Напад у підмосковному діловому і концертному комплексі Crocus City Hall за кількістю жертв є найбільшим у Росії терористичним актом з часів нападу на театр на Дубровці у 2002 році. Стрілянина сталася у п'ятницю ввечері, 22 березня, і з того часу досі знаходять нові тіла. Загалом кількість жертв уже перевищила 100 осіб, а ще понад 100 отримали поранення. Слідчий комітет Росії ще тієї ж ночі порушив справу за статтею 205 Кримінального кодексу «тероризм». Наступного дня голова ФСБ Алєксандр Бортніков доповів Владіміру Путіну, що спецслужби затримали 11 осіб, підозрюваних у причетності до нападу, зокрема чотирьох безпосередніх нападників.
Незабаром після стрілянини в Crocus City Hall відповідальність за напад взяла на себе заборонена в Росії терористична організація «Ісламська держава». Заяву опублікувало у своїх соціальних мережах агентство Amaq, близьке до ІДІЛ. Її достовірність підтвердила американська газета The New York Times. Однак росіяни вважають ці повідомлення неправдивими, про що прямо заявила пропагандистка і керівниця телеканалу RT Маргаріта Сімоньян. Висловлювалися припущення, що в комюніке ІДІЛ був використаний шаблон, який не використовувався угрупованням протягом багатьох років. Загалом, меседж Кремля полягає в тому, що ІДІЛ уже давно не веде активних бойових дій проти Росії, а заяви американців – це лише спосіб приховати українську операцію під чужим прапором.
Цю версію мають підкріпити докази, нібито зібрані ФСБ. У суботу,23 березня, служба повідомила, що в Брянській області поблизу кордону з Україною затримали чотирьох бойовиків за підозрою в причетності до нападу під Москвою. За даними Слідчого комітету, вони планували перетнути кордон з Україною, де мали свої зв'язки. Хиба, однак, полягає в тому, що білоруські партнери встигли повідомити, що ймовірні терористи їхали в дещо іншому напрямку, і саме білоруське КДБ не дозволило їм в'їхати до Білорусі.
Винні, як відомо, нагорі
Кремль і російська пропаганда ігнорують будь-які неточності. Адже, з одного боку, ФСБ стверджує, що напад був ретельно підготовлений, зброя була заздалегідь доставлена до схованки, а нападники повинні були мати стрілецьку підготовку і, можливо, бойовий досвід у складі невеликого формування. Під час акції вони рухалися професійно, не перекривали секторів обстрілу і стріляли коротко, про що ми дізнаємося з газети «Известия». Крім того, кілери оперативно вибралися з місця вбивства до того, як на штурм пішла Росгвардія.
Маргаріта Сімоньян, з іншого боку, опублікувала записи допиту двох затриманих. Один з них зізнався, що йому пообіцяли близько пів мільйона рублів за напад. Він додав, що підготувався до нього, слухаючи промови проповідника в Telegram. Заляканий і тремтячий, як осика, чоловік нічим не нагадував упевнених у собі бойовиків з Crocus City Hall. Другого чоловіка, який, за припущенням Сімоньян, мав бути лідером, вивели з лісу в Брянській області із закривавленим обличчям. Чоловік не розмовляв російською мовою, тож довелося його допитувати через перекладача з таджицької. Затримання нібито здійснили члени чеченського підрозділу «Ахмат», тікток-армії Рамзана Кадирова, відомого своїми містифікаціями й постановочними відео про вигадані фронтові завоювання в Україні.
Український слід від самого початку був створений пропагандистськими ЗМІ, коментаторами і політиками. Дмітрій Мєдвєдєв, чинний заступник голови Ради безпеки Росії, а в минулому надія Заходу на ліберальний поворот Росії, відреагував дуже швидко. «Терористи розуміють тільки терор у відповідь. Жодні суди і розслідування не допоможуть, якщо на насильство не відповідати силою, а на смерть – розстрілами терористів і репресіями проти їхніх родин», – написав він у п'ятницю у своїх соціальних мережах. Віктор Бондарєв з Комітету Ради Федерації з питань оборони і безпеки, зі свого боку, висловив упевненість, що «те, що сталося в Crocus City Hall, було терористичним актом і диверсією з боку України». А телеканал, що належить холдингу «Газпром-медіа», показав сфальшоване відео, в якому тодішній секретар Ради національної безпеки України Олексій Данілов нібито підтвердив, що за атакою стоїть українська сторона. Пізніше незалежний портал Meduza встановив, що приписані Данілову слова: «Весело сьогодні в Москві, я вважаю, дуже весело. Хочеться вірити, що ми такі веселощі їм влаштовуватимемо частіше», були сказані не ним, а керівником військової розвідки Кирилом Будановим. І не в день теракту, а в інтерв'ю тижнем раніше.
Однак чим більше українська сторона заперечує це, тим більше – в очах путінського режиму – вона підтверджує свою провину. Мовляв, Україна занадто поспішила заперечити свою причетність до підмосковного теракту. Радник глави Офісу президента Зеленського Михайло Подоляк твердо заявив, що Україна перебуває у стані війни з Росією, але – на відміну від Кремля – не вдається до терористичних методів. Заяви українського Міністерства закордонних справ й української розвідки ГУР у Росії розцінили як ідеальний прояв синдрому «бий по столу, і ножиці відскочать». Крім того, росіяни вірять в українсько-англосакську змову. Тому попередження амбасади США в Росії від 8 березня про можливі атаки в Москві з боку пов'язаних з ІДІЛ екстремістів було проігноровано Кремлем. А 19 березня Путін демонстративно відмахнувся від них, назвавши їх американською «провокацією» і «шантажем». Тепер, коли жертвами нападу стали понад сотня російських громадян, він не визнає своєї недбалості. Саме тому вже вночі після нападу Перший канал російського телебачення припустив, що офіційні особи США могли знати деталі запланованої атаки, але не поділилися ними з росіянами.
Винних призначено
У суботу вдень, після довгих годин мовчання, Путін нарешті взяв слово. У п'ятихвилинній промові він визнав, що четверо затриманих і підозрюваних учасників підмосковного теракту втікали в бік України, де для них був підготовлений прикордонний перехід. Він оголосив, що служби відпрацюють усю схему операції, зокрема з боку забезпечення. Будуть встановлені особи, які сприяли втечі нападників і доставили зброю до заздалегідь підготовлених схованок. «Вже очевидно, що ми зіткнулися не просто зі спланованим терактом, а з підготовленим масовим вбивством мирних і беззахисних людей [...] Злочинці холоднокровно і цілеспрямовано йшли саме вбивати, розстрілювати в упор наших громадян, наших дітей, як колись нацисти, які чинили розправи на окупованих територіях. Вони задумали влаштувати показову страту, криваву акцію залякування», – сказав Путін. Після цих слів не залишається сумнівів, яким буде результат розслідування ФСБ.
Адже в Росії діє правило, що винних там не знаходять, а призначають. Саме так, як це відбувалося не в одному політичному вбивстві або теракті. У 2015 році Борис Нємцов, тодішній лідер російської опозиції, був застрелений майже під стінами Кремля. Спецслужби не могли зізнатися у вбивстві особистого ворога Путіна, тому провину поклали на чеченців. Більш важливою аналогією, однак, видається 1999 рік. Тоді Путін, як ще молодий і маловідомий прем'єр-міністр, потребував суспільної легітимності. Щоб завоювати серця росіян, він вирішив спровокувати другу чеченську війну. Для цього йому потрібен був привід, але проблема полягала в тому, що чеченці на той час такого приводу просто не надавали. Тож за справу взялася Федеральна служба безпеки, яка підірвала житлові будинки у трьох російських містах, зокрема в Москві. У терактах звинуватили чеченських бойовиків.
На цю схему звертають увагу російські опозиціонери й українські спецслужби. «Це свідома провокація путінських спецслужб [...] Кремлівський тиран починав свою кар'єру з таких злочинів проти власних громадян, і такими [засобами] він хоче її продовжити», – йдеться в заяві Андрія Юсова, речника ГУР. Михайло Подоляк недвозначно дав зрозуміти це ще під час роботи російських спецслужб на місці події: «Немає жодних сумнівів, що події в Підмосков'ї сприятимуть сплеску військової пропаганди, прискореній мілітаризації, широкій мобілізації і, зрештою, ескалації війни. І [вони] також покликані виправдати атаки на цивільні об'єкти в Україні». Форум «Вільна Росія» оприлюднив заяву, в якій підкреслив, що кремлівська влада, можливо, просто намагається виправдати більшу мобілізацію, якої так перелякалися росіяни у вересні 2022 року. «Це єдина спецоперація режиму з мобілізації російського суспільства на війну з Україною», – підсумували експерти Форуму. Адже не випадково вперше з моменту повномасштабного вторгнення в Україну глава пресслужби президента РФ Дмітрій Пєсков у день теракту прямо назвав спецоперацію війною.
Трагедія для використання
Ключове питання сьогодні полягає не в тому, хто організував і здійснив переворот, оскільки Кремль, схоже, заздалегідь має відповіді на нього. Питання в тому, як і з якою метою путінський режим скористається цією безпековою кризою. Жертв, найімовірніше, буде декілька. Серед них – критики Кремля, російська громадськість, а також Україна чи будь-яка інша країна, де Росія має намір здійснити чергову ескалацію. Безпрецедентний результат президентських виборів дає Путіну зелене світло для неототалітарного повороту політичної системи. Теракт, за яким нібито стоять вороги держави – Україна, бійці російських корпусів, що воюють на боці Києва, а також російська опозиція, яка здебільшого перебуває у вигнанні, – швидше за все, стане зручним приводом для закручування гайок політичних репресій. І якщо українці мають рацію і Путін готується до подальшої ескалації, не обійдеться без чергової мобілізації. Однак ця мобілізація викликає спротив у російському суспільстві. За умов крайньої необхідності Путін може зважитися на такий крок, навіть запровадивши воєнний стан на території всієї країни або в окремих регіонах. До речі, теракт не тільки створює об'єднавчий ефект навколо прапора, але й чудово маскує зростаючу ціну агресивної політики російського уряду. Кремлю стає дедалі важче приховувати свою економічну деградацію, колосальне збільшення витрат на озброєння за рахунок соціальної складової, зведення Росії до ролі молодшого партнера Китаю, клієнта Індії і навіть Ірану.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Rosja nie ogląda się na fakty