Тарас Покорний – львівський айтівець. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну він поїхав до батьків у Чернівці, де одразу ж взявся за волонтерство. Та вже за тиждень чоловік їхав добровольцем для оборони Києва. Сьогодні Тарас має позивний GIT і служить на сході України. Тим часом львівські волонтери втілюють у життя його ідею допомоги ЗСУ.
ZAXID.NET розповідає, як військовий Тарас Покорний та волонтерка Наталія Кузьма реалізовують спільний проект із виготовлення меблів з «відходів» війни, щоб допомагати ЗСУ.
Стали креативити, бо збори ішли мляво
Тарас Покорний – обмежено придатний для служби в армії навіть у воєнний час і не закінчував військову кафедру. Тож потрапити в ЗСУ йому було важко – усі підрозділи, в які телефонував, відмовляли. «Спокусити» командування однієї частини чоловікові вдалося тим, що він мав маленький дрон для зйомок в Карпатах і машину-«буханку». Так він став зв’язківцем 3-ої окремої штурмової бригади, брав участь в обороні Києва, а потім поїхав на схід.
Наталія Кузьма – відома активістка, яка роками відстоювала з львів’янами урочище Білогорща. З Тарасом вони познайомилися ще до війни, а після вторгнення Наталія допомагала його підрозділу. Вже влітку 2022 року постало питання – як залучати більше грошей для ЗСУ, коли люди мляво реагують на збори?
«Ті, хто працюють на Javelin, можуть потім виставити для збору відпрацьований Javelin чи NLAW, а ще й додати відео, як підбили танк. Ті, хто на ППО, мають відпрацьовані тубуси від Stinger, відео, як “влупили” МІГ. Піхота, штурмовики, коли заходять, беруть російські машини, сухпай, передали волонтерам – ті в захваті. А всім іншим що робити, у кого немає таких трофеїв чи відпрацьованих тубусів?», – розповідав Тарас Покорний DOU про те, як із потреби виникла ідея.
Військовий помітив, що його побратими часом використовують ящики з-під боєприпасів для зберігання інструментів, гільзи – як попільнички чи інші предмети побуту та інтер’єру. Таких відходів війни було багато, тож Тарас Покорний запропонував перетворювати їх на стильні інтер’єрні речі, які були би ще й корисними.
«Я вхопилася за цю ідею. Тарас привіз до Львова із Запорізького напрямку, де вони на той час були, цілий бус ящиків, комплектів гільз та всього іншого від танкістів, артилеристів та інших підрозділів. Я почала шукати майстрів – і, на моє щастя, відгукнулися дуже круті люди», – розповідає Наталія Кузьма.
У команді працюють коваль, викладач коледжу імені Івана Труша Юрій Сентимрей, художники і ландшафтні дизайнери Олена і Сергій Роман. Окремі речі виготовляли інші майстри – Іван Радковець, Наталія Чирич. Усі необхідні матеріали для роботи вони купують за свої гроші, а все виручене з виробів – передають на допомогу різним підрозділам ЗСУ.
Що можна зробити з ящика для снарядів
Команда GIT: bebrave, названа на честь Тараса Покорного і натхненна ним, позиціонує свої вироби як стиль мілітарі-лофт. За рік їй вдалося зробити близько 15 предметів меблів та інтер’єру, кожен з яких – ексклюзивний, виконаний якісно, а не нашвидкоруч. Майстри використовують еко-фарби, сучасну фурнітуру – наприклад, дотягувачі, щоб кришка чи дверцята стола не падали і не гримали, а повільно закривалися.
«Ми зробили з ящика для боєкомплектів бамбетль – здається, такого в світі ще ніхто не робив. Він може і надворі стояти, і бути крутим предметом в інтер’єрі. Також зробили дуже класний стіл. Це був один із наших перших виробів. Зверху він має гартоване скло, а всередині можна тримати документи», – розповідає Наталія Кузьма.
Окрім того, майстри виготовили кілька скринь із ящиків для снарядів – таких, як колись були в українців. У ці розписані художниками скрині можна поскладати вишиванки, дитячі речі чи іграшки тощо.
«Кожна річ – це ручна робота з певним задумом і символізмом. Наприклад, художники відтворювали взір з української хустки, поличку для ключів прикрашали петриківським розписом. Також зробили два унікальні барабани з касети для гільз – такого ще ніхто не робив. Один із них був з гуртом Yagody на нацвідборі на “Євробачення”. Зараз ми хочемо цей барабан вигідно продати», – говорить Наталія Кузьма.
А перший барабан команда проекту виготовила для військового і поета Павла Вишебаби.
Ще один нещодавній виріб, яким пишається і на який покладає надії команда GIT: bebrave, це сейф для колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Його і стійку під нього викував Юрій Сентимрей, а Олена і Сергій Роман зробили з ящика для боєкомплекту зовнішню частину, в яку вкладається сейф. Додали і менший ящичок – кейс для документів.
Команда довго думала, що зобразити на подарунку самому Валерію Залужному. Зрештою, замість майстра Йоди чи Степана Бандери вирішили намалювати українське сонце, що сходить. У розписі зовсім не використовували чорний колір.
«Зараз завдання із зірочкою – доставити сейф до Валерія Залужного, зустрітися з ним особисто. Хочемо, щоб він поставив свій підпис на окремому кейсі для документів і ми тоді зможемо дорого його продати, щоб більше допомогти ЗСУ», – каже керівниця проекту Наталія Кузьма.
Також проект хоче продавати свої вироби за кордоном, можливо, навіть у приватні колекції, адже це ексклюзивна ручна робота. Та й де ще можна знайти барабан з касети для САУ-777?
Зараз вироби GIT продаються переважно в соцмережах і на благодійних аукціонах, розігруються в лотереях. Це за рік принесло близько 200 тис. грн для ЗСУ. Одного разу львівська підприємиця купила стіл, а потім продала його на благодійному аукціоні – тобто він двічі «заробив» гроші на армію. Та Наталія Кузьма впевнена, що вони спроможні на більше.
«Поки у нас немає великої бази підписників. Якби я була Притулою, було б легше: виставила один предмет – і одразу мільйончик назбирала», – жартує Наталія Кузьма.
А от барабан з нацвідбору на «Євробачення» і кейс з підписом Залужного команда планує продати дорого, бо машини для фронту – дорогі, а зараз якраз триває збір на пікап для 3-ої штурмової бригади.
«Хочемо потрапити на один київський аукціон і продати барабан і кейс щонайменше за 200 тис. грн. Це якраз може перекрити одну машину для військових», – говорить волонтерка.
Окрім столів, бамбетлів, ключниць і попільниць, майстри виготовили для проекту GIT підставку для взуття, приліжковий пуф, цукерницю із переплавленої гільзи. У Наталії Кузьми в гаражі ще є матеріали для наступних предметів меблів та інтер’єру. Тож команда GIT готова виконати індивідуальні замовлення.
«Можна було б продавати ці меблі на Amazon чи eBay, колекціонерам. Я планую з’ясувати, як це робити. Якщо хтось хоче нам допомогти, то запрошуємо в команду. Єдине, що заробітку тут не буде», – додає активістка.
Окрім того, що проект допомагає залучати гроші для допомоги військовим, каже Наталія Кузьма, він показує креативність українців навіть під час таких страшних подій, як війна, допомагає перетворити залишки від зброї на добрі речі.
Також ідеться про апсайклінг і допомогу довкіллю, що страждає від воєнних дій і незліченної кількості ящиків, касет, гільз та іншого.
«Речі, що, по суті, забруднюють і отруюють нашу природу, можуть стати інтер'єрними речами, знайти своє друге призначення, і на них ще й можна заробляти», – пояснює Наталія Кузьма.
Про метафори і символізм
Чому Тарас Покорний має позивний GIT і чому так назвали проект?
«Це одна з найбільш популярних програм в ІТ, що нотує всі зміни в роботі над проектом. Цю метафору покладено і в основу нашого проекту: кожен ящик – як програма, що показує всі зміни від моменту, коли в ньому в 90-х на складах були боєкомплекти, потім він був в зоні бойових дій, а ще свій відбиток додали майстри. Це все – моменти історії України», – пояснює Наталія Кузьма.
«Українські орнаменти на виробах GIT – символічно. Адже ми захищаємо не лише територію, а й нашу націю, культуру, традиції. Це екзистенційна війна», – говорить Тарас Покорний.
Зараз військовий працює над технологічними новинками для різних бойових завдань, адже переконаний, що воювати потрібно технологіями. Він каже, що з радістю повернувся би до нормального офісного життя з обідом і тімбілдингом. Але часом треба пожертвувати комфортом заради чогось більшого.