Коли ви востаннє були в районі церкви Анни на Городоцькій? Знаєте, як виглядає колишнє військове містечко на перетині з вулицею Шевченка? Якщо давно – скажу: занедбано й депресивно.
Але є інший нюанс. Ще 5 років тому йшлося про те, що Міноборони готове передати місту 9 га цієї землі. Звичайно, взамін на вирішення проблем КЕЧівського житла. На сьогодні уже залишилось неповних 8 га землі військових. Ми втрачаємо цього пацієнта. Чи чекати ще 5 років? Як на мене, питання риторичне.
Саме тому у квітні було рішення виконкому, саме тому підготували ухвалу на завтрашнє сесійне засідання. Цей документ дасть змогу розпочати процедуру передачі із державної у комунальну власність Львівської громади військового містечка №7 на вулицях Городоцькій і Шевченка. Фактично, це лише ініціатива міста нарешті запустити цей процес. Рішення, звичайно, буде за Кабміном та за умови погодження Міністерством оборони.
Якщо чесно – історія давня. Ще 2015 року Міноборони підписало меморандум із містом. Військові, так звані кечівські, будинки на території міста були у плачевному стані й Міноборони розходилося на тому, щоб Львів якомога швидше узяв це майно до себе на баланс.
Лише за приблизними підрахунками, у ці 103 будинки місту треба було вкласти 150 мільйонів гривень, щоб їх привести до ладу. Також була мова і про виділення землі на будівництво житла для військових. Натомість Міноборони мало передати місту будівлі і землю за церквою Анни. Місто свої зобов’язання виконало. Черга – за військовими. Це було б справедливо.
Розумію, що розуміння в уряді є. Адже не так давно навіть в Офісі президента наголошували на важливості для держави реалізації такого грандіозного проекту.
Що зараз є на цих землях?
Зараз на території військового містечка активно використовуються лише кілька будівель. Там працює військова служба правопорядку.
Чи раціональне це використання землі з точки зору містобудування? Очевидно, що ні. Бо якщо задіяна в роботі військовослужбовців хоча б десята частина з цих восьми гектарів – і то добре.
Тому так, це неефективне використання землі практично у центрі міста.
Чи готове місто запропонувати альтернативу військовим, які тут таки працюють? Безумовно, що так. Будемо разом сідати і обговорювати варіанти, прийнятні та комфортні для обох сторін. Місто з повагою ставиться до військовослужбовців і їхньої роботи, а тому зацікавлене, щоб вони і далі мали гідні умови для праці.
А що конкретно планує місто на цих землях?
Місто уже напрацювало Концепцію розвитку території між вулицями Городоцькою та Шевченка. Попередньо це буде великий багатофункціональний конгрес-хол міжнародного значення, подібний тому, які є у Європі: з музейними комплексами, іншими просторими залами.
Львів давно переріс славу лише культурної столиці країни і впевнено здобуває авторитет інтелектуального центру. Щороку у місті в докоронавірусні часи відбувалося близько 500 міжнародних конференцій, форумів, конгресів та інших міжнародних масштабних заходів. На них до нашого міста з’їжджаються фахівці зі світовим визнанням. Тож потреба у будівництві великого конгрес-холу, де би одночасно проводили різні заходи, назріла давно.
Когрес-хол і концертний зал, мистецький центр, музей, будинок правосуддя та інші адмінбудівлі, офісні та освітньо-наукові будівлі, а ще – зелені зони: міський парк і дві міські площі – одна відразу позаду церкви Анни. На фото – приблизна візуалізація. Адже кінцевий вигляд цих гектарів будемо визначати на архітектурному конкурсі, який обов’язково проведемо.
Але рухатись у цьому напрямку зможемо тільки тоді, якщо депутати проголосують за завтрашню ухвалу і львівська громада матиме шанс не втратити ці землі.