Топ-5 книжок від Бориса Ґудзяка

Владика Борис Ґудзяк, 52 роки. Ректор Українського католицького університету, єпископ єпархії святого Володимира Великого в Парижі Української Греко-католицької Церкви, історик, випускник Гарвардського університету. Улюблені автори: Томас Мертон, Крістофер Лаш, Генрі Ноуен. Його хобі: лижі, баскетбол та інтердисциплінарне спілкування крізь бар’єри.

«Для мене впливовими були ті книжки, які пов’язані не лише з процесом читання, а з життєвим досвідом. Переважно не були цікавими для мене тексти, які цікаві винятково інтелектуально, а інтелектуальні, академічні пережиття завжди були пов’язані з досвідом – минулим, сучасним чи майбутнім».

РОМАН ЗАВАДОВИЧ «ПРИГОДИ ГНОМИКА РОМТОМТОМИКА»

Роман Завадович був до війни вчителем у гімназії в Золочеві, звідки походить моя мама. Ілюстрував книжку, яку я читав малим, Едвард Козак, з яким ми були особисто знайомі. Особливо мене вражали описи грибів, бо я в Америці ніколи не бачив справжніх білих грибів, лише шампіньйони, які всі однакові. І, коли вперше на початку 90-тих поїхав в Карпати, і побачив в природі білий гриб, я зрозумів, що Роман Завадович не займався мистецькою деформацією. Білий гриб – це феномен. Знайомство з правдивим білим грибом є важливим для знайомства з Україною.

ТОМАС МЕРТОН «СЕМИЯРУСНА ГОРА» 

Томас Мертон – монах-трапист, містик, написав десятки книг. Його автобіографія «Семиярусна гора» стала бестселером, увійшла в список ста християнських книг, що змінили ХХ століття. Я прочитав кільканадцять книжок цього автора. Його глибоко традиційне монаше заангажування, яке було в живому критичному і творчому контакті з модерністю, відкривало мені духовні горизонти, коли я був підлітком, і формувалося моє покликання до священства.   

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

Я з цією книжкою знайомився в різний час по-різному: учнем - в рамках програми української школи та докторантом в Гарварді. На пережиття тексту накладалося враження від фільму. Це формувало мою уяву про Україну, хоча, звичайно, Україна – це не лише Карпати.

Мене захоплював стиль, який мав стосунок до широких культурних явищ. Я вперше художній імпресіонізм пережив через Коцюбинського. Його романтичний імпресіонізм відкривав вражаючий колорит України та промовляв до романтичності в моїй душі.

КРІСТОФЕР ЛАШ «КУЛЬТУРА НАРЦИСИЗМУ»

Критичні пошуки Крістофера Лаша були для мене дуже цікавими. Читав різні його тексти, і він навіть був моїм гостем в Сиракузах (у цьому ж місті жила його донька). Я планував перекласти його книжки українською мовою, бо він зовсім невідомий в Україні, хоча був відомим автором, з яким радився президент Картер.  Я не приймав усіх його тез, але його критика американської культури та глибока інтуїція про її синдром нарцисизму мене захоплювали.

ГЕНРІ НОУЕН «ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНА»

Отець Генрі Ноуен був одним з моїх найближчих друзів, викладачем в Гарвардському університеті, і я десятки, якщо не сотні, разів чув його проповіді на тематику, що розкривається в цій книжці. Простота й автентичність мови про духовне життя і дуже близьке знайомство з автором вплинули не лише на мій духовний розвиток, але й на мою методологію спілкування та взаємодії з іншими.