Вибори, що відбулися минулими вихідними в Росії, не були пародією чи виродженням. Те, що відбулося в Росії, було високоорганізованою, ретельною і дисциплінованою системою тоталізації влади.
На одному з московських мостів з нагоди Дня Росії 2023 року з'явилася робота вуличного художника Філіпа Козлова, відомого під псевдо Philippezno. На ній зображено російський герб – двоголовий орел, під яким художник розмістив напис чорним кольором: «Изроссилование». Цей неологізм грає на асоціації слова «Росія» зі словом, що означає зґвалтування («Россия» i «изнасилование» російською мовою), що польською мовою могло б звучати як zrosjenie. І це саме те, що відбулося в Росії на минулих вихідних замість виборів.
«Изроссилование» виборчого процесу триває роками і за цей час виробило певну схему. Першим елементом є час – зґвалтування має тривати довго. Наприкінці минулого року Центральна виборча комісія Російської Федерації оголосила, що президентські вибори відбудуться протягом трьох днів – з 15 по 17 березня 2024 року. Це так зване багатоденне голосування, яке використовується для Росії з 2020 року. Розтягнуте голосування – це виборчий прийом, що слугує для консолідації авторитарного режиму Путіна, який використав пандемію для точного налаштування машини фальсифікацій. За даними ЦВК Росії, у країні все ще триває пандемія COVID-19, а отже, і використовується цей режим. Завдяки подовженню часу система адміністрування з низькою віддачею режиму не мусить займатися фальсифікацією виборів, так би мовити, тяп-ляп. Це особливо важливо в регіонах, де контроль над державним апаратом ускладнений, наприклад, в окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України або в прифронтових районах Російської Федерації. Тому там була застосована ще більш розтягнута процедура дострокового голосування, яка розпочалася на цілий тиждень раніше. По суті, вона зводиться до того, що члени виборчих комісій колядують з урнами для голосування в супроводі військового ескорту по будинках і квартирах покинутих міст і сіл. У такий спосіб система виправдовує абсурдні результати, які суперечать логіці, що чим більше територія піддається впливу бойових дій, тим більше люди готові голосувати за Путіна. Так, наприклад, у Шебекінському районі Бєлгородської області, який постійно обстрілюють, явка вже в суботу перевищила 80%. Що довший час, то більший самоконтроль ґвалтуючої системи.
Електронне голосування
Другим елементом у схемі виродження є девіантна процедура. Найкращим прикладом є поширення практики ДЕГ (дистанційне електронне голосування). Путінська система покладає на неї великі надії на майбутнє, звідси і великі інвестиції в її просування. Одразу після початку виборів Кремль опублікував коротке відео, на якому сам Путін голосує дистанційно. Ми бачимо, як Путін заходить до кімнати, сідає за стіл з екраном комп'ютера, тягнеться до мишки, клацає один раз, повертається до камери і механічно махає глядачеві лапкою. Голос віддано! Російський інтернет одразу ж наповнився глузливими мемами й коментарями про те, що, мовляв, процедура дистанційного голосування передбачає кілька етапів перевірки даних і проголосувати одним кліком неможливо. Коментатори, вочевидь, забули, що ДЕГ – це не про те, щоб віддати чи не віддати голос. Ця процедура слугує за лібрето в конструкції цілих виборів. Іншими словами, публікуючи результати дистанційного голосування, які завдяки механізації підрахунку нібито стікаються першими, можна підсумувати громадянам майбутній остаточний результат, так би мовити, морально підготуватися до масштабу путінського тріумфу. Цього року система пішла до кінця. Чорна скринька московського дистанційного голосування одразу ж виплюнула такий результат: в електронних виборах взяли участь рекордні 94% зареєстрованих виборців, 89% з яких віддали свої голоси за Путіна. Читаючи цю статистику, ми одразу отримуємо уявлення про приголомшливий масштаб цьогорічних виборів.
В умовах тотального контролю над виборами політичній опозиції велося особливо важко. Розділені групи політиків у вигнанні довго обговорювали найкращу стратегію. Кремль прийшов на допомогу опозиції, висунувши Бориса Надєждіна як опозиційного кандидата, який нібито критикував війну і курс чинного президента в цілому. На диво, підконтрольний Кремлю Надєждін привернув увагу опонентів Путіна, які в якийсь момент почали масово підписуватися за його кандидатуру. Склалася абсурдна ситуація, коли політики-емігранти на перегонах закликали людей голосувати за підконтрольного Кремлю кандидата, інакше вони самі залишилися б на узбіччі політики в Росії. Але вони вчасно не зауважили, що в такий спосіб Кремль не лише взяв під контроль політичний простір всередині країни, але й визначив і для еміграції поле дій, одночасно викрививши його. У цих викривлених реаліях опозиційний політик Максим Кац, розшукуваний російською прокуратурою, гаряче закликав людей голосувати за Надєждіна, знаючи при цьому, що той є маріонеткою Кремля, який хоче, щоб він, Кац, опинився за ґратами. Незважаючи на те, що Надєждін був єдиним кандидатом, який зміг продемонструвати кадри багатогодинних черг людей, які вирішили поставити свій підпис за нього, ЦВК не зареєструвала його кандидатуру. Опозиція ще могла відчайдушно стверджувати, що принаймні виборці побачили один одного і що вони не самотні у своєму протистоянні Путіну, але насправді вся пара пішла в гудок, опозиція не отримала підтримки, а репресивний апарат отримав листи від штабу Надєждіна з іменами, прізвищами й адресами опонентів Путіна. А потім режим убив Олексія Навального, і становище опозиції стало безнадійним.
«Полудень проти Путіна»
Після похорону Олексія Навального, який став приводом для демонстрацій, опозиція вирішила продовжити цю стратегію у вигляді акції «Полудень проти Путіна». Ідея полягала в тому, щоб опівдні виборці масово прийшли на виборчі дільниці, демонструючи свою опозиційність один одному, а також світові за допомогою ЗМІ. Знову ж таки, йшлося про видимість, зайняття місця у фізичному просторі міст і сіл. Можна сказати, що це вдалося, адже в неділю після 12-ї години світ облетіли кадри довжелезних протестних черг перед виборчими дільницями в Москві, Санкт-Петербурзі та в багатьох європейських й азійських столицях. У Берліні, наприклад, Юлія Навальна, вдова Олексія, стояла в черзі перед посольством Російської Федерації. Разом з нею стояв Михайло Ходорковський, і люди охоче фотографувалися з ними.
Картинка в опозиційних соціальних мережах оптимістична. Люди стоять ланцюжком, квартал за кварталом, демонструючи свою опозиційність до Путіна. Але ми пам'ятаємо, що політичне поле в Росії визначається Кремлем, і Кремль уже кілька тижнів грає на підвищення явки на цих виборах. Реклама на телебаченні та в інтернеті, знаменитості, які закликають людей голосувати, погрози начальства на адресу людей, які працюють у бюджетній сфері, костюмовані розіграші, концерти та призи на виборчих дільницях у дні голосування – усе це повинно було зігнати виборців перед телекамерами. Виходить, що Кремль і опозиція грали за одні й ті самі кадри, але опозиція не зрозуміла важливої речі. Ми давно знаємо, що не має значення, за кого ви голосуєте, важливо те, хто рахує голоси. Так само не важливо, хто і чому стоїть у кадрі, а важливо, хто підписує цей кадр, хто є тим, хто запрягає. Після акції «Полудень проти Путіна» у пропагандистських службах з'явилися ті самі кадри, що й на опозиційних каналах, але пересипані сухою інформацією про те, що, наприклад, у Берліні перед консульством вишикувалася довжелезна черга громадян, які хочуть віддати свій голос на російських виборах. Елла Панфілова, голова ЦВК заявила: «Я хочу подякувати Заходу за те, що він нас об'єднав. Ми більшою мірою зрозуміли, наскільки важливо зараз бути разом, знаєте, що більше на нас тиснуть, то більше ми стоїмо за себе». В екрані телевізора чи смартфона простого росіянина «Полудень проти Путіна» перетворився на три дні на користь Путіна в Берліні, Римі та Вільнюсі в супроводі росіян, які годинами стоять у чергах, щоб показати носа Америці та Європейській Унії.
Усе залишиться так, як було
Розглядаючи питання про те, кому краще вдається контролювати меседжі цьогорічних виборів – опозиції чи Кремлю, – дискусія про них з точки зору політичної ефективності може здатися предметною. Але це лише ілюзія. Бо минулими вихідними виборів не було. І я говорю не просто про їхню фальсифікацію, я говорю про те, що на них не було реальної конкуренції, головного претендента було вбито у в'язниці, а результати сфальшовано. Отже, на вихідних не відбулося жодної виборчої процедури, навіть у вигляді пародії чи виродження, тому що не йшлося про жодну виборчу легітимність. Натомість були проведені найсерйозніші, високоорганізовані, скрупульозні та дисциплінарні дії тоталітарної системи влади. Триденна процедура – це стрес-тест піраміди управління тоталітарної системи, який виявляє слабкі ланки, вказує на недоліки процедури, дає можливість оцінити ефективність антикризового реагування окремих її складників. Важливо, що це цілісна процедура і водночас самодіагностика, аж до найдрібніших капілярів влади на рівні виїзної виборчої комісії в Башкирії, яка поспішає по заметах з урною для голосування до відлюдника, який 50 років живе на самоті, але на цих виборах проголосував за Путіна.
За мить після опівночі за польським часом інформаційні агентства процитували слова Путіна, який підбивав підсумки триденного заходу у своєму виборчому штабі: «Я думаю, що в нашому звичайному внутрішньополітичному житті все залишиться більш-менш так, як і було». Дисциплінарна процедура відбулася без великих збоїв, система пройшла стрес-тест, побудову тоталітаризму завершено.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Putin zmierza w niebezpiecznym kierunku