Росія чудово розуміє культуру, релігійність та ідентичність Західних Балкан і використовує це для здійснення операцій впливу в регіоні, вважає Іванна Страднер, науковий співробітник Фонду захисту демократій (The Foundation for Defense of Democracies). Експертка попереджає про зростання впливу Росії в країнах-членах НАТО і пропонує низку рішень, які можуть допомогти стабілізувати ситуацію в регіоні.
***
- Чому Росія зацікавлена у проведенні інформаційних операцій на Західних Балканах?
- Інтерес Росії до Балкан зумовлений тим, що цей регіон може стати гарячою точкою, яку можна легко дестабілізувати для досягнення своїх цілей. По-перше, Москва хоче відвернути увагу від війни в Україні. Вона має намір представити себе як посередника в регіоні, шантажуючи Захід тим, що це може призвести до посилення напруженості. Захід, щоб уникнути цього, повинен вести переговори й погоджуватися на поступки щодо України.
По-друге, Росія має довгу історію підтримки заморожених конфліктів і розморожування їх саме тоді, коли це слугує російським інтересам. На відміну від Заходу, Росія дуже добре розуміє політику ідентичності, культуру, релігійність і поляризацію на Західних Балканах. За останні два десятиліття цей регіон зник із західного порядку денного. Він не цікавив експертів і політиків, які не помічали, що там відбулася небезпечна дестабілізація і глибока поляризація.
Третьою причиною зацікавленості в дестабілізації на Балканах є НАТО. Путін хоче кинути виклик альянсу скрізь, де це можливо, і для цього йому не потрібні танки і винищувачі. Він хоче продемонструвати, що стаття 5 Північноатлантичного договору є лише паперовою гарантією безпеки. Росія випробовує НАТО на міцність діями за межею війни, а Балкани – ідеальне місце для дестабілізаційних дій. Нагадаємо, що у травні 2023 року в Північному Косові відбулися зіткнення між сербами і силами НАТО, в результаті яких десятки солдатів Альянсу отримали поранення. Якою була реакція НАТО? Жодної, окрім заяви, у якій висловлювалася глибока стурбованість.
- Які місця на Західних Балканах є найбільш напруженими?
- Є два особливо неспокійних місця. Перше – Боснія і Герцеговина (БіГ), друге – Косово. У складі БіГ є Республіка Сербська, яку очолює Мілорад Додік і яка вже тривалий час погрожує відокремленням. Хоча БіГ не є членом НАТО, там дислокуються війська європейських країн. Якщо Додік вирішить відокремитися, я не вірю, що Захід зробить щось, щоб протистояти цьому. Росії навіть не потрібно військового втручання на Балканах. Усе, що їй потрібно – це вести там розвідувальну діяльність і підтримувати воєнізовані угруповання.
Іншою гарячою точкою є Косово, де дислокуються солдати НАТО. У вересні минулого року відбулася перестрілка між косовськими силами і сербами в селі Баньска. Кілька людей було вбито під час цієї сутички, подібні провокації можна очікувати і в майбутньому. Сили НАТО мають потенціал, щоб зупинити їх. Питання полягає в тому, чи отримають вони належний мандат для протидії подібним інцидентам у майбутньому. Путін знає це, він дуже добре знає Балкани, він знає, де є слабкі місця регіону, і намагається їх використати. Окрім БіГ і Косова, на Балканах є й інші гарячі точки.
- Де ще існує ризик іноземного втручання?
- У нас все ще є члени НАТО, які особливо вразливі до російського втручання: Чорногорія і Північна Македонія. Сербський уряд використовує гібридні дії для розширення того, що вони називають «сербським світом». Тобто він прагне об'єднати всіх сербів, які житимуть у єдиному культурному просторі, що викликає очевидні конотації з «русскім міром». Сербія намагається різними кулуарними методами впливати на політиків у Чорногорії, щоб підпорядкувати їх владі в Белграді. Чорногорія є членом НАТО, у якому просуваються проросійські наративи і точаться суперечки щодо подальшої інтеграції з ЄУ. Північна Македонія – ще одна країна-член НАТО, де на нещодавніх виборах до влади прийшов проросійський уряд, і я боюся, що сербська влада там також намагатиметься вплинути на нього, щоб він проводив політику, яка відповідає інтересам Белграда.
- Які інструменти використовує Росія для розширення свого впливу на Балканах?
З точки зору інструментів, немає великої різниці з іншими регіонами, такими як Грузія чи Молдова, оскільки це частина реалізації того ж сценарію. Росія використовує фейкові акаунти в соціальних мережах для проведення операцій впливу. У регіоні транслюються пропагандистські ЗМІ RT і Sputnik, які використовуються для проведення подібних операцій. Хоча вони мають невелику кількість взаємодій у соціальних мережах, це не має значення, оскільки сюжети, які вони створюють, перекладаються регіональними мовами і поширюються через блоги та інші соціальні мережі.
Третім стовпом російських операцій впливу є Telegram, який відіграє дуже важливу роль. Кількість каналів у Telegram постійно зростає. Популярний російський канал «Рыбарь», який публікує інформацію, пов'язану з війною, бере участь в операціях у регіоні. Нещодавно в Республіці Сербській в Боснії і Герцеговині його автори ініціювали навчання і провели там десять різних проєктів.
- Як російський вплив пов'язаний з релігією в регіоні?
- Операції впливу проводяться не тільки в інформаційному просторі, але й через Церкву. Сербська Православна Церква, як і Російська Церква, вже давно є інструментом для операцій впливу й розвідувальної діяльності. Сербія використовує Православну Церкву для поляризації Чорногорії, що нагадує дії Кремля щодо України з 2014 року.
Щоразу, коли відбуваються протести ультраправих націоналістів, вони використовують Церкву для нібито захисту регіону від західних занепадницьких цінностей, наголошуючи на необхідності духовного, морального й сімейного захисту. Це типові операції впливу, які використовує і Москва. Росія також використовує молодь Західних Балкан у своїх операціях, переконуючи її, що Москва є їхнім другом. Достатньо піти і перевірити так званий «Русский дом», де організовуються концерти, пісні, що пропагують націоналізм серед молоді. Росія чудово розуміє й поєднує ці окремі елементи в єдине ціле у своїх операціях впливу. Звичайно, це було б неможливо без допомоги Белграда, оскільки мета сербського президента – залишитися при владі якомога довше. Александар Вучич грає в гру балансування між Росією, Китаєм і Заходом.
- Які ще інструменти операцій впливу використовує Росія?
- Сербські ЗМІ переповнені російською дезінформацією. Перед повномасштабним російським вторгненням в Україну у 2022 році вони стверджували, що Україна напала на Росію. Через кілька тижнів вони повідомили про американські лабораторії біологічної зброї в Україні.
Вони висунули всі можливі теорії змови, які тільки можна собі уявити, включно з тим, що Захід хоче відкрити другий фронт на Західних Балканах. Хоча ці кампанії впливу можуть викликати посмішку, вони, на жаль, сильно відлунюють у регіоні, який стає дедалі більш націоналістичним. Відбувається також відхід від демократії.
Російські операції впливу дуже широкі і не обмежуються соціальними мережами. Вони використовують культуру, музику, історію й літературні наративи. Росіяни дійсно розуміються на культурі й історії і використовують їх як зброю. Відомо, що наративи про нацистську Україну переносяться і в Сербію. Практично завжди повторюється наратив про Захід як підлого колоніального актора з імперіалістичними нахилами та необхідність створення противаги йому у вигляді багатополярного світу. Постійно згадуються бомбардування Сербії з боку Заходу.
У двадцять п'яту річницю інтервенції НАТО в Косово були проведені масштабні кампанії впливу, спрямовані на Глобальний Південь. Зовсім недавно Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про геноцид у Сребрениці, і практично відразу Росія почала поширювати наратив про те, що ця резолюція призведе до нової війни в регіоні. Росія використовує практично кожну подію, щоб поляризувати регіон через релігійні, етнічні, соціальні й економічні відмінності. Це було б неможливо без їхніх посередників, таких як Республіка Сербська або уряд у Белграді.
- Як ви оцінюєте ймовірність виникнення нового конфлікту на Західних Балканах і де він може виникнути?
- Наразі я не вірю, що на Балканах спалахне війна, подібна до тієї, що зараз відбувається в Україні. Однак я вірю, що ми побачимо більшу ескалацію, подібну до тієї, яку ми бачили у 2023 році, коли Сербія розмістила свої війська на кордоні, або коли відбулися напади на миротворців НАТО в Косові.
НАТО виконує гідну роботу в Косові, зокрема збільшує кількість миротворців для пом'якшення кризи, якщо вона виникне. Проте важлива не лише кількість солдатів і поліцейських, а й мандат, який визначає їхні дії.
Однак у Боснії і Герцеговині існує особливий ризик, враховуючи, що один з радикалів погрожує відокремленням і хоче об'єднати Республіку Сербську зі Сербією. Нещодавня доповідь американської розвідки підтверджує це. Можна очікувати зростання етнічної напруженості в обох місцях. Уряд Великої Британії також попередив про дії Росії в цих країнах. І ці заяви не варто сприймати легковажно.
Росії дійсно не потрібно вдаватися до танків і літаків. Багато хто на Заході вважатиме це ірраціональним і невигідним і запитає: навіщо Сербії чи Республіці Сербській вдаватися до таких дій? Вони дійсно не розуміють, як мислять Белград і Москва. Захід рідко розуміє ідеологію, яка стоїть за цим. Сербський президент чекає слушного геополітичного моменту, із захопленням дивлячись на Азербайджан, який вирішив проблему Нагірного Карабаху. Так само думає і лідер Республіки Сербської, стверджуючи, що Республіка Сербська повинна бути частиною Сербії.
- Після низки воєн на Балканах у 1990-х роках ми сподівалися, що регіон нарешті досягнув стабільності.
- Згадаймо кінець 1980-х – початок 1990-х років і кінець холодної війни. Світ перебував на продемократичному шляху, відбувалося просування демократії, а дехто – як Фукуяма – оголошував про кінець історії. Усе було б фантастично, ми жили в однополярному світі. Але навіть тоді, у розпал західного домінування, не вдалося запобігти жорстоким війнам на Балканах. Той, хто вважає, що економічні зв'язки можуть запобігти конфлікту в регіоні, глибоко помиляється.
На жаль, ми спостерігаємо зростання корупції та клептократії в регіоні, і це частково пов'язано з тим, що лідери виросли в умовах комуністичної системи і мають певний комплекс неповноцінності. Крім того, вони люблять гроші, але вони також люблять ідеологію. Варто лише почитати заяви нинішнього сербського президента, і це пояснює багато питань політики, яку він проводить. Багато людей на Заході цього не розуміють. Той, хто вважає, що проблема на Балканах була вирішена в 1990-х роках, серйозно помиляється.
Захід не є слабким і може запобігти конфліктам у регіоні, але проблема полягає в тому, що він зосереджується на інших питаннях. Проблемою може стати і виборчий цикл цього року – у Європейській Унії, Великій Британії чи США, а також загострення конфлікту на Близькому Сході і російська війна в Україні. Балкани з 1990-х років були і досі залишаються на узбіччі.
Нагадаю, що навіть у 1990-х роках, коли ми мали однополярний світ, Заходу знадобилося понад п'ять років, щоб втрутитися й запобігти подальшій ескалації на Балканах. Сьогодні маємо там Китай і Росію, які нині набагато потужніші, ніж тоді, і мають свої стратегічні інтереси. Нещодавно відбулася зустріч між представниками Сербії й Китаю, де були підписані важливі стратегічні документи, згідно з якими Пекін постачатиме Белграду зброю, зокрема й сучасні безпілотники. Коли я чую, що країни регіону не мають засобів для розпалювання чергового конфлікту, мене охоплює сміх. Балкани переповнені зброєю.
- Чи не є західні держави співвинними у цій ситуації, адже вони повністю забули про регіон?
- У 2023 році все більше людей почали звертати увагу на ситуацію на Західних Балканах, але дії, які чинять США, Німеччина і Франція, витримані в дусі апеляції (умиротворення), даючи сербському президенту практично все, що він хоче, щоб він не загострював ситуацію. Однак, на мою думку, це помилка, і сербський президент то загострюватиме кризу, то деескалуватиме її, презентуючи себе як стабілізаційний фактор у регіоні. Очевидно, що він наслідує приклад Путіна, який провадив схожу гру. На жаль, Захід на це купується. Деякі західні політики думають, що миролюбна політика щодо авторитарних фігур збереже мир. Вони забувають, що це не завадило Путіну розпочати повномасштабну війну в Україні.
На мою думку, ми бачимо на обрії потенційну ескалацію ситуації на Балканах, але деякі політики у Вашингтоні не хочуть про це чути. Ми повинні запитати себе: як така маленька країна, як Сербія, могла призвести до ситуації, в якій минулого року миротворці НАТО були поранені, але не зазнала жодних наслідків? Це дуже складні питання, на які багато хто на Заході не хоче відповідати, але я боюся, що незабаром у них не залишиться іншого вибору.
Політика доброзичливості й умиротворення щодо авторитарних систем сприймається як слабкість і заохочує подальшу агресію. Єдине, що розуміють такі політичні системи – це мова сили. Я боюся, що багато хто на Заході не хоче грати в цю гру. Подивіться на те, що відбувається в Грузії чи Молдові. Для Росії це ідеологічне протистояння. Якщо Грузія стане авторитарною країною, де домінуватимуть російські сили, то Західні Балкани будуть наступними на черзі. Процеси, які можуть до цього призвести, вже видніються на горизонті. Багато молодих людей покинуло регіон, і це частково пов'язано з посиленням репресій, цькуванням у засобах масової інформації. Це підтверджують останні звіти, які стосуються дотримання прав людини.
- Ви згадали Чорногорію й Північну Македонію як наступні потенційні зони ризику. Які ризики ви бачите там, особливо враховуючи, що йдеться про країни НАТО?
- У Північній Македонії на нещодавніх виборах перемогли партії, які сформували антиєвропейський і проросійський уряд. У Чорногорії ситуація набагато складніша. Просербські групи, які працюють на користь Росії в країні, існують уже давно, й іноді дуже важко зрозуміти, що там насправді відбувається. Загроза концепції створення сербського світу – це питання, до якого треба ставитися з належною увагою, що наразі є не зовсім так.
Сербський уряд за підтримки Росії хоче, щоб на виборах в обох країнах перемогли кандидати, які підтримують Москву і Белград. Останні опитування показують, що підтримка НАТО в Чорногорії впала після вступу до Альянсу. Це приклад, який показує, що операції впливу формують антизахідні й антинатовські наративи, а також і те, що вони дають свій результат.
Я особливо стурбований ескалацією в Косові, яка може перекинутися на інші держави і кинути виклик НАТО, перевіривши, чи не є Альянс лише паперовим тигром. Нещодавно кандидат у президенти США Дональд Трамп не дав чіткої відповіді, чи допоможе Вашингтон Чорногорії, якщо на неї нападуть.
Росія це знає, а завдання Сербії – дестабілізувати регіон і працювати проти демократії. Думати, що сербський уряд хоче приєднатися до ЄУ – наївно, у Белграда немає таких планів. Їм просто потрібні європейські гроші, щоб залишатися при владі.
Сербський президент не хоче Європейської Унії зі системою, заснованою на законі і правах людини. Белград не тільки не приєднається до ЄУ, але й торпедуватиме зусилля інших країн регіону, щоб вони не створювали позитивного прикладу, який може призвести до протестів і повалення його правління в Сербії. Президент Сербії Александар Вучич, як і Путін, не хоче демократії у своєму сусідстві, тому просування демократії в регіоні є не лише ідеалістичною концепцією, але й важливим інтересом безпеки для країн ЄС і США. Якщо політики не прокинуться і не почнуть діяти, ми зазнаємо поразки.
- Яких заходів мають вжити Європейська Унія і НАТО для протидії російському впливу на Балканах?
- Ситуація складна, але в нас ще є час діяти. Є кілька речей, які ми можемо зробити. НАТО має відрядити в регіон свої групи з протидії гібридній агресії, щоб допомогти в боротьбі з операціями впливу. Ми також повинні інвестувати в медіаграмотність і підтримувати створення медіашкіл для навчання журналістів, а також надавати адекватні платформи і фінансування альтернативним засобам масової інформації. Третя річ – навчити людей, як переходити в наступ. Уряди США та їхніх союзників не бажають проводити наступальні операції впливу, і люди в регіоні не готові до цього. А от російський і сербський уряди, на жаль, роблять це досить ефективно. Тому нам потрібно навчити людей протидіяти наративам в інформаційному просторі за допомогою наступальних операцій впливу.
Окрім того, нам потрібно подумати про те, як ми можемо використовувати культуру й наративи для рекламування значної допомоги, яку Захід надає регіону. Люди повинні про це знати. Інше питання – говорити правду про Росію і доносити до ультраправих сил, що Росія ніколи не була їхнім другом і що вона зрадила їх у 1990-х роках. Також непоганою ідеєю є висвітлювати віроломну поведінку Москви щодо Вірменії. Окрім того, ми повинні розглянути питання про подальшу фінансову підтримку сербського уряду з боку ЄУ. Брюссель робив це, щоб заспокоїти Белград. На його думку, це мало б вирішити проблеми регіону, але краще було б інвестувати в проєкти в інших країнах.
Ми також повинні зміцнювати наші сили в Боснії і Герцеговині, проводити військові навчання, щоб послати надійний сигнал, що якщо щось станеться в регіоні, Захід відреагує. Захід не повинен боятися Китаю і Росії, а показати їм, що це вони – паперові тигри.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Rosja destabilizuje Bałkany