Розбив серце Кобилянській, висміював псевдопатріотів та був ув’язнений за «українізацію»

Цікаві факти з біографії Осипа Маковея

18:20, 12 лютого 2026

Осипа Маковея кохала Ольга Кобилянська та навіть першою запропонувала чоловіку одружитись, але отримала відмову. Письменник, редактор, літератор та перекладач одружився з іншою Ольгою, назвавши цей вчинок найкращим у житті. Осип Маковей був популяризатором українських письменників, мав 56 псевдонімів, а через «українізацію» гімназії поляки посадили його в тюрму.

ZAXID.NET розповідає цікаві факти із біографії Осипа Маковея.

***

Осип Маковей народився 23 серпня 1867 року у Яворові на Львівщині у селянській та працьовитій родині. Його батько займався кушнірством (обробляв шкури тварин для отримання хутра), а мати вільно розмовляла німецькою мовою та приділяла час родині. Саме завдяки їй Осип отримав ґрунтовну освіту.

Хлопець з дитинства проявляв хист до музики та малювання, а також цікавився наукою. Після початкової школи Осип Маковей навчався у Львівській гімназії – це була єдина на той час на Галичині українська академічна гімназія. Батьки старались, щоб син міг отримати освіту. Після гімназії Осип Маковей вивчав філософію у Львівському університеті

Осип Маковей є сучасником Івана Франка, Ольги Кобилянської, Михайла Грушевського, Лесі Українки та багатьох визначних особистостей. На формування майбутнього письменника, перекладача та літератора мали вплив книги, читанням він захоплювався із дитинства. Ще у школі із товаришами Осип Маковей створили гурток, де ділились знаковими творами та обговорювали їх актуальність.

Один із перших віршів Осипа Маковея називався «Заказані яблука» – його та переклади Овідія та Гайне Іван Франко надрукував у часописі «Зоря». Франку сподобалась творчість Осипа Маковея і після першої зустрічі вони почали приятелювати. Сам Іван Франко мав великий вплив на формування Осипа Маковея, допомагав йому роботою, грішми, а також частував його обідом, коли той був у скруті.

«Я до нього чую симпатію, а він до мене... Його погляди на справу і літературу руську знаю не лише з його творів, а й з власних його розмов... Вони дуже розумні, і я їх собі присвоюю», – цитує «Збруч» «Щоденник» Осипа Маковея.

Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!

Перша збірка «Поезії» Осипа Маковея вийшла у 1895 році, через два роки вийшла «Подорож до Києва». Він також є автором спрямованої проти псевдопатріотичних галицьких політиків сатиричної поеми «Ревун».

Після закінчення університету Осип Маковей працював у львівській «Зорі», згодом був головним редактором газети «Буковина». Хоч в «Буковині» він працював недовго, але зумів залучити до співпраці близько 30 авторів, серед них: Марко Черемшина, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Денис Лукіянович, Андрій Чайковський та інші. У 1897 році Осипу Маковею запропонували роботу у «Літературно-науковому віснику», він погодився та повернувся до Львова.

Осип Маковей мав 56 псевдонімів, а його творам була притаманна «вишукана іронічність»

Навесні 1899 року Маковей отримав стипендію при Віденському університеті, а згодом знову переїхав у Чернівці, де працював викладачем у семінарії, а також отримав вчений ступінь доктора філософії за монографію «Панько Олелькович Куліш».

На Буковині 38-річний Осип Маковей одружився із 25-річною донькою священника Ольгою Кордубою. Незадовго до одруження Осип Маковей написав Ользі любовного листа. Розповідають, що довжина склеєних аркушів паперу становила 30 метрів (але є також свідчення, що лист був завдовжки 5 метрів, – саме такий лист відшукав заступник директора Бережанського краєзнавчого музею Микола Проців).

Осип Маковей з дружиною Ольгою Кордубою

Лист Осип Маковей закінчив словами: «Треба вже хиба лист кінчити, аби був на завтра в Б. Хотілась довгий лист – маєш! Щесь такого довгого листа у своїм життю не дістала і не дістанеш. Ти його простри на підлозі, як хідник, або прибий на стіні, як екран, і читай згори надолину. Або положи ся до ліжка, то початок листа буде коло очей, а конець поза ліжком. Зрештою, як хочеш, так читай та не забувай твого вірного старого».

Одруження із Ольгою Осип називав «найрозумнішим вчинком», бо ніхто так не облегшив його життя, як дружина.

Цікаво, що Ольга Кобилянська свого часу пропонувала Осипу Маковею одружитись. Чоловік захоплювався талантом письменниці, але не відповів взаємністю на її пропозицію, розбивши Ользі серце.

Через політичні переконання у Осипа Маковея були напружені стосунки на Буковині, тому у 1910 році він переїхав до Львова, прийнявши запрошення працювати вчителем жіночої вчительської семінарії.

Під час Першої світової війни Маковей був військовим перекладачем австрійської армії, проходив службу в поштовій цензурі в Чернівцях. У післявоєнний період працював директором вчительської семінарії в Заліщиках, займався громадською роботою, організував товариство взаємодопомоги «Сила». У 1921 році Осипа Маковея ув’язнили за звинуваченням в українізації навчального процесу в семінарії, що не подобалось польській владі. Завдячуючи своєму авторитету, Маковей провів у тюрмі шість днів та зміг залишитись на посаді директора.

Цікаво, що Осип Маковей мав 56 псевдонімів, більше, мабуть, мав лиш Іван Франко та Олександр Кониський. Зокрема, серед псевдонімів: Стефан Ярошенко, Євмен, Соколик, Явор, М-ей, Осип з Буковини. Його творам була притаманна «вишукана іронічність».

Маковей також є автором багатьох ліричних пісень, частина яких стала народними. Його вірші «Сон», «Ми –гайдамаки», «Там, за лісом», «Марш Заліщицької молоді» та інші покладені на музику.

Осип Маковей прожив 57 років, він помер 21 серпня 1925 року, не доживши всього два дні до свого дня народження. Письменник похований у місті Заліщики на Тернопільщині. Є згадки про те, що на знак жалоби театри скасовували вистави, а відправу проводили 18 священників.

При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, «Збруча», Українського інституту нацпам’яті, Gazeta.ua, «Першого онлайн» та ютуб-каналу «Гра долі».