У маленькому селі Суходіл на Львівщині стоїть дуже цікава дерев’яна церковця. Від інших вона відрізняється стилістикою українського модерну та відомими іменами будівничих. А на дияконських дверях – вирізьблені архангел Михаїл та лев, що символізують герби Львова та Києва й їхню злуку. Про історію та архітектуру пам’ятки розповіли у проєкті «Сакральна спадщина Львівщини».
У селі, яке існує ще з XV ст., практично раз на сторіччя будували нову дерев’яну церкву. Теперішня церква Покрови у Суходолі датується 1928 роком. Її спроєктував архітектор Лев Левинський, небіж Івана Левинського. Він поєднав принципи східного і західного сакрального будівництва.
У довідці зазначається, що дерево на будову пожертвував опікун парохії Альфред Потоцький. Модерновий іконостас, вівтарі, лави та інші дерев’яні предмети інтер’єру у 1933 році виготовив львівський різьбяр Андрій Сабарай. Автором ікон є відомий і талановитий Антон Манастирський. У церкві збереглися царські двері з попереднього іконостаса XVIII ст.
Фото Олекси Піджарого для проєкту «Дорогами мистецтва: інтерактивна мапа сакральної спадщини Львівщини»
Інтер’єр церкви оздоблений різьбою з геометричними і рослинними українськими мотивами, імітованою інкрустацією та позолотою в неоукраїнському стилі.
Дияконські двері – із зображеннями святих Стефана і Лаврентія та вирізьбленими гербами Київщини (архангел Михайло) та Галичини (лев) у нижній частині. Така ж символіка зображена на будівлі страхового товариства «Дністер» у Львові та Українського народного дому в Перемишлі. Герби символізують соборність Галичини і Наддніпрящини, єднання України.
На запрестольному вівтарі зображений Покров Пресвятої Богородиці, що розкрила омофор над січовими стрільцями і козаками.
«Церква в Суходолі вражає своєю легкістю, вишуканістю бань та довершеністю форм. Традиційні основні зруби увінчують три бані, а з досить широких кошів між верхами виростають великі маківки. Ідентичність форми маківок та бань створює враження багатоверхости церкви. Внутрішнє вирішення та оздоблення вирізняється цілісною концепцією творчого задуму», – наголосила мистецтвознавиця, архітекторка та авторка довідки Оксана Бойко.
Поки обласна влада зволікає із присвоєнням церкві статусу пам’ятки, парафія УГКЦ оббила бабинець вагонкою, дах покрила булатом, а оригінальні ковані хрести на верхівках замінила на дешеві і стандартні.