«Це плід любові»

Нещодавно побачив світ дебютний альбом молодої виконавиці зі Львова Христини Соловій «Жива вода». До альбому уввійшли 12 композицій. Десять пісень - українські народні в авторській адаптації Святослава Вакарчука, дві інші є піснями самої Христини.

Широкому загалу ім’я співачки стало відомим завдяки конкурсу «Голос країни», де вона опинилась у команді Святослава Вакарчука. Саме він і став продюсером її першого альбому, який уже встиг сподобатись шанувальникам насамперед лемківської пісні.

Традиційна музика у сучасному аранжуванні та дуже особистому трактуванні Христини звучить свіжо та зворушливо.

Про роботу над альбомом ZAXID.NET розпитав співачку під час презентації у Львові.

Презентація альбому «Жива вода» у Львові

Що у Вашому першому альбомі є  найціннішим, найулюбленішим саме для Вас?

Загалом цей альбом є плодом моєї любові із лемківськими піснями. Народився він дуже швидко, просто довго чекав свого часу через події на Майдані, непросту ситуацію в країні.

Коли я прийшла на конкурс «Голос країни», то Святослав Вакарчук відразу сказав: «Давай запишемо з тобою альбом!». Я це навіть спочатку не сприйняла серйозно. А потім конкурс закінчився, а пісні залишились. Так народився цей альбом.

Ви стали відомою завдяки лемківським пісням. Натомість перший кліп було знято на Вашу авторську пісню. Чому?

Це не було моєю ідеєю. Так вирішив Святослав і я дуже переживала, як сприйметься пісня мого авторства у контексті альбому лемківських пісень. Але оскільки моя творчість органічно вилилась з народних пісень, то я вважаю, що вони пасують,  знайшли там своє місце. Можна сказати, що то є анонсом до наступного альбому.

Чи сподівались ви на такий швидкий та великий успіх першого кліпу?

Зовсім не сподівалась, а коли він прийшов, то Святослав мені сказав: «Сьогодні радій, а завтра забудь». Тобто ці всі слова похвали, стосуються не лише мене. Я знаю, що це робота великої команди і ніколи не сприймаю це лише на власний рахунок. Звичайно, я це все почала, але дуже багато людей до цього доклались.

Яким продюсером є Святослав Вакарчук?

Я не можу сказати, що були складнощі у роботі із ним. Я дуже легко віддалася цій справі й вона все дуже легко пішла. Якщо виникали якісь проблеми, дискусії, то вони завжди швидко знаходили компромісне вирішення і нічого такого, що було би для мене неприйнятним, не нав’язувалось. Навпаки, Святослав весь час запитував, як я відчуваю, чого хочу.

Він каже, що це новий формат продюсування, коли йому цікаво розвивати когось, допомогати комусь, а не написати програму розвитку артиста та запустити все по накатаній схемі. Тому було дуже цікаво та по новому.

У способі подачі народних пісень ви мали якісь орієнтири? Наприклад, Квітку Цісик чи Мар’яну Садовську?

Звичайно. Я їх багато слухала. У мене були певні музичні етапи в житті, коли я зациклювалась на якомусь одному виконавці і переслуховувала все, що можливо. Спочатку одного виконавця, потім одну якусь пісню в усіх варіантах, можливих та неможливих, достойних та не достойних на мій погляд. І завжди в мене залишалась після усього почутого своя думка, як би я хотіла це зробити. І власне в цьому альбомі я це втілила.

Яким буде наступним альбом?

Я не можу зараз сказати, яким він буде. Але під час цієї роботи народилося дуже багато моїх авторських пісень. Думаю, саме вони увійдуть до нього.