Коли українські дрони чи ракети атакують неросійські території РФ: Татарстан, Башкортостан, Мордовію, Чувашію, Удмуртію, Чечню, Північну Осетію, Дагестан, Адигею, Марій Ел, Кабардино-Балкарію, Карачаєво-Черкесію etc. в українців та й в усіх інших народів світу не виникає жодного запитання, а чого ж це Україна б’є не по росіянах, а по татарах, башкирах, чеченцях і т. д., вони ж не росіяни. А тому, що це одна й та сама держава-агресор, дарма, що в ній, окрім росіян, живуть ще й інші народи, які фактично є співучасниками агресії проти України і тим чи іншим чином несуть за цю агресію відповідальність.
А що ж тоді з Білоруссю, з території якої 24 лютого 2022 року розпочалася ця агресія, і звідки постійно проводяться і координуються атаки Росії на територію України, а Мозирський і Новополоцький НПЗ постачають для армії РФ бензину, керосину і дизелю не менше, а може й більше, аніж окремо взяті НПЗ Московський, Туапсинський, Кстовський, Новокуйбишевський, Киришський чи Саратовський?
Хтось може зауважити, що Білорусь це ж інша країна, це не Росія, але навіть, якщо б це була й інша країна, то як безпосередній союзник агресора невже вона за всіма нормами міжнародного права не може бути законною воєнною ціллю для України? Але хто сказав, що Росія і Білорусь – це різні країни? Той, хто забуває ще зовсім недавню історію. Так ось, якщо хтось щось підзабув – Союзна Держава (Саюзная Дзяржава) Росії і Білорусі, створена 8 грудня 1999 року – це «наддержавне утворення, що об'єднує Російську Федерацію та Республіку Білорусь у єдиний політичний, економічний, військовий, митний, валютний та правовий простір».
Термін «союзна держава» говорить сам за себе, бо якщо СРСР теж був союзною державою, то невже були якісь сумніви у тому, що РФРСР і БРСР – були єдиною державою? І що нині змінилося в новій союзній державі? Ще хтось зауважить, що Білорусь – повноправний член Організації Об’єднаних Націй. Ну і що? Адже ж Білорусь, як фактична колонія Росії в складі СРСР, як, до речі і Україна теж, була повноправним членом ООН з 1945 року. І в складі СРСР Білорусь мала власний герб, гімн, парламент, адміністративний устрій, ну і що з того? Так що аргумент щодо суб’єктності Білорусі завдяки повноправному членству в ООН абсолютно нікчемний.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleЦе, звісно, питання трохи дражливе і делікатне, утім чого ми маємо вважати більшість населення Білорусі не такими ж самими ватниками, як власне більшість росіян. Колись Лукашенко видав геніальну цитату: «Ми самі росіяни… білорус – це росіянин зі знаком якості». https://fakty.ua/ru/293174-lukashenko-zayavil-chto-belorus---eto-russkij-so-znakom-kachestva Якщо білоруси, як стверджує Бацька, росіяни зі знаком якості, то чи не означає це, що вони (звісно не всі, але все ж більшість) ще гірші від кацапів? Відповідь очевидна.
Зрозуміло, що існує білоруська опозиція, хоча й вона не однорідна, бо, наприклад, Сергій Тихановський, балотуючись на посаду президента Білорусі 2020 року, висловлював явно проросійські наративи, підтримуючи збереження тісних зв’язків із Росією, та й Світлана Тихановська не є білоруською патріоткою і проєвропейською політикинею в чистому вигляді, бо ще має примарні сподівання на «добрі відносини з Росією». Та і Марія Колесникова, належачи до офіціозної частини білоруської опозиції, теж мала певні ілюзії щодо Росії, хоча після її ув’язнення в лукашенківській тюрмі цих ілюзій явно поменшало.
Ця частина білоруської опозиції, яку ми умовно назвали офіціозною, підкреслює, що не виступає проти Росії як держави чи народу (а дарма), а лише проти імперської політики Кремля та залежності Білорусі від Москви. Це абсолютно співзвучне з наративами опозиції російської в особах Небутербродівни, Яшина і Кара-Мурзи, які проголошують, що «толька Путін плахой, а рускій народ хароший».
Та існує ще інша білоруська опозиція, яка є національно орієнтованою, антиросійською, проукраїнською та проєвропейською. Це насамперед Павло Латушко, Франак Вячорка, Ігар Тишкевич, Андрій Санніков. Не будемо забувати також про полк імені Кастуся Калиновського, який воює проти російської агресії на боці України, і гасло цих білоруських та українських патріотів можна сформулювати як «спочатку визволення України, потім визволення Білорусі». Український народ віддає велику шану тим білорусам, які жертвують своїм життям і здоров’ям, відстоюючи волю України і Білорусі теж…
Утім повертаючись до Білорусі як фактично території, підлеглої Російській Федерації, як частини її воєнної машини, спрямованої на вбивство українців, чи не повинна Україна як держава, яка бореться за своє існування і за долю усього демократичного світу, трохи зменшити свій пієтет до «братнього білоруського народу, який скніє під гнітом російської імперії»?
Те, що частина українців на тимчасово окупованих територіях, особливо в останній місяць, зазнає (м’яко кажучи) незручностей і дискомфорту від атак українських дронів і ракет, зовсім не впливає на рішучість України і надалі випалювати логістику і все інше, де б воно не було розташоване, спрямоване на руйнацію української держави і вбивство українців.
То чого Україна мала б занадто кремпуватися щодо знищення, скажімо, Мозирського НПЗ, продукція якого слугує тій самій меті знищення України? Та ні, тоді у білорусів загнеться все сільське господарство, і не буде бензину й солярки для того, аби саджати і збирати «Белыя гоні бульбы, / Белыя косы дзяўчат...» https://www.youtube.com/watch?v=s848fD_hyOE Бідні білоруси… а підтримувати агресора вистачає сумління?..
Білорусь уже давно втратила всі ознаки державності і суб’єктності, які формувалися у неї з початку 1990-х років. Біломосковія перетворилася на чисто Московію часів СРСР. То чого ще чекати Україні?
Припинення роботи білоруських ретрансляторів для коригування ударів російських дронів по Україні – це лише невеличка поступка бульбенфюрера, якщо не хитрий підступний крок, аби приспати пильність України, бо за даними української розвідки Білорусь таки готується до потенційного розширення агресії проти нашої держави. Вздовж українського кордону завершується будівництво чисто військової інфраструктури, яка не має жодного іншого сенсу, аніж агресія проти південного сусіда.
Можливість нападу з боку Білорусі від Волині і до Чернігівщини російських чи білоруських військ, що в принципі одне й те саме, бо це Саюзная Дзяржава, обговорюється десь із літа 2022 року. Ну що ж нехай спробують повоювати в упівському краї лісів і боліт, де є лише, здається, чотири нормальні дороги. Пертися сюди – це не те, що божевілля, а крутий гротескний сюрреалізм. Утім із боку навіженого кацапленду і союзного бульбаленду все можливо, отож як превентивний варіант ЗСУ має постійно тримати на спусковому гачку Мозирський НПЗ, просто як невеличкий первинний натяк на ті проблеми, з якими може стикнутися «братній народ», який запрошує українців «на гриби і ягоди».
Світлини до цієї публікації – з телеграмканалу Олексія Голобуцького