Шкільний рік добігає кінця, але саме зараз багато львів’ян, діти яких з вересня мали б піти до першого класу, усвідомили, що правила змінились. Тепер ви можете гарантовано віддати своїх дітей лише у найближчу школу.
Як це вплине на шкільну освіту у Львові і чому ця, здавалося б, логічна реформа викликає спротив у багатьох батьків? Поговоримо про це у прямому ефірі ZAXID.NET LIVE з керівницею управління освіти Львівської міськради Зоряною Довганик.
Для початку пропоную переглянути коротенький сюжет нашої журналістки Вікторії Іваськевич.
***
В школу – за пропискою: минулого тижня Міносвіти затвердило прийом дітей до шкіл за місцем проживання. Тож тепер першочергово зараховують тих, хто живе в районі, закріпленому за навчальним закладом. Доказом проживання є прописка або договір оренди. Крім того, зараховують першочергово дітей, чиї батьки працюють у школі або чиї брати чи сестри вже вчаться тут, і дітей внутрішньо переміщених осіб.
У Львові вже визначили території обслуговування кожної школи. Дізнатися, яка ваша, можна на сайті мерії. Віддати дитину можна і в іншу школу – але лише якщо там є вільні місця.
Нововведення тішать далеко не всіх, адже поняття «престижна» і «непрестижна» школа ніхто не скасовував. У новації також бачать передумови для хабарництва. У Міносвіти це заперечують – кажуть, навпаки, це конкурси у престижних школах сприяли хабарництву. Тепер усе буде максимально прозоро.
Оксана Макаренко, радниця міністра освіти і науки: «Вся інформація на кожному етапі вивішується в публічний доступ на сайтах шкіл, включаючи списки тих, хто зарахований».
У Києві знайшли спосіб прорватися в потрібну школу – дехто з батьків намагається купити реєстрацію, такі оголошення вже можна знайти в інтернеті.
«Ищу квартиру или комнату в любом состоянии на Оболони на полгодика где-то. ВНИМАНИЕ! Жить там не буду, даже не зайду никогда. Ключи мне давать не нужно! Идеальный жилец. НО! Нужны определенные адреса и только они!!!
Зачем квартира и не жить?
Школа».
Зрештою, територіальний принцип зарахування діє щодо державних шкіл, приватні ж і далі зараховують за власними правилами.
***
Отже, пані Зоряно, як бачимо – принаймні в Києві – це вже якась дикість відбувається. Змінювати місце реєстрації для того, щоби потрапити в ту чи іншу школу…
Наразі насправді дуже багато хвилювань є у наших батьків. Тому що вони собі планували дитину віддати до однієї школи – але, на жаль, на сьогодні вони ще не впевнені, чи зможуть потрапити до цієї школи, оскільки першочергово, звичайно, зараховуватимуть тих дітей, які проживають на території обслуговування даного навчального закладу.
Але дуже часто ці межі умовні. Люди все життя ходили в от цю школу, бо вона через дорогу, але межі цих шкільних районів уклали так, що тепер вони мають ходити не в цю, а в іншу, яка втричі далі.
Звичайно. Але враховувався, звичайно що, поділ територій відповідно до обслуговування школи. Так, наша школа кожна мала територію обслуговування, але першочергово це було для того, аби зробити облік дітей. Для того, щоби ми розуміли, скільки дітей шкільного віку відвідують наші навчальні заклади і проживають на даній території.
Ми вперше робили поділ території для того, щоби дитина могла піти до школи. Першочергово враховувалася потужність навчального закладу та кількість дітей, яка є там відповідно до обліку. І буває інколи (межа ж повинна проходити в якомусь місці), першочергово були і такі випадки, коли школа ніби і недалеко, але з іншого боку є знову ж таки багато будинків – і школи немає. Тому розподіл був зроблений таким чином.
Ми вже отримуємо такі скарги, поки що напіванонімні, що люди, прописані в тому ж районі (у шкільному районі, маю на увазі), приходять до школи, а їм кажуть – нема місця, вже нема місця. От як ви будете перевіряти?
Насправді ті діти, які проживають на території обслуговування даного навчального закладу, вони будуть зараховані до цієї школи. Тобто їм надається право першочергового зарахування.
Усі наші діти будуть, звичайно, відвідувати школу. У випадку ж, якщо батьки не подають заяву у школу, яка є найближче до них територіально розташованою і на території якої вони обслуговуються, а дають до іншої школи, до якої вони хотіли б зарахуватися на вільні місця, і якщо не буде вільних місць, а дитина повертається до школи територіально наближеної, до якої вона нібито прописана і там немає вільних місць – то звичайно, що ми будемо пропонувати в такому випадку ті навчальні заклади, де будуть вільні місця. Ми всіх дітей забезпечимо освітою, але вже тоді батьки не будуть мати такого права вибору.
Чекайте, то я правильно розумію, що якщо вони (бо Міносвіти пропонувало жереб тягнути на вільні місця в тих бажаних школах) – якщо вони програють в тому жеребі, вони можуть не потрапити навіть у свою?
Так, вони можуть не потрапити, бо школа може сформувати весь перелік, може набрати таку кількість дітей, що не зможе забезпечити усіх бажаючих.
Звичайно, що коли це буде йти мова про одну, двоє або троє дітей – тут проблем не буде. Але якщо це буде йти мова про 20 чи 25 дітей – то звичайно, що навчальний заклад всіх бажаючих у такому випадку не зможе прийняти.
Щодо жеребу, то ми на сьогоднішній день не знаємо, не маємо чіткої інформації щодо того, чи буде він відбуватися у наших школах чи ні. Бо батьки подають ще заяви на зарахування до навчальних закладів. І лише наприкінці травня – тобто 31 травня – керівник навчального закладу може сказати, чи є нього вільні місця чи немає.
А не відбувається так, як відбувається з вступом до вузів, коли подають заяви у кілька різних шкіл, про всяк випадок?
Я думаю, що відбувається. Батьки хочуть бути впевненими, переконаними, що вони потраплять до тієї школи хоча би за територією обслуговування. Тому я думаю, що подають такі заяви.
А ви зараз маєте якусь статистику?
Звичайно, що зараз, на даний час, ми не можемо цього ані проконтролювати, ані навіть зібрати статистики. Бо буває так, що діти десь відвідували якісь підготовчі адаптаційні заняття, їх було, наприклад, 150 – а насправді заяв до школи написали тільки 35-40 батьків. Тому на сьогодні ми ще не можемо говорити про те, чи вони дають в інші школи заяви, чи вони прийдуть ще до цієї школи, яка є найближче до них.
Скажіть, будь ласка, як відбувається прийом у спеціалізовані школи? От я хочу, наприклад, щоби моя дитина вивчала більше англійську мову, чи я – представник етнічної меншини і хочу, щоби ходила в польську чи російську школу…
Щодо польських чи російських шкіл – то немає жодних проблем. Вони не мають території обслуговування. Якщо ж батьки мають можливість і бажання віддати дитину до польської чи російської школи, вони можуть це зробити.
В порядку живої черги, я так розумію?
В порядку живої черги – в порядку подання заяв. Щодо спеціалізованих шкіл – було добре, що відмінено на сьогоднішній день конкурс до спеціалізованих шкіл. Я вважаю, що це неправильно, коли дитина шестирічного віку вже повинна була проходити певні випробування, аби потрапити до школи. Спеціалізації немає – тобто немає конкурсного відбору. Але ми плануємо, що все ж таки спеціалізація повинна зберегтися в тих школах – тобто вони будуть вивчати більшу кількість іноземної мови.
Йдеться про наші школи, які були спеціалізованими, які мають дуже гарні традиції. І ми вважаємо, що навіть якщо вони не називаються спеціалізованими, вони в статуті будуть прописувати, що вони є з поглибленим вивченням певної мови – і це буде правильно.
А не переживаєте, що впаде рівень цих спеціалізованих шкіл? Бо зокрема і через процедуру цього первісного відбору вони показували хороші показники.
Я думаю, що в першу чергу це буде залежати від тих фахівців, які там працюють. Це не стільки буде залежати від дитини чи від батьків, які потраплять до цієї школи. Тому що на сьогодні ми вже маємо дуже багато таких випадків, коли, наприклад, дитина живе біля спеціалізованої школи, але вона каже «мене не цікавить така мова вивчення, я би хотіла дати дитину в звичайну школу, де будуть вивчати англійську мову – мені не потрібно ані німецької, ані французької».
Важливе уточнення – це все стосується тільки першокласників, я правильно розумію?
Усі зміни на даний момент стосуються тільки першокласників.
Добре, у першокласників загалом вже цього року, з вересня, буде повністю змінена сама система освіти: будуть парти якось по одному ставити, оцінки не будуть ставити… Цього року у Львові кілька шкіл проходило експериментальний рік – які підсумки? Що дала оця зміна, яка чекає всіх?
Хочу сказати, що для Львова взагалі концепція нової української школи не була абсолютно новою. В першу чергу, йде мова про методи викладання для дітей. І п’ять львівських шкіл брали участь у експерименті. Насправді вони апробовували ті матеріали, які були опрацьованими, для того, щоб з 1 вересня 2018 року ними могли скористатися у кожній школі нашої країни.
Щодо Львова, то це не було абсолютно новим. Звичайно, що є школи, які не працювали за такими методиками – але був все ж таки великий відсоток тих, які використовували такі методики, і вчителі вже вміють працювати з дітьми.
В першу чергу, це компетентнісний підхід. Дитина повинна у школі вчитися, вона повинна здобувати знання із задоволенням – це не є теорія. Як правило, дуже велика кількість навчального часу присвячена власне виконанню практичних завдань, проведенню різноманітних експериментів – дитина вчиться експериментуючи, практично виконуючи.
Ну от результати? Ці першачки цьогорічні, які з цих шкіл, – вони якось вирізняються серед інших?
Я думаю, за один рік важко сказати, що вони зовсім є іншими. Але можу сказати: спостерігаючи за тими дітками, які навчаються у класах, де власне вчителі використовували такі методи роботи, що насправді діти є іншими, тому що вони вчаться думати, вони вміють працювати в групах, вони вміють реалізувати проекти, вони беруть відповідальність, вони діляться на ролі і кожен виконує свою роль. Але разом вони знають, що вони несуть відповідальність за спільну реалізацію даного проекту.
Давайте трошки змінимо тему. У Львові (зокрема і сьогодні) продовжили безкоштовний проїзд для учнів у громадському транспорті. Але потрібен учнівський квиток для того, щоби підтвердити, що ти вчишся в школі. І ми отримуємо скарги, що в школах є часто проблеми з цим – не видають учнівських квитків.
Насправді школа не повинна такого квитка видавати, тому що це не є обов’язком.
А хто?
Батьки можуть придбати такий учнівський квиток, заповнити його, приклеїти фотографію, і керівник навчального закладу його дозаповнює, ставить печатку, підпис – і такий учнівський квиток є дійсним.
Тобто він перевіряє, що ця дитина дійсно вчиться в його школі?
Так, звичайно. Жодних проблем немає, тому що вони продаються в кожному кіоску, де продають пресу, у кожному магазині канцтоварів можна придбати бланк учнівського квитка.
Добре, дякую. Так само маємо скарги, що, наприклад, у школі №91 п’ятикласники не вивчають другу іноземну мову (обрали польську) просто тому, що немає вчителя. І це у Львові!
Так, і це у Львові. Ми маємо велику проблему, зокрема з вчителями польської мови на сьогодні. Зокрема, друга іноземна мова може вивчатися у школі, якщо є відповідне забезпечення, в тому числі якщо є вчитель. Тобто це не є обов’язок.
А як загальна програма обов’язкова?
Друга мова не є обов’язковою. Вона запроваджується у школі, лише якщо є наявні ресурси.
А з обов’язкових дисциплін вчителів не бракує?
Бракує. Бракує не тільки вчителів іноземної мови. На нинішній час нам бракує і вчителів фізичної культури, й інформатики. На початок навчального року, тобто на перше вересня 2017 року, ми мали вакансії вчителів фізики.
А чим це зумовлено? Колись влаштуватися у львівську школу – це було дуже престижно, хабарі платили, щоби влаштуватись, щоб не їхати у сільську школу викладати. А зараз ви кажете, що у Львові проблеми. Це мала зарплата?
Ну, як правило, якщо це вчитель історії чи української мови, то звичайно, що для таких вчителів вакансій немає. Але якщо йде мова про точні предмети, зокрема про фізику, якщо йде мова про інформатику, де люди, які мають певні знання, можуть працювати в ІТ-компанії за значно більшу заробітну платню, – то звичайно, що вони не будуть працювати у школі.
А як ви вирішуєте цю проблему? Дітям потрібна і фізика, і інформатика.
Так, звичайно. Ми інформуємо громадськість про те, ми шукаємо, звертаємось у вищі навчальні заклади. Керівники виходять з цієї ситуації таким чином, що вони навіть запрошують студентів-п’ятикурсників на роботу до школи. І хочу вам сказати, що результати насправді є гарними, тому що молоді люди дуже легко знаходять спільну мову із дітьми.
Школи фінансуються з міського бюджету, правда ж?
Школи фінансуються з міського бюджету в частині комунальних витрат, придбання обладнання, матеріалів і виконання робіт. Заробітна платня вчителів фінансується із державного бюджету.
Скажіть, будь ласка, чи мешканці львівських передмість, які переважно живуть, працюють, вчаться у Львові – ці діти можуть якось претендувати, влаштуватися у львівську школу чи ні? Чи вони повинні ходити в сільські школи – у Солонці, Сокільниках…
Звичайно, відповідно до нових правил прийому, до школи першочергово будуть зараховані діти із міста Львова – ті, які є мешканцями міста Львова.
Скоро в нас випускні вже планують і традиційні вже збори грошей для вчителів. З цим щось можна зробити?
Це є тільки виключно справа батьків. Ви знаєте, що дуже багато розпорядчих документів управлінням освіти було видано. Але нам не йде мова не стільки про те, щоби змінити щось, видаючи певні документи – нам йде мова про те, аби змінити свідомість людей. Тільки людина, яка вважає за потрібне благочинно долучитися до роботи школи – вона може це зробити. І на сьогодні хочу сказати, що ми маємо в десятки разів менше скарг щодо збору коштів у школах, щодо благодійних внесків.
Тобто батьки стали більш свідомі. Вони, якщо хочуть допомагати школі в певних випадках, то перераховують це на рахунки. Кожна школа має відкритий спецрахунок, і на цей рахунок перераховуються кошти, які пізніше спільно, порадившись, вони використовують у школі: чи на проведення ремонтних робіт, чи на придбання якогось обладнання. Але це є все чітко, прозоро.
Ну, не так. Як правило, це збирають на батьківських зборах – і збирають готівкою. Може, воно потім і перераховується на рахунок, але…
Але хочу зауважити, що на нинішній час ми не маємо скарг від батьків. Це є поодинокі випадки впродовж цілого навчального року.
Питання не в скаргах – питання в тому, де межа між благодійністю і, наприклад, покупкою сертифіката на ювелірні вироби.
Я перепрошую, але це повинна бути справа батьків. Ніхто батьків не може змусити купити подарунок для вчителя.
Скажіть буквально дуже коротко (мало лишається часу) – справа Мар’яни Батюк на якому етапі зараз? Її звільнили, але комісія продовжує працювати.
Ні, комісія не продовжує працювати. Ми отримали висновки комісії, і за результатами роботи цього вчителя було звільнено з роботи.
Сьогодні маємо ще один скандал, який несподівано вибухнув, з еротичним, порнографічним гей-відео одного з директорів львівських шкіл, яке, очевидно, без його відома опублікували в мережі. Я знаю, що ви вже давали якісь коментарі з цього приводу…
Так, я давала коментарі. Ця людина працює вчителем у вечірній школі. Вечірня школа працює у закладі, де навчаються люди, позбавлені волі, тобто у в’язниці.
Підлітки, так?
Ні, це дорослі люди від 18-ти до 60 років. І наприкінці 2017 року на нього було покладено виконання обов’язків керівника даної школи, оскільки попередній керівник звільнився. Насправді було дуже прикро, коли ми вчора ввечері дізналися таку інформацію.
А ви раніше не знали?
Насправді не знали.
Бо, як стверджують журналісти, це було ще раніше опубліковано, десь в 2014 році. Зараз просто це витягнули.
Насправді ми не знали таких речей. Бо якби такі речі були відомими, то ніхто би свідомо не покладав виконання обов’язків на людину, яка працює в школі.
А чому вам прикро? На відео знятий секс двох дорослих людей, вдома.
Напевно, через те, що людина працює в навчальному закладі.
Чи вчителі не займаються сексом?
Ні, нам не йде мова про особисте життя наших вчителів. Але йде мова про оприлюднення якоїсь певної інформації. Тобто особисте повинно бути особистим.
А якщо хтось оприлюднить завтра особисте відео ваше – чи це якось вплине на ваше ставлення до дітей, до освіти?
Ну, напевно, на моє – ні. Але те, що будуть, можливо, бачити діти – це, напевно, мало би вплинути. Думаю, що вплине.
Тобто діти це, зокрема, і через медіа бачать.
Але не з вчителями їхніх шкіл, я сподіваюся.
Так, я згоден. Ваше ставлення до можливості – з ініціативи депутатів Львівської міськради – обов’язкових уроків християнської етики у школах? От звернулися до Міносвіти, що по всій країні були обов’язкові уроки. Зараз вони у нас факультативні.
Хочу сказати, що насправді така ініціатива була. Але в Україні немає обов’язковості до вивчення такого предмету, як християнська етика. У нас у місті Львові, у Львівській області, звичайно, це носило рекомендаційний характер – і багато шкіл до цього прислуховувалося. Там, де були насправді фахові вчителі – такий предмет викладався. Але були і випадки, коли у школі не викладався предмет християнської етики. Для того, аби такий предмет міг бути у переліку шкільних предметів, насправді повинні бути фахові вчителі.
Я розумію, але ви особисто як ставитеся до цього? Це треба робити обов’язковим предметом, чи його треба лишити так, як є – факультативом?
Я би вважала, що це повинно бути так, як є на сьогоднішньому етапі. Тобто ті школи, які мають доброго вчителя, які бачать, що є зацікавлення від батьків і дітей – вони можуть це робити. Там, де немає інтересу до цього, – я вважаю, що це може бути навчання й у суботніх школах чи недільних.
Добре, дякую. На жаль, наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в прямому ефірі програми ZAXID.NET LIVE була керівниця управління освіти Львівської міської ради Зоряна Довганик. Мене звати Олег Онисько, побачимось через тиждень.