З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України більшість львівських театрів перетворились на притулки для переселенців та волонтерські хаби. З часом стало зрозуміло, що їх основна функція є не менш потрібною. Тож театри потихеньку повернулись до вистав, і не лише до тих, які давно мають в репертуарі, але і до підготовки прем’єр.
Сьогодні говоримо про дві з них, які є безпосередньою реакцією на події, що почались 24 лютого. Йдеться про вистави «Іmperium delenda est» (на головному фото) у театрі Лесі Українки та «Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» в театрі ляльок. Очевидно, що актуальність теми обумовлює певну плакатність форми. Зараз воно на часі. Далі побачимо.
Жанр вистави «Іmperium delenda est» її автори позначають як «співи, вірші, сповіді, прокльони і один жарт». І все перелічене справді присутнє у виставі Дмитра Захоженка. Сенографія Олексія Хорошка як завжди поєднує функціональність, метафоричність та технологічність. Усю дію супроводжує відеоряд з руїнами українських міст, а костюми Марії Антоняк підкреслюють відьмацьку природу плачів та прокльонів, яку творять Ольга Васильченко, Таїсія Дацик, Зоряна Дибовська, Ольга Захоженко, Софія Лешишак, Анастасія Лісовська, Анастасія Перець, Оксана Цимбаліст.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleВони співають, кричать, читають вірші Катерини Калитко, Галини Крук та Мар’яна Пиріжка, написані після 24 лютого. Уже традиційні для цього театру автобіографічні монологи додають і без того чимало особистого у емоційну канву вистави.
Якщо говорити про неї дуже-дуже коротко, то це згусток болю та люті. На цій виставі добре викинути власні емоції, тут глядачі мають змогу і поплакати, і покричати. А от відчаю немає, а є потужна вітальна сила.
Важко сказати, чи житиме ця вистава після війни. Надто вже вона схожа на викид енергетичного згустку, але зараз вона має неабияку не лише естетичну (спів просто чудовий, а вірші звучать органічно та непафосно), але й терапевтичну цінність.
Якщо у виставі театру Лесі Українки немає сюжету, проте є від початку визначені Чужі, а висновок зроблено однозначний: «Іmperium delenda est», то у виставі театру ляльок Чужого героям лише доведеться віднайти.
«Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» сюжет має, хоч подій у п’єсі Андрія Бондаренка небагато. П’ятеро незнайомих людей прийшли до бомбосховища пересидіти повітряну тривогу. Усі різні, усі представляють якийсь певний типаж.
«Аж раптом, виявляється, що підвал, в якому сховалися наші герої, має свої непрості містичні таємниці, які потрібно розгадати, щоб врятувати себе і світ від чогось недоброго. Та на кожне зло знайдуться свої “добрі чари”, адже в українців є таємна суперзброя – міцний, щирий гумор», – йдеться в анонсі.
Тут теж не бракує прокльонів та конфліктів, тільки спочатку герої сваряться між собою, перш ніж віднайти зло.
Драматург Андрій Бондаренко та режисерка Яна Титаренко обіцяють комедійну драму з елементами стенд-апу на основі акторських імпровізацій. Саме стендап, особливо на початку вистави, змушує часом ніяковіти. Акторські інтонації нагадують КВН. Але на сповідях-монологах (на відміну від театру Лесі тут сповідаються персонажі, а не актори) все виправляється і дозволяє списати стендаперські (а можливо імпровізаційні) шорсткості на прем’єрну необкатаність вистави.
Додамо, що художницею вистави є Інесса Кульчицька, діють Олег Андрощук, Іван Макаришин, Володимир Бойко, Олександр Довгань, Ганна Назаревич, Ірина Остюк, Оксана Галів, Наталія Дяченко, Софія Мокрик, Анжела Семчук, Христина Гаврилюк, Слава Курилко.
Вистава йде у справжньому бомбосховищі – на сцені «Нижнього залу» у підвалі театру, тож навіть у випадку повітряної тривоги вона не переривається. І ще цікаво: театр ляльок має на всіх героїв лише одну ляльку, тож актори виходять з зони комфорту. А це завжди цікаво для глядачів.
Без сумніву, спроба не лише проаналізувати наші актуальні емоції та переживання, але і посміятися над ситуацією, звільняючись від страхів. І приємно, що «Іmperium delenda est» у фіналі «Шмати» став доконаним фактом.
А ще обидві вистави містять багато нецензурної лексики, тож театр ляльок запровадив віковий ценз 16+, а театр Лесі Українки – 18+.