Сьогодні після довгої перерви завозив о 8 годині ранку своїх дітей до школи до Львова, то міг на власні очі побачити спроможність та незалежність не тільки сокільницької, а і всіх інших навколишніх громад від Львова.
Шукати незалежність треба не в законах, а в житті! Я з родиною (я, дружина, теща та четверо дітей) живемо в Сокільниках з 2006 року, маємо гарний та комфортний будинок який збудували під свої потреби. Діти вчаться у школах Львова, причому всі у різних, бо кожна має свої особливості та потреби, ми з дружиною працюємо у Львові, там же маємо наш сімейний бізнес #чудотур, теща постійно їздить на базар до Львова, розваги та відпочинок також у Львові. І все це на власній машині чи машинах.
То, чи є Сокільники спроможною, незалежною громадою?! Та НІ, звичайно! То для чого тут шукати юридичну казуїстику та переконувати себе та інших, що ми незажні та самостійні і нам не можна обєднуватись зі Львовом. Сокільники зі Львовом – Єдине Ціле, не де-юре, а де-факто! А ось юридична казуїстика не дає нам право в Сокільниках мати міський громадський транспорт і комфортно добиратись по всіх наших потребах.
Тому будьмо чесними та визнаємо себе гордою Сокільницькою громадою, але невід'ємною частиною великого і славного міста Львова. І не Садовий, чи Зубач, чи ще хтось там в області, чи Києві придумав це, так сталось історично.
То ж, давайте будемо жити в екологічно чистому селі, але користуватись благами міського життя міською каналізацією (хто не знає, стоки вже приєднані до Львівводоканалу), міською медициною, школами, культурними закладами (бо ми і так ними користуємося), а ще й прямим міським транспортом (і не тільки на Стрийській вулиці, що є у Львові!)
Я за те, щоб кінцеві зупинки міських автобусів були не на Вікторії Гарденс і Кінг Кросі, а в крайніх точках Сокільник!
Я ЗА об'єднання Сокільник зі Львовом не тільки де-факто, а і де-юре. І тоді ми можемо вимагати та прагнути більшого.