Вчора в Росії розпочалися доволі цікаві та обнадійливі процеси. Засновник ПВК «Вагнер» Пригожин оголосив війну військовому керівництву Росії та задекларував наступ на Москву.
Проте ці події викликають багато запитань та поки що не дають змоги отримати остаточну відповідь на низку моментів.
Чому Пригожин оголосив війну тільки Шойгу та Герасимову, проте не Путіну? Очевидно, що такий крок Пригожина – це, з одного боку, елемент боротьби за владу та ресурси в країні, яка йде до поразки у війні. З іншого боку, це спроба Пригожина вижити у протистоянні із російськими силовиками (адже найкращий захист – це напад). Тому Пригожин поки що не кидає прямого виклику Путіну, бо це дає більше шансів на дезорієнтацію російської еліти та звичайних громадян, а, відтак, більше шансів на успішність його кампанії.
Чому похід Пригожина відбувається так легко та поки що не зустрічає серйозного опору? На це питання може бути кільки відповідей. По-перше, Росія кинула майже всі сили на боротьбу із ЗСУ, тому оголила тили. Це, до речі, яскраво показали нещодавні рейди РДК та Легіону Свободи на територію Росії. По-друге, очевидно, що Пригожин має певну популярність серед російських військових, які часто уникають прямих зіткнень з вагнерівцями. По-третє, так виглядає, що російська еліта перебуває у шоковому стані, тому не може адекватно та оперативно реагувати на новий виклик.
Наскільки успішною може бути така кампанія вагнерівців? Про це зараз говорити доволі рано. Враховуючи популярність Пригожина, чисельність та бойовий досвід вагнерівців, вони є вагомою силою, кампанія яких може за певного розвитку подій бути успішною. Особливо, якщо вона співпаде з успішним наступом ЗСУ на фронті.
Як це вплине на російсько-українську війну? Однозначно, що буремні події в Росії – це додатковий шанс для наших воїнів. Очевидно, що нестабільність в Росії негативно впливатиме на бойовий дух та боєздатність російської армії на фронті. А відхід вагнерівців з фронту точно оголить деякі його ділянки, чим нам не гріх скористатися. Зрештою, російська влада кидатиме багато зусиль та резервів на вирішення проблеми вагнерівців, що послабить її здатність протидіяти нашому контрнаступу.
На чиєму боці мають бути симпатії українців? Симпатії українців не можуть бути на боці жодної зі сторін. Бо обидва табори є нашими ворогами, які борються за своє виживання. Ми ж маємо вболівати за те, щоб протистояння тривало якомога довше. Бо це послаблюватиме Росію загалом та сприятиме нашій перемозі. Формат громадянської війни є хоч і небезпечним та важкопрогнозованим з точки зору можливих наслідків, особливо, якщо ми маємо справу з ядерною державою, проте він, на моє глибоке переконання, є найбільш оптимальним в контексті нашої перемоги.
Бо бойові втрати з обох сторін матимуть не лише негативні для Росії військові наслідки. За ними розпочнуться проблеми суспільні, політичні, економічні, міжнародні і т.д. Зрештою, це також і питання справедливості: дуже б хотілося, щоб наслідки цих буремних для Росії подій відчули на власній шкурі всі ті росіяни, які були у захваті від того, що російська армія руйнує Україну.
За найбільш оптимального розвитку подій це матиме наслідком крах російської держави та її розпад, що буде найкращою та найнадійнішою гарантією для незалежності та миру як в Україні, так, зрештою, і у всьому світі.
Звісно, що описані події тільки розпочалися. Тому в процесі їхнього розвитку ми бачитимемо нові нюанси, причини та наслідки, які в підсумку можуть змусити нас дещо по-іншому їх оцінювати. Зараз же нам варто набратися терпіння та підтримувати наших воїнів, які вибивають цю нечисть з нашої землі!