Київські археологи розпочали пошуки залишків Богоявленського собору кінця XVII ст. Його збудували на кошти Івана Мазепи, а у попередньому дерев'яному храмі був похований гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний. Радянська влада знищила собор. Зараз на цій території розташована Києво-Могилянська академія.
Розкопки на території навчального закладу ініціював КЗ «Центр консервації предметів археології» КМДА, їх розпочали на початку листопада. Точне розташування собору ще у 2021 році встановили фахівці ГО «Фонд Великий Льох» під час георадарних досліджень. Листопадові дослідження лише розвідкові, основні розкопки продовжать наступного року або коли буде відповідне фінансування.
Що знайшли дослідники
В. о. директорки Центру консервації предметів археології Тетяна Осінчук розповіла ZAXID.NET, що проведені дослідження є верифікацією георадарних даних. Їх ускладнило те, що цією територією проходить багато комунікацій. Науковці дослідили ту частину, яка не була пошкоджена комунікаціями.
«Богоявленський собор був просто культурним шаром Подолу. Торік його виокремили як пам’ятку історії, археології і архітектури, внесли в перелік нововиявлених, а влітку цього року – до держреєстру нерухомих пам’яток. І це дає можливість більшого захисту», – пояснила Тетяна Осінчук.
Під час археологічних розкопок науковці розкрили добре збережений кут між південним муром та трансептом собору, завдяки йому можна визначити точне положення цілої будівлі. Фахівці зазначають, що стіни собору висотою до 1,5 м добре збереглися.
«У розвідувальній траншеї розмірами 4,2 ×1,2 м, на глибині 0,45 м від сучасної денної поверхні, була виявлена верхня частина кладки, мурованої з червоної цегли чотирьох видів: прямокутна, квадратна та два фігурні різновиди. Будівельний розчин – вапняно-піщаний, середньої міцності, з включенням зерен вапна. Стіни зведено з використанням тичкового способу перев’язки мурування», – повідомили на сторінці Центру консервації предметів археології.
Мурування фасаду зазнало пошкоджень, ще коли споруда функціонувала, однак її реставрували: дослідники виявили п’ять рядів реставраційної жовтої цегли. Таким чином, зазначають науковці, у розкопі чітко простежені два періоди побудови наземних стін собору: перший (1690-1693) − мурування з червоної цегли, яке розкрили до рівня декоративного профільованого цоколя, другий − надбудова стін жовтою цеглою. Науковці взяли зразки будівельного розчину та цегли з мурованої кладки собору для аналізів.
Львівський археолог Юрій Лукомський був науковим консультантом цих досліджень. Він розповів ZAXID.NET, що церква дуже велика, шестистопна, схожа на Десятинну чи Софію Київську. Її розміри приблизно 25 на 40 м.
«На глибині 1,3 м з’явився горизонтальний профільований пояс, викладений бароковою цеглою на ребро і, ймовірно, збережений по всьому об’єму будівлі. Це профіль цоколя, у часи Івана Мазепи він був на висоті 1 м над поверхнею землі. Фундаменти будуть залягати на глибині понад 2 м і ще на 2 м будуть заглиблюватись», – пояснив археолог.
Старший науковий співробітник Центру консервації предметів археології Сергій Тараненко, який брав участь у розкопках, уточнив, що під час досліджень виявили також матеріал від XII до XX ст., його ще опрацьовують.
Де похований Сагайдачний
ГО «Фонд Великий Льох» повідомляє, що відповідно до запису у поминальній книзі Михайлівського монастиря місцем поховання Сагайдачного вважається дерев’яна Богоявленська церква, замість якої у 1693 році збудували мурований собор. Він проіснував до 1935 року, а потім його знищила радянська влада. Невдовзі на його фундаментах звели чотириповерхову будівлю, зараз це 2-й корпус НУ «Києво-Могилянська академія».
У ті часи у криптах храмів під навою ховали найповажніших осіб, але зовні біля церков теж був цвинтар, де хоронили монахів і парафіян. Тому поховань біля собору можуть бути десятки і сотні, каже Юрій Лукомський. Там спочиває Іван Григорович-Барський і багато інших визначних осіб з української історії. Він додає, що встановити, хто там похований, частково можна буде за допомогою антропології, аналізів ДНК, одягу та прикрас покійників.
«Некрополі, які залягали у вищих шарах, ймовірно, були зруйновані і пограбовані, але самі субстанції цих склепів і нижні частини поховальних комплексів мають бути збережені непогано. У мурованому храмі була чавунна підлога, тому не так легко було добратися до поховань, щоб їх сплюндрувати», – каже Юрій Лукомський.
Науковці сподіваються натрапити і на залишки дерев’яної церкви в процесі досліджень.
Коли продовжать розкопки
Цьогорічні розкопки були лише розвідковими. Далі науковці напрацюють програму дослідження і консервації, кошторис. Їх продовжать, коли знайдуть відповідні кошти.
Сергій Тараненко повідомив ZAXID.NET, що розкриті залишки Богоявленського собору законсервували. Розкопки сподіваються продовжити у 2024 році. Закладені у наступному році шурфи допоможуть визначити розміри собору та пошуку склепу, в якому може перебувати поховання Петра Сагайдачного.
«Подальші археологічні та архітектурні студії залишків Богоявленського собору відкриють для дослідників унікальну можливість вивчення архітектурних і будівельних практик України доби гетьманування Івана Мазепи. Автентичність та цінність залишків Богоявленського собору полягають в тому, що він був зразком храмового будівництва ранньомодерної доби, нерозривно пов’язаним з історією Києво-Братського монастиря, Києво-Могилянської академії та Київської духовної академії», – зазначили у Центрі консервації предметів археології.
Юрій Лукомський зазначає, що у майбутньому залишки храму можна буде експонувати у павільйоні: «Ми маємо приблизно 3 м здорової автентичної субстанції об’єкта. 2/3 споруди можливі до відкриття просто неба». І додає: «Цей храм став оплотом української Православної церкви. А Конашевич є символом перемоги в українській історії, тому варто було б вшанувати цю постать, щоб укріпити своє самоусвідомлення. Цей задум варто реалізувати».
Тетяна Осінчук зазначила, що дослідження собору передбачають вивчення історії пам’ятки, особистостей, які пов’язані з нею, георадарні і археологічні дослідження, музеєфікацію з архітектурним рішенням. Також напрацьовують 3D-модель собору. У майбутньому відкриті і музеєфіковані фрагменти собору доповнять протрасованими ділянками.
1615 року Гальшка Гулевичівна подарувала створеному Київському церковному братству маєток на Подолі для будівництва монастиря, притулку для прочан і школи для дітей. Тоді ж заснували монастир, а Богоявленську церкву збудували в найкращих традиціях українського народного зодчества в 1620 році за кошти гетьмана Петра Сагайдачного. Через два роки гетьмана там і поховали. Іван Мазепа у 1690-93 роках збудував новий мурований комплекс будівель Братського монастиря, який був водночас релігійним і освітнім закладом. Радянська влада знищила собор у 1935 році. Частину предметів зі собору врятували перед руйнацією, їх цього року експонували на виставці. Вони зберігаються у Художньому музеї, заповіднику «Києво-Печерська лавра», Нацмузеї історії України. Також збереглися копії документів радянської влади про знищення собору.