27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У роки Другої світової війни в Європі загинули мільйони євреїв. В Україні ще з часів Речі Посполитої жила велика кількість євреїв, вони залишили свою спадщину, серед якої найчисельнішими є будівлі їхніх святинь – синагог. ZAXID.NET розповідає про десять збережених, але занедбаних синагог Львівщини.
У Жовкві збережена ренесансна синагога, до спорудження якої приклався король Речі Посполитої Ян III Собеський, що мав резиденцію у місті. Над будівництвом синагоги працював королівський архітектор Петро Бебер, його закінчили 1698 року. Вона була оборонна, з міцними контрфорсами і бійницями на даху, бо стояла при міському мурі і одній з чотирьох в’їзних брам, мала ренесансний аттик. У роки окупації нацисти підірвали жовківську синагогу, однак вона встояла, проте розкішний інтер’єр знищила пожежа. Її стан зараз можна оглянути тут.
Ще одна ренесансна синагога руїною стоїть у Бродах. Її почали будувати 1742 року, про що свідчить напис на фасаді. Місто мало велику єврейську громаду. Тож синагога була одним з центрів їхнього життя. Першої руйнації божниці завдала пожежа XIX ст, потім була Друга світова, а добиває будівлю байдужість сучасників.
У Буську від руйнації синагогу врятувало нове призначення будівлі. Її звели 1843 року за сприяння львівського купця Якоба Гланцера. Радянська влада зробила там склад та спортзал, у частині приміщень поселили людей. У 2000-х релігійна громада «Віфезда» Християн Віри Євангельської відреставрувала збережене барокове оздоблення інтер’єру і проводить там свої зібрання та молитви. Таким чином будівля досі має релігійну функцію, але в наш час у ній моляться протестанти. У другій частині синагоги досі живуть люди.
Той самий купець Якоб Гланцер профінансував зведення синагоги і у Львові, на теперішній вулиці Вугільній. Тому ця хасидська синагога «Хадашим» маю другу назву Якоб Гланцер Шул. Коли її збудували в 1842-1844 роках, вона була другою за розміром у місті. Нацисти зробили у ній конюшню, а совєти – спортзал. Зараз товариство юдейської культури своїми силами потрохи відновлює приміщення і використовує як культурний центр.
У Стрию велика синагога збудована 1817 року у стилі класицизм. У свої перші роки вона мала східчасті трикутні щипці, великі півкруглі вікна і двосхилий бляшаний дах. Радянська влада планувала зробити там басейн. Зараз синагога стоїть без даху.
Синагога карпатської Турки збудована у XIX ст. Комплекс складався з чотирьох будівель, головною з яких була синагога з двома бароковими вежами. Поруч була школа та кілька синагог для ремісників. У Другу світову єврейський квартал і синагогу перетворили на гетто. Після війни в головному корпусі синагоги розмістили міську електростанцію, у двох інших – меблевий комбінат. Зараз вежі розібрані, в будівлі синагоги працює майстерня.
Схожі на турківську за кольором і архітектурою ще дві синагоги початку XX ст. з нетинькованої червоної цегли – в Угневі та Великих Мостах. Є припущення, що їх збудував той самий будівничий. Угнівська синагога в повоєнний час пристосована під торгівельний заклад, зараз нею користується ліцей.
Великомостівська синагога не довго прослужила релігійною спорудою. У роки німецької окупації вона стала місцем смерті євреїв. Нині їхні імена викарбувані на табличках у святині, туди ж звозять рештки мацев з єврейського кладовища. Синагога стала меморіальним місцем.
Синагога у Сокалі також оборонного типу, існує з XVII ст. Краєзнавці знайшли у міському архіві угоду, укладену 1609 року між міщанами і євреями, за якою дозволяли збудувати у місті синагогу. Попередня була дерев’яною, але згоріла у 1637 році під час міської пожежі. На її місці між 1648 та 1687 роками спорудили нову муровану.
Старосамбірська синагога збудована у 1862 році. Будівля обрамлена по периметру складним кількаярусним фризом. Вхід є на задній та боковій стінах. Біля синагоги раніше була початкова єврейська школа.
І на противагу подаємо два приклади відновлених синагог Львівщини, які зараз використовують за призначенням. Єдина нині чинна синагога у Львові розташована на вул. Братів Міхновських. Синагогу збудувало товариство «Цорі Ґілод» у 1923-1925 роках за проектом Альберта Корнблюта. В інтер’єрі збереглись одні з небагатьох в Україні розписів авторства Максиміліана Куґеля. У наш час святиня називається «Бейс Аарон ве-Ісраель». Її використовують для релігійних молитов, а також культурних зібрань громади.
У Дрогобичі є чи не єдиний приклад відновлення будівлі синагоги з руїн і повернення їй первісних функцій. У місті, яке займалося видобутком і продажем солі, було багато єврейських купців, тож там до Другої світової було близько 17-20 синагог. Велику хоральну синагогу спорудили у XIX ст., взявши за зразок аналогічну у німецькому місті Кассель. Будівля пережила лихоліття війни, і у 2018 році за кошти благодійників її відреставрували. Оглянути відновлений інтер’єр можна також віртуально.
Якщо єврейські цвинтарі ще якось впорядковують релігійні та громадські організації, то на відновлення святинь потрібні великі гроші. Часто історичні руїни мають статус пам’ятки, що накладає великі обмеження на відновлювальні роботи. Без жодного призначення історичні споруди руйнуються значно швидше, ніж загосподарьовані.