати там в гетто.
Прикладом є сам радянський режим. Українські дисиденти розуміли, що треба документувати очевидне, бо завтра й післязавтра його не буде. Очевидне тяжко ословити, потрібна активна інтелектуальна праця.
У такий спосіб я описую коріння нашого INDEX. Спробуйте задокументувати повсякденне життя у виняткові моменти, щоб мати архіви. Україна зараз є вільною країною, тобто все можливо, але не без сфокусованої роботи.
INDEX виникає з великої традиції документації. Однак я хочу згадати й меншу – традицію зустрічі й обміну. 42 роки тому у Відні заснували Інститут гуманітарних студій. Передумовою створення стала організація зустрічі між Сходом і Заходом, між дисидентами й науковцями. З тієї традиції виникали конференції під час Майдану в Києві. Десять років тому з цього виникла програма «Україна в європейському діалозі». З початку повномасштабного вторгнення додали програму «Документація України», в рамках якої кількасот українців вже мали стипендії. Це вчені, журналісти, архівісти та інші.
Наш INDEX буде, щоб можна було знайти правду. Правду людську, правду різноманітну, багатоголосну, але також правду справедливу, яка вшановує тих, хто вижив і тих, хто ні. Над цим минулим для майбутнього треба працювати тут і тепер.