Срібна кров у чорно-білому світі

Нью-йоркський художник Френк Міллер придумав химерний чорно-білий, без нюансів, світ у 1990-х. А мексиканський вундеркінд, найкращий друг Тарантіно Роберт Родрігес купував ці страшні історії та складав на книжкову поличку у своєму провінційному Остіні. Робив це, аж доки не вирішив: опанував світ спецефектів настільки, що може перенести героїв Міллера на екран.

У 2005 році він екранізував три історії з великої серії. Тоді фільм справив враження бомби, що вибухнула.

«Місто гріха» Робетра Родрігеса – фільм людини, яка вміє дати раду з великим бюджетом, проте використовує його для мінімалізації художніх засобів.

«Місто гріха» – практично повністю чорно-біла  стрічка (і то скоріше чорна, ніж біла), де кров виглядає срібною, а смерть та помста втрачають свій сенс, перетворюючих у нескінченну низку кривавих (срібних) вбивств без особливого сенсу і без жодних почуттів. Гріх, злочин, смерть доведені до абсурду. Зірки, задіяні у фільмі, спотворені до невпізнаваності.

А ще у титрах Квентін Тарантіно, вплив якого на художні пошуки Родригеса очевидні, значиться як помічник режисера. Тож, якщо стане зовсім похмуро, можна уявити, як Квентін бігає за кавою для свого друга та учня (а у цьому випадку і шефа) Роберто.

«Місто гріха – 2. Жінка, заради якої варто вбивати» знято так само. Ті самі герої, ті самі зірки

Ми побачимо навіть загиблого у першій частині детектива Гартігана (Брюс Вілліс). Проте у спогадах Ненсі Келлеган (Джессіка Альба), яка сумує за ним.

Марв (Міккі Рурк) все ще вистежує вбивцю, якого намагався зловити у першій частні.

Добрий хлопець Двайт (Клайв Овен) виношує план помсти жінці на ім’я Ава Лорд (Єва Грін).  

Також до зірок у фільмі додуться і нові обличчя. Ми побачимо Джоша Броліна, Джозефа Гордона-Левіта та інших.

Роберт Родрігес ретельно переносить на екран світ коміксів Міллера, практично змушуючи картинки заговорити та зарухатися. «Місто гріхів», і перше, і друге - справжнє освідчення в коханні до коміксів. Родрігес ніколи й не приховував, що був фанатом Міллера і навіть вніс прізвище останнього у титри фільму, хоча заради цього йому довелося розпрощатися із членством у Гільдії кінорежисерів (правила гільдії не дозволяють співавторства, якщо один із режисерів не є її членом).

Обидва «Міста гріхів» -  фільми для неслухняних, але щиро закоханих у кіно. Це - блискуча гра геніальних хлопчаків, які не бажають дорослішати.