Померла львівська письменниця Вікторія Амеліна
Вона була поранена під час російського удару по Краматорську
До теми
- Росіяни вдарили ракетами по Краматорську, є загиблі і поранені ZAXID.NET
-
«Як можуть дорослі боятися бути там, де щодня ходять до школи діти?».
Вікторія Амеліна про літературний фестиваль в українському Нью-Йорку ZAXID.NET - На Харківщині росіяни вбили дитячого письменника Володимира Вакуленка ZAXID.NET
У лікарні Мечникова у Дніпрі 1 липня померла львівська письменниця Вікторія Амеліна. Причиною смерті стало поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом росіян по піцерії в Краматорську 27 червня 2023 року. Їй було 37 років. Про це повідомив український ПЕН.
27 червня Вікторія Амеліна, українська письменниця та документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds, перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані Ria Lounge у центрі міста, російські війська завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. Лікарі та парамедики у Краматорську та Дніпрі робили все можливе, щоб урятувати її життя, але поранення було смертельним. В останні дні життя Вікторії поруч із нею були її рідні та друзі.
Український ПЕН та Truth Hounds на основі проведених опитувань свідків трагедії заявили, що влучання окупантами у цивільний об’єкт в українському місті є черговим воєнним злочином Росії. Аналіз руйнувань та показів свідків указує на те, що росіяни застосовували для удару високоточну ракету типу «Іскандер». Вони достеменно знали, що вони стріляють у місце, де буде велике скупчення цивільних людей. Відомо про загибель 13 людей, близько 60-ти поранено.
Через повномасштабну війну Росії проти України Вікторія Амеліна стала не тільки письменницею. З літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де, зокрема, знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
Водночас Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, який незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни.
Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка» з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.
2014 року вийшов дебютний роман Вікторії «Синдром листопаду, або Homo Compatiens». Книжка ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії «ЛітАкцент року – 2014». Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.
Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка «Хтось, або Водяне Серце». Наступна її книжка для дітей «Е-е-есторії екскаватора Еки» побачила світ у 2021 році. У 2017 році «Видавництві Старого Лева» вийшов друком другий роман Вікторії «Дім для Дома». Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: «ЛітАкцент року – 2017», Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала «Дім для Дома» найкращою прозовою книжкою року.
Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман «Дім для Дома» було перекладено іспанською мовою.
У 2021 році Вікторія стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року вона заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.
Час та місце прощання з Вікторією Амедіною у Києві та Львові:
4 липня (вівторок)
12:00 – чин прощання в Михайлівському золотоверхому соборі (Київ)
5 липня (середа)
15:00 – чин прощання у Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла (Львів)
16:00 – поховання на Личаківському цвинтарі (Львів, збір біля головних воріт)