Основним завданням Агенції психологічного захисту (Myndigheten för psykologiskt försvar – MPF) є розбудова системи психологічної оборони Швеції. «Щоб забезпечити стійкість населення, то організації, громадянське суспільство і приватний сектор повинні бути стійкими до іноземних операцій впливу», – стверджує керівник операційного відділу MPF Мікаель Тофвессон. В інтерв’ю для видання Nowa Europa Wschodnia він також розповів про роль організації у шведському апараті безпеки, способи протидії операціям впливу і внесок у захист НАТО від дезінформації.
- Що таке Агенція психологічного захисту?
- Агенція психологічного захисту – це державна установа при Міністерстві оборони, куди також входить міністр цивільної оборони. У ній працює близько 60 осіб, і вона поділяється на три департаменти: адміністративний, операційний і розбудови потенціалу. MPF створено в січні 2022 року, але Швеція загалом має 70-річну історію психологічного захисту або можливостей ведення психологічної війни. Швеція мала таку інституцію за часів холодної війни, але коли конфлікт закінчився в 1990-х роках, вона була розформована. Після вторгнення Росії до Криму 2014 року ми розпочали процес її відновлення.
Першочерговим завданням Агенції є розбудова психологічного захисту Швеції. Щоб забезпечити стійкість суспільства, ми повинні переконатися, що організації, громадянське суспільство і приватний сектор також є стійкими до іноземних впливів. Інша частина нашої роботи полягає у виявленні та протидії операціям ворожого впливу, спрямованим проти нас. Ми працюємо у двох основних напрямках: розбудова стійкості і протидія загрозам. Ми також готуємо нашу країну до психологічної війни. Якщо Швеція перебуває у стані війни або існує реальна загроза війни, ми маємо мандат на те, щоб підтримувати уряд нашими інструментами, аби протистояти можливостям агресора. Якщо це виправдано, ми також можемо вдатися до наступальних дій.
Варто наголосити, що Агенція протидіє лише іноземній дезінформації, і це обумовлено шведською правовою системою й демократичним характером держави. Агенція, як організація при уряді, не може бути використана проти нашого населення.
Ті, хто поширює дезінформацію в наших суспільствах, розглядаються як вразливі особи, але не як загроза. Такі особи потребують допомоги й підтримки, щоб підвищити їхню стійкість до загроз, які створюють іноземні суб'єкти, що поширюють дезінформацію, такі як Росія.
Агенція може викривати їхні дезінформаційні наративи й використовувати будь-які інструменти для запобігання й реагування на них. Тому ми маємо таку перспективу: внутрішня дезінформація – це слабкість, зовнішня дезінформація – це загроза.
- Яких заходів вживає Агенція для протидії ворожим операціям іноземного впливу?
- Для цього Агенція використовує драбину ескалаційної протидії дезінформації. Я поясню, як вона працює, на прикладі, в якому я також описую найгірший сценарій. Коли Агенція помічає, що хтось поширює дезінформацію, яка може завдати шкоди безпеці й функціонуванню нашого суспільства або основним цінностям, перше, що ми робимо, – залишаємося пасивними. Ми просто дивимося на дезінформацію, аналізуємо, як вона поширюється, відстежуємо її і контролюємо. Більшість дезінформації, навіть російська дезінформація, видає себе сама. Якщо ми зосередимося на кожній дещиці дезінформації, то замість того, щоб боротися з нею, ми її посилюємо.
Наступний крок – з'ясувати, хто є одержувачами дезінформації і кого вона може обдурити. А потім нам треба переконатися, що вони отримують перевірену інформацію, основану на фактах. Ми не говоримо безпосередньо про дезінформацію. Ми переконуємося, що вони добре поінформовані і можуть відповісти на неправдиві повідомлення фактами, тим самим посилюючи стійкість суспільства. В іншому випадку, якщо ми висвітлюємо дезінформацію, вона стає цікавою для аудиторії і набуває більшого розголосу. Перше правило протидії дезінформації й обману – уникати говорити про це публічно.
Якщо ці заходи не є успішними, це означає, що захисні механізми й інструменти для посилення опору не спрацьовують і потрібно застосовувати контрзаходи. Тоді ми можемо сказати, що контент, про який ідеться, є дезінформацією і йому не можна вірити. Водночас ми вказуємо, де можна знайти перевірену інформацію. Якщо це не спрацьовує, ми визначаємо канали, які поширюють дезінформацію, і повідомляємо їм про те, що вони її поширюють. Якщо і це виявляється неефективним, ми безпосередньо конфронтуємо зі суб'єктами, які поширюють дезінформацію.
Оскільки ми є організацією, підпорядкованою Міністерству, наші ресурси пропорційні атакам й агресивній поведінці нашого супротивника. Під час війни ми можемо здійснювати кінетичні атаки на інфраструктуру, які використовуються суб'єктами загрози, у співпраці зі збройними силами. Всі варіанти на столі, просто подивіться на Україну, і ми знаємо, що ми готові зробити все, щоб відповісти. Це, звичайно, варіанти, про які ми не будемо говорити детально, тому що саме росіяни повинні дізнатися, що ми підготували для них, якщо вони нападуть на нас.
Мушу додати, що саме уряд має вирішувати, чи викривати дезінформаційну діяльність супротивника і чи діяти проти нього. На нашу думку, гарною новиною є те, що більшість країн використовує посередників для поширення дезінформації. Вони не визнають, що працюють на певну державу, тому проти них легко вжити заходів.
- Що робити, якщо іноземний актор, який проводить операції ворожого впливу, використовує посередників у Швеції?
- Насамперед, для того щоб втрутитися, нам потрібні докази того, що ми маємо справу з діяльністю, інспірованою з-за кордону. Якщо неправдиве повідомлення поширюється в інформаційному просторі шведськими суб'єктами, але ми робимо висновок, що воно походить з-за кордону, тоді ми інформуємо наше населення про те, що воно походить з-за кордону. Тобто ми говоримо, що росіяни працюють над цим питанням, і застерігаємо людей не бути пішаками в їхній грі. Подальші дії завжди залежать від організацій, які борються з дезінформацією всередині країни. Агенція лише інформує про те, що дезінформаційна діяльність всередині країни є інспірованою і надходить з-за кордону.
Якщо ми стикаємося з такою ситуацією, то збираються всі відповідні інституції. Ми обговорюємо, як будемо вирішувати проблему, координуємо комунікацію, щоб бути впевненими, що люди отримують достовірну інформацію. Після такої зустрічі кожна організація знає, як діяти, і починає відповідні процедури. Іноді Агенція рекомендує уряду долучитися до комунікації, особливо якщо йдеться про проблему національного масштабу. У випадку зі сайтом «Ісламські справи» [сайт поширював дезінформацію в арабомовній спільноті, звинувачуючи шведський уряд у викраденні мусульманських дітей і зловживанні ними в сексуальних цілях, деісламізації або передачі їх у сім'ї ЛГБТК+] Агенція рекомендувала уряду Швеції провести операцію з комунікації з громадськістю. Ми провели пресконференцію з прем'єр-міністром, щоб обговорити це питання, а потім розіслали повідомлення в усі ЗМІ.
Причина, чому дезінформація працює, полягає в тому, що ви вразливі, бо не усвідомлюєте, в чому полягає загроза. По-друге, ви вразливі до фейкового повідомлення, коли не знаєте своїх слабких місць і не знаєте, які теми чи питання, що порушуються, є дезінформацією. По-третє, ви не знаєте, що робити, коли бачите дезінформацію. У вас немає інструментарію для боротьби з нею. По-четверте, жертви дезінформації не допомагають собі самі і не координують заходів з протидії їй. Щоб запобігти дезінформації, ми підвищуємо обізнаність про ризики та виявляємо вразливі місця. Ми також пропонуємо, як поводитися з дезінформаційними матеріалами. Наприклад, пропонуємо не поширювати певний тип контенту або усвідомлювати, що це може бути неправдива інформація.
- Коли створювалася Агенція, чи були суперечки і звинувачення в тому, що ви створюєте міністерство правди чи цензурне відомство?
- Таких голосів було небагато, але, звичайно, були групи, які поширювали такий наратив. Однак мушу визнати, що коли я працював з іншим агенціями у 2014 році, це було більш суперечливо. Але через повномасштабне вторгнення Росії в Україну люди у Швеції налаштовані рішуче і дуже вмотивовані протистояти цій загрозі. Не лише вторгнення в Україну, але й напади ісламістів та спалення Корану спричинилися до зміни сприйняття. У Швеції є розуміння, що ми тут, щоб захистити шведів, але завжди є люди, які мають сумніви або відкрито висловлюють опозицію до будь-яких дій уряду, тому, звичайно, такі голоси з'являлися. Чесно кажучи, я очікував, що їх буде більше.
- Агенція психологічного захисту – рідкісний випадок, коли державні інституції активно протидіють операціям шкідливого впливу та дезінформації, але міжнародна співпраця в цій боротьбі має вирішальне значення. Як Агенція співпрацює з інституціями з інших країн?
- Я можу дати лише загальне уявлення, оскільки як організація, підпорядкована міністерству, ми не можемо ділитися деталями двосторонніх контактів. По-перше, у нас є співробітники в Європейській службі зовнішніх справ, де працюють робоча група East StratCom і група зі Західних Балкан. Ми також маємо одного експерта в Центрі передового досвіду НАТО зі стратегічних комунікацій у Ризі, а в Естонії у нас є радник з психологічного захисту в посольстві Швеції для посилення співпраці з Естонією та іншими країнами Балтії. Після вступу до НАТО ми відіграємо більш активну роль у сфері психологічного захисту, а Альянс отримує досвідчену агенцію.
Крім того, Агенція також підтримує тісні двосторонні контакти з кількома країнами, оскільки боротьба з дезінформацією – це співпраця й координація, а інформаційне середовище є глобальним. Наприклад, якщо Росія хоче напасти на Швецію, одним зі способів досягти цього буде погроза Фінляндії. Кремль може ефективно погрожувати іншим країнам. Він також намагається створити розбіжності між ЄУ і НАТО та між країнами-членами, тому регулярно поширює дезінформацію про інші країни. Агенція має дуже тісні контакти зі своїми колегами в інших країнах і тому знає, чи поширюється дезінформація в інших країнах.
- Якою є співпраця Агенції зі ЗМІ, неурядовими організаціями, фактчекінгом та організаціями, що займаються боротьбою з дезінформацією?
- Вони є надзвичайно важливими для нас. Одним із наших пріоритетів є підтримка шведських ЗМІ. Це відбувається так: якщо ЗМІ потребують нашої допомоги, вони можуть звернутися до нас у будь-який час. Ми також організовуємо тренінги для журналістів про те, як виявляти і протидіяти зловмисним операціям іноземного впливу. Тренінги проводять експерти з Fojo Media Institute при Університеті Ліннея, ми їх фінансуємо. Для участі потрібно лише журналістське посвідчення. Двічі на рік ми також запрошуємо представників шведських ЗМІ і ділимося з ними доповідями про ситуацію в новинному середовищі. Ми також дослухаємося до їхніх думок. Важливим моментом є те, що процес є одностороннім, Агенція не може просити журналістів про щось, оскільки це може викликати суперечки. Ми також розробили посібник для журналістів, і наша стратегія наголошує на контакті з журналістами. Ми всі повинні розуміти роль ЗМІ в запобіганні дезінформації та кампаніях впливу з боку іноземних держав.
У демократичних системах керівництво є мішенню для зловмисників, оскільки воно відповідає за процес ухвалення рішень, який зловмисники хочуть контролювати. Тож якщо відповідальні ухвалюють неправильне рішення, противник може отримати з цього вигоду. Якщо лідери припускаються помилок й ухвалюють погані рішення, вони втрачають роботу або ними цікавляться журналісти, які розголошують про їхню недбалість і сприяють їхній відставці. Справа в тому, що для того, щоб мати можливість впливати на керівництво держави, потрібно також впливати на населення, тому довгострокова дезінформація поширюється на обох рівнях – як у традиційних, так і в соціальних медіа, тобто в інфосфері, де зустрічаються політики, лідери громадської думки і сама громадськість. Саме тому росіяни дуже активні в усіх медіа – так вони можуть формувати колективне усвідомлення ситуації і повільно змінювати цінності, норми, щоб підготувати ґрунт для атаки. Саме тому наші аналітики в Агенції працюють зі соціальними мережами, а також традиційними ЗМІ, щоб переконатися, що ми розуміємо це середовище.
- Як Агенція може підтримати НАТО?
- Це питання, яке ми зараз обговорюємо і ведемо діалог з кількома інституціями. Ми вже налагодили співпрацю зі StratCom (Центром стратегічних комунікацій, – ред.) НАТО. Ми підтримуємо зусилля НАТО з 2015 року, і я вважаю, що ми збагатимо Альянс нашим досвідом щодо інфраструктури операцій впливу, які проводяться Росією та іншими державами. Ми можемо більше співпрацювати у цих сферах, а також в інтеграції контрзаходів.
І останнє, але не менш важливе: ми активно співпрацюємо з Україною. Звичайно, багато інших країн роблять це, але ми робимо це з точки зору психологічного захисту, тому в нас є можливість тестувати наші ідеї і рішення, допомагаючи українцям. Я думаю, що це те, що ми хочемо принести в НАТО.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Rosja próbuje podzielić NATO